07 липня 2021 року справа № 580/1118/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
04 березня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати:
1) податкове повідомлення-рішення від 11.01.2021 №150707 на суму штрафних санкцій 18300,00 грн;
2) податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №7300707 на суму штрафних санкцій 17000,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятим без законних підстав та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26.05.2021 відповідачем подано відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначив, що ГУ ДПС у Черкаській області дотримані вимоги для початку проведення перевірки були виконані. Вважає, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
ФОП ОСОБА_1 , з 2018 року здійснює свою підприємницьку діяльність. Основним видами діяльності є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).
На підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.4, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями) з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до наказу від 23.11.2020 № 2119-п ГУ ДПС у Черкаській області та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області № 1075, № 1076 від 23.11.2020, проведено перевірку позивача.
За результатами перевірки складено акт перевірки №490/23/23/07/ НОМЕР_1 від 07.12.2020.
В акті перевірки перевіряючими встановлено, що « 25 листопада 2020 року в магазині, що розміщений в АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1 встановлено факт зберігання для подальшої реалізації тютюнових виробів з марками акцизного податку з ознаками фальсифікації продавець ОСОБА_2 добровільно видала марки акцизного податку для проведення дослідження в кількості 4 штуки згідно (акту добровільного надання МАП). За результатами дослідження МАП у разі встановлення їх підробки порушуються вимоги ч. 4 ст. 11 Закону України №481/95-ВР із змінами та доповненнями. В ході проведення перевірки встановлено факт проведення розрахункової операції через РРО без застосування режиму попереднього програмування 5.08.2020 року із зазначенням товарної під категорії згідно з УКТЗ для підакцизних товарів з 1.08.2020. Також ФОП ОСОБА_1 не ведеться в порядку встановленому законодавством облік, товарних запасів за місцем їх реалізації здійснюється продаж товарів, що не відображені в такому обліку. В реалізації знаходяться алкогольні напої, на які відсутні накладні та/або будь які інші документи, що підтверджують походження товару згідно з опису фактичних залишків товару від 25.11.2020 на загальну суму 9150,50 грн.».
Таким чином перевіркою встановлено, що платником податків порушено: ч. 4 ст.11 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та п. 11, п.12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі №490/23/23/07/ НОМЕР_1 від 07.12.2020ГУ ДПС у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 7300707 від 02.02.2021 на суму 17000,00 грн. прийняте за порушення ч. 4 ст.11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку та податкове повідомлення-рішення № 150707 від 11.01.2021 р. на суму 18 300,00 грн. прийняте за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. а саме здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання.
Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивачка звернулася з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Пунктами 80.5, 80.7 вказаної статті передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Порядок оформлення результатів перевірок передбачений статтею 86 ПК України.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Судом встановлено, що на п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.4, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями) з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до наказу від 23.11.2020 № 2119-п ГУ ДПС у Черкаській області та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області № 1075, № 1076 від 23.11.2020, проведено перевірку позивача.
За результатами перевірки складено акт перевірки №490/23/23/07/ НОМЕР_1 від 07.12.2020, на підставі якого винесені оскаржувані рішення.
Що стосується фактичних порушень, зазначених в акті перевірки, суд зазначає таке.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 150707 від 11.01.2021.
Перевіркою встановлено зберігання позивачем з метою подальшої реалізації кінцевому споживачу з порушенням встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 9150,50 грн, чим порушено п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон №265).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено приписами статті 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481.
Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.
Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.
У позивача відсутній обов'язок вести облік товарних запасів, а тому висновки у Акті перевірки про порушення нею порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації суперечить чинному законодавству України.
Законодавче обґрунтування відсутності обов'язку вести облік товарних запасів фізичними особами-підприємцями унеможливлює порушення підприємцем вимог п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і теоретично, і з об'єктивної сторони, оскільки в ході проведення перевірки не проводилося порівняння документально зафіксованих залишків з реальними.
Надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу чи надлишок товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період, яка під час здійснення перевірки не проводилася.
У Акті зняття залишків від 12.03.2020 (документ, складений представниками контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки) не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування надлишку чи нестачі залишків) товару.
Крім того, щодо складеного посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області в ході перевірки вказаного вище Акту зняття залишків товарних запасів на торгівельному об'єкті в складських приміщеннях), слід звернути увагу на таке.
Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 814/2158/16.
Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 7300707 від 02.02.2021 на суму 17000,00 грн, яке прийняте за порушення ч. 4 ст.11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, суд зазначає таке.
Згідно з пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до п. 226.11 ст. 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.
Пунктом 228.9 ст. 228 ПК України визначено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (п. 226.3 ст. 226 ПК України).
Відповідно до п.п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Пунктом 226.2 статті 226 ПК України передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Відповідно до п. 226.7 ст. 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Пунктом 226.9 ст. 226 ПК України визначено, що вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно ст. 17 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, склад правопорушення, за яке вищенаведеною нормою передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Судом із матеріалів справи встановлено, що відповідачем під час проведення фактичної перевірки позивача встановлено факт зберігання для подальшої реалізації тютюнових виробів з марками акцизного податку з ознаками фальсифікації, продавець ОСОБА_2 добровільно видала марки акцизного податку для проведення дослідження в кількості 4 штуки згідно (акту добровільного надання МАП). За результатами дослідження МАП у разі встановлення їх підробки порушуються вимоги ч. 4 ст. 11 Закону України №481/95-ВР із змінами та доповненнями.
Однак, суд звертає увагу на таке.
Як зазначено в акті перевірки продавець ОСОБА_2 добровільно видала марки акцизного податку для проведення дослідження в кількості 4 штуки, проте відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 є найманим працівником ОСОБА_1 та те, що ОСОБА_2 уповноважувалась позивачкою на представлення її інтересів в правовідношеннях з податковим органом з приводу представництва в ході проведення даної фактичної перевірки інтересів ФОП ОСОБА_3 .
Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено, які саме акцизні марки було видано громадянкою ОСОБА_2 , та не вказані їх реквізити.
Щодо акту експертизи марок акцизного податку для тютюнових виробів вітчизняного виробництва №006-01-21 від 13.01.2021, в якому встановлено, що надані на експертизу шість марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів не відповідають наданим Поліграфкомбінатом «Україна» контрольним примірникам; надані на дослідження дві марки акцизного податку для маркування алкогольних напоїв відповідають наданим Поліграфкомбінатом «Україна» контрольним примірникам, суд зазначає.
Як вбачається з акту експертизи марок акцизного податку для тютюнових виробів вітчизняного виробництва №006-01-21 від 13.01.2021, об'єктом дослідження були 8 марок акцизного податку для тютюнових виробів.
В той же час, відповідно до акту перевірки №490/23/23/07/ НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року ОСОБА_4 добровільно видала марки акцизного збору в кількості 4 штуки, а відповідно «Акту добровільного надання» від 25 листопада 2020 року ОСОБА_5 , видала марки акцизного збору в кількості 7 штук, відповідно Акту перевірки - марки акцизного збору мались на увазі лише тютюнові, а з акту добровільного надання вже наявні і марки акцизного податку з алкогольних напоїв.
Відтак, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог абзацу 4 частини четвертої статті 11 Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 7300707 від 02.02.2021 на суму 17000,00 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій.
У відповідності до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2021 №150707 на суму штрафних санкцій 18300,00 грн;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2021 №7300707 на суму штрафних санкцій 17000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судових витрат.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений 07.07.2021.
Суддя В.П. Тимошенко