07 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/328/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МКЮВ" до Одеської митниці Держмитслужби України, Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МКЮВ" звернулось до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, у просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №UA500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 р. Одеської митниці Державної митної служби України в особі уповноваженої співробітниці Відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса" Літвінової Валентини Анатоліївни, яким було скориговано митну вартість товару №1 з 1,9 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару №2 з 3,5 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто;
- повернути надлишково сплачені суми митних платежів.
В обґрунтування позову позивач вказував про відсутність у відповідача правових підстав для коригування митної вартості товару. Зокрема, позивач зазначив, що при перевезенні вантажів морським транспортом, для запобігання ризику втрати оригіналів коносаментів, сторони міжнародного ділового товарообороту можуть використовувати повідомлення "TELEX RELEASE", яке підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту ("BILL OF LADING"), оскільки оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Тобто, проставлення на примірнику коносаменту штампу "TELEX RELEASE", який був поданий відповідачу для митного оформлення вантажу, посвідчило факт передання оригіналів коносаменту представнику перевізника, що, на думку позивача, звільняє його від обов'язку отримання оригіналу коносаменту. Крім цього, позивач вважає, що він не був зобов'язаний виділяти вартість перевезення товару з огляду на те, що поставка здійснювалась на умовах CFR, за яких таке виділення не робиться. Поряд з цим, поставка товару проводилась продавцем і була включена в загальну вартість товару.
Також позивач вказав, що згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту, який був наданий відповідачу для здійснення митного оформлення товару, ціна на товар включала в себе маркування та упаковки товару. Інших документів, які б підтверджували включення даного показника у загальну вартість товару, законодавство не передбачає. Інших витрат на перевезення вантажу позивач не мав. Зазначено, що відповідачу були надані всі документи, які стосувалися вартості перевезення заявленого до митного оформлення вантажу.
Крім цього, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у наданих платіжних документах посилання на інвойс, відповідно до якого здійснюється оплата, оскільки відповідач не зазначив, яку саме норму права було порушено позивачем. У наданих платіжних документах на виконання вимог чинного законодавства та міжнародних правил оплати в міжнародній торгівлі зазначені всі необхідні реквізити, які дозволяють чітко і недвозначно ідентифікувати товар, за який проводиться оплата. Водночас позивач посилався на зовнішньоекономічний контракт, який є підставою для проведення оплати, яка не була би проведена банком у випадку порушення ним будь-яких вимог законодавства.
Разом з цим, посилаючись на норми Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, позивач зазначив, що, виходячи з принципу послідовності, відповідач при виборі методу визначення митної вартості був зобов'язаний проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. Застосування резервного методу можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх методів. Проте наведених вимог відповідачем не було виконано, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення, без належних правових та фактичних підстав, і таке призвело до невиправданих фінансових витрат з боку позивача.
Державна митна служба України (далі - відповідач) подала до суду відзив, в якому вказувала, що позивач безпідставно та необґрунтовано визначив Держмитслужбу співвідповідачем у даній справі, оскільки Держмитслужба жодних рішень відносно позивача не приймала, права та інтереси позивача не порушувала, а також не є митним органом, який за результатами розгляду заяв платників податків про повернення надмірно сплачених митних платежів приймає відповідні рішення.
Одеська митниця Держмитслужби України (далі - відповідач) подало до суду відзив, в якому вказувала, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, не підлягають задоволенню. У відзиві відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UА500020/2021/002090 від 20.01.2021, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданому до митного оформлення коносаменті від 10 листопада 2020 року №ZYTC20102803 зазначені умови оплати фрахту "FREIGHT COLLECT", тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.09.2019 № 7 витрати на пакування входять у вартість товару. Однак у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вказаної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; у наданих платіжних документах №IRVT-11302715801, IRVT-11439418001 відсутні посилання на інвойс, згідно якого здійснюється оплата, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється.
Зазначене унеможливило використання методу визначення митної вартості за ціною угоди. Натомість, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. Посадовою особою ВМО №1 митного поста "Одеса" складена картка відмови в митному оформлені №UА500020/2021/00027 відповідно до ст. 256 Митного кодексу України. Враховуючи наведене, відповідач прийняв рішення №UA500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 р. Одеської митниці Державної митної служби України в особі уповноваженої співробітниці Відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса" Літвінової Валентини Анатоліївни , яким було скориговано митну вартість товару №1 з 1,9 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару №2 з 3,5 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто.
З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував права та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "МКЮВ" (Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Будівельників, буд. 26-А, кв. 54, код ЄДРПОУ 42098457) зареєстроване як юридична 27.04.2018 та здійснює таких видів діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.
18.01.2021 між ТОВ "Сігейт" та ТОВ "МКЮВ" укладено з договір доручення №0765/Б-2021 про надання митно-брокерських послуг, на умовах якого, виконавець (ТОВ "Сігейт") зобов'язується представляти інтереси замовника (ТОВ "МКЮВ") у митних органах України та здійснювати декларування вантажів, що належить замовнику, чи якими розпоряджається замовник (а.с. 139).
18.01.2021 з метою митного оформлення товару ТОВ "Сігейт" на користь одержувача - ТОВ "МКЮВ" (на підставі договору про надання митно-брокерських послуг №0765/Б-2021 від 18.01.2021) подано митному органу митну декларацію №UА500020/2021/ з метою митного оформлення товару "меблі для сидіння з металевим каркасом оббиті, стілець для сидіння, всього 240 шт., "Меблі дерев'яні для столової, частково у розібраному стані, стіл обідний для столової кімнати, вставного 70 шт. упаковано у 210 картонних коробках" (а.с. 19-21, 114 - 115).
18.01.2021 о 19 год. 51 хв. Одеською митницею Держмитслужби направлено декларанту повідомлення з вимогою у відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 118).
Як видно зі змісту листа товариства з обмеженою відповідальністю "МКЮВ" №3/1 від 18.01.2021, документи, які були подані для митного оформлення, є достатніми. Інші додаткові документи для митного оформлення в десятиденний термін подаватись не будуть. З урахуванням наведеного позивач просив завершити митне оформлення у строки, встановлені частиною першою статті 255 Митного кодексу України (а.с. 15).
19.01.2021 Одеською митницею Держмитслужби з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митній декларації, проведено частковий митний огляд товарів, задекларованих по митній декларації, в ході проведення якого встановлено, що кількість та опис у доглянутих місцях відповідають відомостям, вказаним у митній декларації та товаросупровідних документах, про що складено акт (а.с. 167 -168).
До матеріалів справи відповідачем додано скріншоти відправленого листа позивачу щодо проведення консультацій з приводу обрання методів визначення митної вартості товарів (а.с. 117 - 119).
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, посадовою особою ВМО №1 митного поста "Одеса" складена картка відмови в митному оформлені № UА500020/2021/00027 у прийнятті митної декларації (а.с. 123-124).
За результатами розгляду митної декларації, посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби, в особі уповноваженої співробітниці Відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса" Літвіновою Валентиною Анатоліївною, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000004/2 від 19.01.2021, яким позивачу скориговано митну вартість товару № 1 з 1,9 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару № 2 з 3,5 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто за резервним методом митної вартості (а.с. 163 - 164).
У відзиві Одеська митниця Держмитслужби зазначала, що за ЕМД МД UА500020/2021/002090 від 20.01.2021 товар був випущений у вільний обсяг, різниця митних платежів, за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю визначеною митним органом, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів склала 88939,63 грн.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VІ (далі Митний кодекс України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з п.п. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
З матеріалів справи видно, що 18.01.2021 ТОВ "Сігейт" на користь одержувача - ТОВ "МКЮВ" (на підставі договору про надання митно-брокерських послуг №0765/Б-2021 від 18 січня 2021 року) подано митному органу митну декларацію №UА500020/2021/ з метою митного оформлення товару "меблі для сидіння з металевим каркасом оббиті, стілець для сидіння, всього 240 шт., "Меблі дерев'яні для столової, частково у розібраному стані, стіл обідний для столової кімнати, вставного 70 шт. упаковано у 210 картонних коробках" (а.с. 19-21).
На виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з вказаною декларацією ТОВ "СІГЕЙТ" було надано до митного органу такі документи:
- пакувальний лист від 28.10.2020 б/н;
- рахунок-фактуру (інвойс) РР 20РF314 від 28.10.2020;
- коносамент (Bill of lading) ZYTC20102803 від 10.11.2020;
- навантажувальний документ (Bordereau) 40915 від 11.01.2021;
- сертифікат про походження товару G20298123970026 від 30.11.2020;
- банківський платіжний документ, що стосується товару IRVT-11302715801 від 22.07.2020;
- банківський платіжний документ, що стосується товару IRVT-11439418001 від 11.11.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Доповнення №1) від 16.07.2020;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №7 від 25.09.2019;
- договір про надання послуг митного брокера 0765/Б-2021 від 18.01.2021;
- копію митної декларації країни відправлення № 02022020200000685044 від 06.11.2020;
- копія декларації, якою було відмовлено у випуску товарів UA500020.2021.001798/2 від 18.01.2021.
Надання вказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00027 від 19.01.2021.
Наведені обставини підтверджуються у відзиві на позов Одеської митниці Держмитслужби.
Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 встановлено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №7 від 25.09.2019, рахунок-фактура (інвойс) від 28.10.2020 № РР20РF314, додаткову угоду № 1 від 16.07.2020 до контракту №7 від 25.09.2019 та інші документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.
На думку митних органів, у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: коносаменті від 10.10.2020 №ZYТС20102803 зазначені умови оплати фрахту "FREIGHT COLLECT", тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.09.2019 №7 витрати на пакування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У наданих платіжних документах №IRVT-11302715801, IRVT-11439418001 відсутнє посилання на інвойс згідно якого здійснюється оплата що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється. Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України пред'являлась вимога надати переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення).
У відповідності до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 19.01.2021 декларантом ТОВ "МКЮВ" надіслано лист, яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів надати немає можливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих (товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний (орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та (відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які Імпортуються, не застосовується, (якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із (складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України, за основу для 1 визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї країни і час експорту яких збігається з часом (експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня Інформація щодо вартості операцій з ідентичними (товарами, тому відповідно до статті 59 Митного кодексу України неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення Митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами 1 положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитспужби України встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить по товару №1 - 4,02 дол.США /кг нетто (МД від 21 грудня 2020 року №UA50020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 1,9 дол.США /кг нетто; товару №2- 4,02 дол.США/кг (МД від 21.12.2020 №UA500020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 3,5 дол.США /кг нетто.
Крім цього, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00027 у зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів була визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (а.с. 39-40).
Отже, як видно із оскаржуваного рішення №UA500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 підставою для коригування послужило не подання позивачем наступних документів: відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і підтверджують митну вартість товарів, а саме коносамент від 10.11.2020 №ZYTC20102803 зазначені умови оплати фрахту "FREIGHT COLLECT", тобто фрахт сплачено в порту відправлення, але до митного оформлення не подано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідачами зазначеними у рішенні, виходячи наступного.
Посилання митного органу на те, що позивачем не вказано про включення до вартості товару витрат на транспортування та вартість перевезення оцінюваних товарів, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що ним не надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на перевезення вантажу в зв'язку з тим, що Контрактом передбачена поставка товарів на умовах CFR порт Одеса, що означає "вартість та фрахт", а саме продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт.
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) (... назва порту призначення) термін "вартість і фрахт" означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами CFR відсутня обов'язкова умова щодо страхування товару.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CFR, суд вважає, що в даному випадку товариство не повинно додатково страхувати товар.
Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість транспортування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, так як страхування товару не здійснювалось.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17
Матеріали справи містять зовнішньоекономічний договір (контракт) №7 від 25.09.2019 р., укладений між ТзОВ "МКЮВ" та "BAZHOU PENGFAN FURNITURE CO., LTD" (Китай), де в п.2.1 вказано, що ціна на товар включає вартість маркування і упакування, транспортні витрати на умовах FOB "Хingang". Пунктом 2.2. договору визначено, що загальна вартість товару складає 49000 USD доларів США. Пунктом 3.2 договору вказано, що передоплата за товар здійснюється в розмірі не менше 30% від вартості замовлення, остаточна заборгованість оплачується не пізніше, ніж через рік після одержання товару. В п.4.1 контракту вказано, що якість товару за контрактом повинна бути підтверджена сертифікатами якості виробника і відповідати діючим в Україні стандартам для даного асортименту товарів (а.с. 8-11).
У відповідності до умов п. 1.1. Додаткової угоди № 1 до від 16.07.2020 до зовнішньоекономічного контракту № 7 від 25.09.2019, які були надані відповідачу для здійснення митного оформлення товару, Продавець зобов'язується поставити товар на умовах СFR "Одеса", Україна.
У відповідності до Правил "Інкотермс" термін "вартість і фрахт" (СFR) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов поручні судна в порту відвантаження. В той же час, за цими умовами продавець зобов'язаний нести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого пункту призначення. Також продавець зобов'язується негайно надати покупцю звичайний транспортний документ, прописаний для узгодженого порту призначення. До такого типу документів відноситься, зокрема, коносамент.
В діловій практиці при перевезенні вантажів морським транспортом задля запобіганню ризику втрати оригіналів коносаментів сторони міжнародного ділового товарообороту використовують повідомлення "TELEX RELEASE", яка підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту ("BILL OF LADING"), так як даний оригінал переданий перевізнику в порту відправки.
Судом встановлено, у матеріалах справи міститься - коносамент (Bill of lading) ZYTC20102803 від 10.11.2020, з проставлення на примірнику коносаменту, штампу "TELEX RELEASE", який був поданий відповідачу для митного оформлення вантажу, що свідчить факт передання оригіналів коносаменту представнику перевізника, що звільнило позивача від обов'язку отримання вказаного оригіналу.
Таким чином, відповідача не було підстав для коригування митної вартості товару з цієї причини.
Як вбачається зі змісту контракту №7 від 25.09.2019 (розділ 2), ціна на товар установлюється в USD (доларах США) і включає в себе вартість маркування та упаковки, транспортні витрати на умовах FOB "Xigang", Китай. Загальна сума контракту складає сорок дев'ять тисяч доларів США (49000 USD) (а.с. 8-11).
Отже, відповідачу був наданий контракт №7 від 25.09.2019 для здійснення митного оформлення товару, ціна на товар включає в себе маркування та упаковки товару. Інших документів, які б підтверджували включення даного показника у загальну вартість товару законодавство не передбачає, і, відтак відсутні підстави для коригування митної вартості товару.
Окрім того, суд наголошує, що до матеріалів справи додано: рахунок-фактуру (інвойс) РР 20РF314 від 28.10.2020; коносамент (Bill of lading) ZYTC20102803 від 10.11.2020; навантажувальний документ (Bordereau) 40915 від 11.01.2021; сертифікат про походження товару G20298123970026 від 30.11.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару IRVT-11302715801 від 22.07.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару IRVT-11439418001 від 11.11.2020.
Товариства з обмеженою відповідальністю "МКЮВ" у листі №3/1 від 18.01.2021, повідомило митний орган, що документи, які були подані для митного оформлення, є достатніми. Інші додаткові документи для митного оформлення в десятиденний термін подаватись не будуть (а.с. 15).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару та транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Тому, суд вважає необґрунтованим витребування митним органом додаткових документів на підтвердження вартості пакування товару, вказаному в митній декларації.
Також відповідач зазначає про відсутність будь-яких відомостей про фактичні витрати позивача на транспортування оцінюваних товарів, однак суд не погоджується з вказаними доводами з наступних підстав.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як встановлено судом, позивачем додано до матеріалів справи докази, що витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується контрактом №7 від 25.09.2019, коносаментом (Bill of lading) ZYTC20102803 від 10.11.2020, інвойсом.
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Таким чином, судом встановлено наявність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та документів про фактичні витрати на транспортування товарів вказаних в митній декларації (МД) №UА500020/2021/002090 від 20.01.2021.
Як вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, в митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
Як видно зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, за результатами проведених консультацій, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Судом встановлено, що за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № 7 від 25.09.2021 згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Окрім того, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Згідно із ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.
З вказаних підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого рішення UA500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 про коригування митної вартості товару, тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
Стосовно позовної вимоги про повернення надлишково сплаченої суми митних платежів, суд зазначає наступне.
Рішенням № UА 500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 скориговано митну вартість товару № 1 з 1,9 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару № 2 з 3,5 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто. Задля випуску товарів, позивачем було подано митну декларацію № UА 500020 / 2021 / 002090 від 20.01.2021. Відповідно до графи 47 "Нарахування платежів" вищевказаної митної декларації, зазначено, що сума митних платежів, розрахованих позивачем та які підлягали сплаті склала по товару № 1 - 76073,19 грн, по товару № 2 - 30767,13 грн, разом - 106840,32 грн. Сума митних платежів, які підлягали сплаті після розрахунку відповідачем митної вартості товарів, зазначеної в оскаржуваному рішенні UА 500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 склала по товару № 1 - 160467,58 грн, по товару № 2 - 35312,37 грн, разом - 195779,95 грн.
Вказана сума була сплачена позивачем на рахунок відповідача платіжними дорученнями № 135 від 16.01:2021 та № 136 від 20.01.2021.
Як вказує, Держмитслужби України у відзиві, дійсно відповідно до облікових даних, які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) на депозитний рахунок Держмитслужби UА988999980355789000001101079 від ТОВ "МКЮВ" (код ЄДРПОУ 42098457) надійшли кошти як авансові платежі (предоплати) за платіжними дорученнями від 16.01.2021 № 135 у сумі 226000,00 грн та від 20.01.2021 № 136 у сумі 178750,00 гривень.
Митне оформлення ввезених ТОВ "МКЮВ" товарів здійснено Одеською митницею Держмитслужби за такими митними деклараціями:
№ UА500020/2021/002090 від 20.01.2021, за якою нараховано та списано митні платежі: податок на додану вартість (028 вид) у сумі 106840, 32 гривень;
№ UА500020/2021/002092 від 20.01.2021, за якою нараховано та списано митні платежі: податок на додану вартість (028 вид) у сумі 118991,76 гривень.
Митні платежі у сумі 106840, 32 грн та сумі 118991,76 грн згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку обліку та перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2017 № 898 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 № 454), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.11.2017 за № 1429/31297 перераховані 21.01.2021 з депозитного рахунку (єдиного рахунку) до державного бюджету на підставі електронних реєстрів.
Крім цього, відповідно до облікових даних, які містяться в ЄАІС Держмитслужби за вказаними митними деклараціями обліковуються також кошти в статусі "зарезервовані" шляхом надання фінансових гарантій відповідно до розділу X МК України, а саме:
№ UА500020/2021/002090 у сумі 88939,63 гривень;
№ UА500020/2021/002092 у сумі 89971,48 гривень.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Митні платежі у сумі 88939,63 грн, сплачені за митною декларацією № UА500020/2021/002090 відповідно до частини сьомої статті 55 МК України позивач вважає надмірно сплаченими та вважає за можливе повернути їх у судовому порядку.
Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 301 МК України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно з пунктами 43.1. - 43.3. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Частиною третьою статті 301 Митного кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 № 454), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (далі - Порядок № 643).
За приписами пунктів 1, 3, 6, 7, 9, 11, 14 розділу III Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку, у якій зазначаються:
1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються:
документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.
Документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
На кожний отриманий електронний висновок Казначейство формує та надає Держмитслужбі електронне повідомлення про отримання та результати обробки такого електронного висновку з накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової (уповноваженої) особи.
Про прийняття електронного висновку до виконання Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.
Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.
Про повернення коштів платнику на підставі прийнятого до виконання електронного висновку Казначейство інформує Держмитслужбу шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення не пізніше ніж 11:00 робочого дня, наступного за днем виконання такого висновку.
Пунктом 8 розділу III Порядку № 643 встановлено, що у разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.
Відповідно до пункту 14 розділу III Порядку № 643 Держмитслужба забезпечує прийняття/передавання електронних висновків та електронних повідомлень між Казначейством та митницями Держмитслужби.
Таким чином, вказаними нормами права регламентовано чіткий порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
В наведених вище норм вбачається, що поверненню позивачу надміру сплачених сум митних платежів передують обов'язкові умови: 1) набуття чинності судового рішення про скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів; 2) звернення позивача протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми із заявою про її повернення до Одеської митниці Держмитслужби.
Таким чином, в даному випадку, позовна вимога про повернення надлишково сплаченої суми митних платежів, заявлена одночасно з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, за яким й виникла надмірна сплата, є передчасною, оскільки не обґрунтована судовим рішенням, що набрало законної сили та відсутністю відмови Одеської митниці Держмитслужби у її поверненні.
На переконання суду, заявлення позивачем позовної вимоги про повернення надлишково сплаченої суми митних платежів одночасно з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, є передчасним та не обґрунтованим. Тому, у цій частині позовних вимог суд відмовляє.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки, позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1135,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257, 262 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500020/2021/000004/2 від 19.01.2021 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МКЮВ" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби судовий збір в сумі 1135,00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "МКЮВ" (м. Чернівці, вул. Будівельників, буд. 26-А, кв. 54, код ЄДРПОУ 42098457);
відповідач - Одеська митниця Держмитслужби (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459);
відповідач - Державна митна служба України (м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43115923).
Суддя В.К. Левицький