Справа № 560/5255/21
іменем України
08 липня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшенням ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 80 % від відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є військовим пенсіонером, та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
07.04. 2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням 80 % суми грошового забезпечення.
Листом від 23.04.2021 № 3315-2659/С-03/8-2200/21 відповідач відмовив здійснити перерахунок пенсії позивачу з огляду на те, що відповідно до вимог діючого законодавства, підстав для перерахунку пенсії немає.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 суд відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на даний адміністративний позов, в якому зазначив, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Тому перерахунок та виплата пенсії позивачу проведені згідно вимог чинного законодавства. Вважає, що підстав для задоволення позову немає.
Разом з тим, відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначив, що позивач з квітня 2018 року знав про розміри виплачуваної йому пенсії та види грошових забезпечень, які враховані для призначення пенсії, листом відповідач 23.04.2021 повідомив його про відсутність підстав у проведенні перерахунку пенсії проте, до суду позивач звернувся лише 30.04.2021, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановив суд, про обмеження пенсійних прав позивач дізнався 23.04.2021 з листа Головного управління ПФУ в Хмельницькій області. Разом з тим, Рішенням Верховного суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 визначено, що позовні вимоги, пов'язані з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Враховуючи викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд відмовляє
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є військовим пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка призначена у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" Головне управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області у 2018 року здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року у розмірі 70% від суми грошового забезпечення.
07.04. 2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням 80 % суми грошового забезпечення.
Листом від 23.04.2021 № 3315-2659/С-03/8-2200/21 відповідач відмовив здійснити перерахунок пенсії позивачу з огляду на те, що відповідно до вимог діючого законодавства, підстав для перерахунку пенсії не має.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо здійснення перерахунку пенсії у розмірі 70% суми грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому, до статті 13 Закону № 2262-XII Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року №3668-VI внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VІІ від 27.03.2014 року також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено максимальний розмір пенсії до 70% від сум грошового забезпечення.
У зв'язку з чим, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, однак, розмір перерахованої пенсії визначено на рівні 70 % грошового забезпечення, не зважаючи на те, що розмір при призначенні пенсії було встановлено на рівні 80 % грошового забезпечення.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, за якою позивачу обчислювалась пенсія в розмірі 80% грошового утримання, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності.
Таким чином, відповідачем не доведено підстави визначення розміру пенсії 70% від грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VІІ від 27.03.2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №583/2264/17 та у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18, що залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності здійснення перерахунку пенсії позивачеві, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже для ефективного захисту прав позивача суд доходить висновку, що в цій адміністративній справі необхідно зобов"язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70 % сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00грн (дев"ятсот вісім) грн. судових витрат, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08 липня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя П.М. Майстер