06 липня 2021 року справа № 580/3615/21
13 годин 50 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/3615/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до Лисянської селищної ради (пл. Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19301, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26424996) [представник відповідача - не прибув]
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
16.04.2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лисянської селищної ради, просять:
визнати протиправною бездіяльність Лисянської селищної ради Черкаської області щодо невжиття відповідно до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 6,0000 га у власність за рахунок земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 7122880800:02:001:0112, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адмінмежах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області;
зобов'язати Лисянську селищну раду Черкаської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_2 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Лисянської селищної ради, а саме в с.Боярка Лисянського району Черкаської та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом;
зобов'язати Лисянську селищну раду Черкаської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Лисянської селищної ради, а саме в с.Боярка Лисянського району Черкаської та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом;
зобов'язати Лисянську селищну раду Черкаської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_4 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Лисянської селищної ради, а саме в с.Боярка Лисянського району Черкаської та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом;
стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати;
зобов'язати Лисянську селищну раду протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили про задоволення даного позову подати до суду звіт про його виконання.
Ухвалою від 19.04.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 18.05.2021. Ухвалою від 18.05.2021 відкладено підготовче засідання до 03.06.2021. Ухвалою від 03.06.2021 роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з виділенням у самостійне провадження. Ухвалою від 04.06.2021 справу № 580/3614/21 за позовом ОСОБА_1 суддею прийнято до провадження, призначено підготовче засідання у справі № 580/3615/21 на 09.06.2021. Ухвалою від 09.06.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.07.2021.
У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розташовану в адмінмежах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області ОСОБА_1 25.02.2021 звернулася до Лисянської селищної ради із заявою, документацією із землеустрою (проектом), позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації та витягом з ДЗК про земельну ділянку, проте листом від 31.03.2021 № 476 Лисянська селищна рада відмовила у задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою через те, що проекти землеустрою розроблені на підставі наказу Держгеокадастру у Черкаській області в зв'язку з недотриманням процедури надання дозволу згідно з розпорядженням КМУ від 31.01.2018 №60-р згідно якого передача земельних ділянок у власність здійснюється за погодженням з ОТГ та у зв'язку з тим, що рішенням Лисянської селищної ради від 27.09.2019 було вирішено першочергово забезпечити усіх учасників АТО, які отримали статус учасників бойових дій, земельними ділянками, відбулося резервування земельних ділянок. Позивач вважає, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та у визначених законом випадках обов'язкової державної експертизи. Інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності) законодавство не містить. Рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Відсутність належним чином оформленого рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після спливу місячного строку, надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв рішення з числа тих, що він повинен ухвалити за законом, тому має місце протиправна бездіяльність. Позивачка у судове засідання не прибула, 29.06.2021 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у встановлені судом строки відзив на позов не подав, свого представника у судове засідання не направив, 29.06.2021 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. У заяві зазначено, що проти позовних вимог відповідач заперечує, проте підстав заперечення не зазначено.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені учасниками справи аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.03.2020 №23-3105/14-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою» (а.с.11) ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в адмінмежах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Лисянським районним виробничим відділом було розроблено проект землеустрою відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,0000 га у власність за рахунок земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 7122880800:02:001:0112 для ведення особистого селянського господарства, розташованої у адмінмежах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Проект землеустрою було погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області (а.с.25).
08.12.2020 позивачкою через управління надання адміністративних послуг подано заяву про затвердження проекту землеустрою (а.с.13 - зворотній бік).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.12.2020 № 23-12584/14-20-СГ відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку з тим, що запроектовану до відведення земельну ділянку передано у комунальну власність Лисянській селищній раді (а.с.14).
25.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Селищного голови Лисянської селищної ради про затвердження проекту землеустрою (а.с.15 - зворотній бік).
Відповідач листом від 31.03.2021 № 478 (а.с.17) повідомив, що Лисянська селищна рада відмовила у задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою через те, що проекти землеустрою розроблені на підставі наказу Держгеокадастру у Черкаській області в зв'язку з недотриманням процедури надання дозволу згідно із розпорядженням КМУ від 31.01.2018 №60-р згідно якого передача земельних ділянок у власність здійснюється за погодженням з ОТГ та у зв'язку з тим, що рішенням Лисянської селищної ради від 27.09.2019 було вирішено першочергово забезпечити усіх учасників АТО, які отримали статус учасників бойових дій, земельними ділянками, відбулося резервування земельних ділянок.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду.
Суд зазначає, що земельні відносини врегульовано Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Кодекс № 2768), Законом України «Про землеустрій», а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 121 Кодексу № 2768 встановлено, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Кодексом № 2768, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 121 Кодексу № 2768 встановлено, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2 статті 1 Кодексу № 2768 встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 2 Кодексу № 2768 передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Згідно зі статтею 78 Кодексу № 2768 право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частина 1 статті 81 Кодексу № 2768). Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу № 2768 сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно частини 1 статті 123 Кодексу № 2768 надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 12 Кодексу № 2768 встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є;) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Сільська рада проводить свою роботу сесійно. Частинами 1-2 ст.59 Закону №280 визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Відповідно до частини 6 статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою про відведення земельних ділянок погоджуються у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до частини 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) належить обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Судом встановлено, що наслідки розгляду звернення позивача оформлено листом від 31.03.2021 № 477. Суд зазначає, що розгляд звернення у такий спосіб не є відповідним способом поведінки органу, позаяк листи є відповідями на звернення, що не містять чіткого рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту у розумінні закону.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність та помилковість і передчасність обраної відповідачем форми реагування на клопотання позивача з огляду на таке.
Рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у затвердженні проекту землеустрою оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом, а саме рішенням сесії органу місцевого самоврядування. Відповідно, таке рішення не може оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника без вирішення на пленарному засіданні ради. Відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у затвердженні проекту землеустрою після спливу встановленого законом строку розгляду, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд заяви, свідчить про те, що орган не прийняв рішення з числа тих, що він повинен ухвалити за законом, тому має місце протиправна бездіяльність. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 804/5597/15 (ЄДРСР 76613853), від 21.12.2020 у справі № 361/3476/17 (ЄДРСР 93708696).
Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Надаючи оцінку позовним вимогам у частині «щодо невжиття відповідно до вимог чинного законодавства України заходів», суд зазначає, що протиправна бездіяльність фактично є невчиненням дій (у даному випадку прийняттям рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у затвердженні проекту землеустрою), що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був і міг вчинити.
Надаючи оцінку вимозі про зобов'язання відповідача «повторно» розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, суд зазначає, що відповідь у формі листа від 31.03.2021 не є рішенням за результатом розгляду клопотання позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача «повторно» розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою.
Частиною 7 статті 118 Кодексу № 2768 закріплено дискреційність, альтернативність дій, рішень, що приймаються органом владних повноважень, у контексті реалізації органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави) у випадку виявлення певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів.
Принцип розподілу влади не передбачає надання адміністративному суду (ключовим завданням якого є здійснення правосуддя) адміністративно-дискреційних повноважень притаманних органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 21.08.2018 у справі №810/3393/17 (ЄДРСР 76035442) та від 14.08.2018 у справі №806/1045/17 (ЄДРСР 75906609).
ЄСПЛ у рішенні від 26.10.2000 у справі Hasan and Chaush проти Болгарії, № 30985/96 зазначено, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства не є забезпечення ефективності державного управління, а є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Законодавець передбачив обов'язок суду спонукати суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, що належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у таку діяльність виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо відмови листом від 31.03.2021 у затвердженні проекту землеустрою за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення на сесії є протиправною, позаяк відповідач під час вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Лисянської селищної ради Черкаської області щодо розгляду проекту землеустрою про відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність за рахунок земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 7122880800:02:001:0112 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області, зобов'язавши Лисянську селищну раду Черкаської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Лисянської селищної ради, а саме в с.Боярка Лисянського району Черкаської, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн згідно квитанції від 13.04.2021 № 0.0.2085872989.1, а позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Лисянської селищної ради на користь ОСОБА_1 605,33 грн (908*1/3).
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Лисянської селищної ради Черкаської області щодо розгляду проекту землеустрою про відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність за рахунок земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 7122880800:02:001:0112 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Боярської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Зобов'язати Лисянську селищну раду Черкаської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Лисянської селищної ради, а саме в с.Боярка Лисянського району Черкаської, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лисянської селищної ради (пл. Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19301, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26424996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 33 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Лисянська селищна рада [пл. Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19301, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26424996].
Повне судове рішення складено 06.07.2021
Суддя Л.В. Трофімова