07 липня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/1050/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо невиплати йому, ОСОБА_1 , разової грошової допомоги до 05 травня, яка передбачена ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в 2020 році;
- стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8190,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що є учасником бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня. Однак, вказана допомога йому не виплачена у 2020 році.
У зв'язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 5 травня за 2020 рік. Однак, відповідач відмовив у проведенні нарахування та виплати разової грошової допомоги.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в Департаменті станом на 2020 рік позивач не перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - ЄДАРП).
Згідно поданої позивачем заяви від 22.02.2021 до Департаменту, позивача включено до ЄДАРПу та згідно протоколу від 03.03.2021 № 2, йому надано пільги за адресою фактичного місця проживання по АДРЕСА_1 . Жодних звернень позивача в 2020 році стосовно виплати грошової допомоги до Департаменту не надходило.
З огляду на наведене, відповідач вважає, що немає правових підстав для нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.07.2017 позивач є учасником бойових дій.
Згідно довідки ОСББ «Червоноармійська» від 18.02.2021 № 20, позивач зареєстрований у АДРЕСА_2 , а проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації.
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 26.01.2012, позивач зареєстрований у АДРЕСА_2 .
22.02.2021 позивач звернувся із заявою Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, в якій просив включити його в Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Згідно витягу з протоколу № 2 від 03.03.2021 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, надання пільг ветеранам війни та окремим категоріям осіб за адресою фактичного місця проживання, позивача, який зареєстрований у АДРЕСА_2 , включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги за адресою фактичного місця проживання з 22.02.2021.
24.02.2021 позивач звертався до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради із заявою щодо проведення нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Крім того у заяві позивач повідомив, що зазначену допомогу в 2020 році за зареєстрованим місцем проживання в м. Харкові не отримував.
Розглянувши вищевказане звернення, Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради листом від 03.03.2021 № 09/09/07-1208 повідомив позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністерства України від 19.02.2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" він, як учасник бойових дій, має право отримати разову грошову допомогу в 2020 році за місцем реєстрації в м. Харкові та отримати її до 30.09.2020. Посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, відповідач зазначив, що нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, немає можливості.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону №3551-XІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2020 році становить 8190,00 грн (1638 грн х 5).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Водночас, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Із матеріалів справи видно та не заперечувалося сторонами, що позивач є учасником бойових дій та має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Пунктом 5 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (далі - положення) встановлено, що для включення до Реєстру інформації про пільговика такий пільговик подає заяву за формою, встановленою Мінсоцполітики, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням оригіналів зазначених документів), копію документа, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), зокрема копію, надану в електронному вигляді (за наявності в одержувача інформації технічної можливості провести перевірку відповідності реєстраційних даних фізичної особи за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в електронній формі інформаційно-телекомунікаційними засобами з використанням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації), або копію паспорта громадянина України / свідоцтва про народження (на вибір) із внесеними даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків або з відповідною відміткою у разі, коли особа через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред'являє паспорт, а також надає інформацію про характеристику житла і послуги, щодо отримання яких він має право на пільги та якими користується, та будь-який офіційний документ, що підтверджує фактичне місце проживання (за потреби).
У відповідності до п. 7 Положення у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово.
У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання.
Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.
Дослідженням листа Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 01.03.2021 № 100/05-21 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даними Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, електронних баз одержувачів допомог ASOPD/COMTEX, ПК «Житлові субсидії»; на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради станом на 01.03.2021 не перебував. Ніяких видів допомог не одержував, у т.ч. і разову грошову допомогу до 5 травня, передбачену Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Дослідженням інформаційної довідки № 888 від 23.03.2021 Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради встановлено, що в 2020 році позивач не перебував в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків.
Згідно поданої заяви від 22.02.2021 позивач включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків, як учасник бойових дій, за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Отже, судовим розглядом встановлено, що в 2020 році позивач не перебував в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, не перебував у 2020 році на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради за місцем реєстрації, а також не одержував разову грошову допомогу до 5 травня 2020 за місцем реєстрації.
Наведена обставина зазначалася у поданій позивачем заяві від 24.02.2021 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про проведення нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 03.03.2021 № 09/09/07-1208 Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради повідомив позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністерства України від 19.02.2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" він, як учасник бойових дій, має право отримати разову грошову допомогу в 2020 році за місцем реєстрації в м. Харкові та отримати її до 30.09.2020. Посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, відповідач зазначив, що нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, немає можливості.
Отже, за результатами розгляду поданої позивачем заяви, відповідач відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, при цьому не врахував те, що позивач не перебував в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, не перебував у 2020 році на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради за місцем реєстрації, а також не одержував разову грошову допомогу до 5 травня 2020 за місцем реєстрації.
З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.50), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви N 68385/10 та N 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 N 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на соціальне забезпечення у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учасник бойових дій, яка передбачає розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у п'ять мінімальних пенсій за віком.
Оскільки, повивач не скористався правом на отримання вказаної допомоги до 5 травня у 2020 році за місцем реєстрації, суд вважає, що наведена обставина не може бути перешкодою для її отримання за фактичним місцем проживання.
Беручи до уваги встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання разову грошову допомогу до 05 травня у 2020 році, тому дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті вказаної допомоги є неправомірними.
Доводи відповідача щодо можливості отримання допомоги до 30 вересня відповідного року, суд відхиляє, оскільки вони суперечить наведеним вище висновкам суду.
Не обґрунтованими, на переконання суду, є також твердження відповідача щодо права позивача отримати разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік за місцем реєстрації в м. Харкові, оскільки позивач не перебував на обліку уповноваженого органу.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік, у розмірі 8190,00 грн, суд зазначає наступне.
За ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною 1 ст. 5 КАС України обумовлено: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За унормуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд відзначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася позивачу разова грошова допомога до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відтак, визначаючись щодо належного способу поновлення порушеного права позивача, керуючись повноваженнями, визначеними ст. 245 КАС України, суд зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у сумі 8190,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги наведене, оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в наведеній вище частині позовних вимог є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню з урахуванням вказаних вище висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.
Керуючись статтями ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243 - 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
3. Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у сумі 8190,00 грн.
Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 26075395, вул. Героїв Майдану, 176, м. Чернівці, Чернівецька область).
Суддя В.К. Левицький