07 липня 2021 року справа № 580/1879/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , Відділ реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про припинення юридичної особи,
встановив:
05 квітня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС в Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс-Автопарк і К", в якій просить:
1) визнати статут товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс-Автопарк і К" недійсними;
2) визнати реєстраційний запис №13481020000000824 від 01.11.2017 товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К» недійсним;
3) припинити юридичну особу товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс-Автопарк і К".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що засновником та керівником даного товариства є ОСОБА_1 , проте свою причетність до діяльності TOB «Техресурс-Автопарк і К» вказана особа заперечує.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. На адресу відповідача направлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження від 12.05.2021. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду в зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Треті особи пояснень на позовну заяву не надали.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К», як суб'єкт господарювання юридична особа зареєстроване 01.11.2017 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код 41697034, засновником та директором підприємства з моменту державної реєстрації є ОСОБА_1 .
На адресу позивача надійшов лист №14739/926-97-04-1808 від 12.02.2021 ГУ ДФС у м. Києві, де зазначено, що працівниками шостого відділу УПЕП ГУ ДФС у м. Києві встановлено СГД з ознаками «фіктивності» товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К». Згідно інформаційних ресурсів ДФС кінцевим бенефіциарним власником СГД значиться ОСОБА_1 . Проте, як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , вона заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К» і вказує, що вона ніколи не виконувала обов'язки директора, засновника та головного бухгалтера зазначеного підприємства. Ведення бухгалтерського та податкового обліку не здійснювала та нікому не доручала.
12.01.2018 четвертим слідчим відділом РКП СУ ГУ ДФС у м. Києві внесено до ЄРДР кримінальне провадження №42018100040000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - ухилення від сплати податків (обов'язкових платежів).
З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К» має ознаки фіктивності відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, тому звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Так, відповідно до пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу вправі звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності, та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Аналогічна норма міститься в п.67.2 ст.67 ПК України, якою передбачено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Положеннями ст. 55-1 Господарського кодексу України передбачені ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі, визнання реєстраційних документів недійсними, а саме: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проведено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Частиною 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.
Так, основною підставою для припинення юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К» за ознаками фіктивності позивач зазначає надані його керівником та директором пояснення.
Водночас, за змістом положень абзацу 4 ст. 55-1 Господарського кодексу України однією з підстав, яка вказує на фіктивність підприємства, є його реєстрація з передачею особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а тому вказані норми закону, з урахуванням обставин даної справи, вимагають з'ясування, чи мала намір особа, якій після реєстрації передано в управління юридичну особу, здійснювати господарську діяльність.
Як наголошувалось вище, з наданих пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурс-Автопарк і К» і вказує, що вона ніколи не виконувала обов'язки директора, засновника та головного бухгалтера зазначеного підприємства. Ведення бухгалтерського та податкового обліку не здійснювала та нікому не доручала.
Разом із тим, суд вважає, що надані письмові пояснення не є належним і беззаперечним доказом на підтвердження доводів позивача щодо виявлених ознак фіктивності суб'єкта господарювання.
В свою чергу, належним доказом фіктивності підприємництва є вирок суду у кримінальній справі, який, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
При цьому, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту (а тим більш пояснення) досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18), Шостим апеляційним адміністративним судом від 30.01.2019 у справі №823/1983/18.
При цьому, посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 30.09.2015, з якої вбачається, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи чи постановленням обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, не є доречним, оскільки, в даному випадку взагалі відсутні будь-які інші докази на підтвердження фіктивності товариства, крім письмових пояснень особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 77, 242, 243, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Повний текст рішення складений 07.07.2021.
Суддя В.П. Тимошенко