Справа № 560/4464/21
іменем України
06 липня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Хмельницькій області № Ф-894-17 від 23.03.2021;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою з інвалідністю 3 групи та отримує пенсію по віку з 23.05.2019 і звільнена від сплати єдиного соціального внеску. Із заявою про сплату добровільних внесків позивач не звертався, а звітність про суми нарахованого єдиного внеску подав помилково. З вказаних підстав позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем самостійно було подано звіт щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, сума нарахованого єдиного внеску складає 16212,02 грн. Подання уточнюючих чи коригуючих звітів з єдиного внеску діючим законодавством не передбачено. За даними інформаційної системи Державної податкової служби в інтегрованій картці позивача по платежу 71040000 "Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 13725,98 грн., що складається із недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка виникла після 01.12.2020 в сумі 10703,66 грн. згідно звітів по ЄСВ за 2019 та 2020 роки та штрафної санкції та пені, який виник до 01.01.2017 в сумі 3022,32 грн. На підставі вказаних даних відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2021 №Ф-894-17. Самостійно визначені платником зобов'язання зі сплати єдиного внеску не підлягають оскарженню. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористалася правом на подання відповіді на відзив, в якій зазначила, що заперечує проти аргументів, викладених у відзиві та просить позов задовольнити повністю.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 21.04.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрована з 18.04.2011 як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності - 96.02 - надання послуг перукарнями та салонами краси.
Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 від 13.06.2019 позивач є пенсіонером по інвалідності 3 групи.
10.12.2020 позивач подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, яким самостійно визначив зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2019 рік на загальну суму 16212,02 грн.
Як зазначає контролюючий орган, позивачем було подано заяву на списання сум недоїмки, штрафів та пені 10.12.2020. Згідно даних інформаційної системи податкових органів заборгованість по ЄСВ на день списання становила 36075,48 грн., фактично було списано 04.02.2021 та 23.02.2021 борг на суму 21648,59 грн.
З інтегрованої картки позивача вбачається, що заборгованість позивача з єдиного внеску станом на 01.03.2021 складає 13725,98 грн.
23.03.2021 Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-894-17, за якою заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 13725,98грн.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулась до суду.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин).
За пунктом другим частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною четвертою статті 4 цього ж Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, та є інвалідом (дата встановлення пенсії 23.05.2019). Таким чином, позивач є особою, яка відповідно приписів частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Вказана обставина відповідачем у справі не заперечується. Стверджуючи про правомірність прийнятої Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2021 відповідач лише вказує, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі такими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю підлягають сплаті на загальних підставах.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 №511) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Звіт зазначеними особами не подається.
Аналіз положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також такі особи не мають обов'язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.
Як зазначив у позовній заяві позивач, нею було помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік.
З огляду на те, що у позивача відсутній обов'язок по сплаті за себе єдиного соціального внеску та враховуючи, що позивач звертався до контролюючого органу зі скаргою повідомляючи, що звіт за 2019 рік подано помилково і вона, як інвалід, звільнена від сплати єдиного внеску за себе на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", такі обставини не можна вважати добровільною участю позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак жодної інформації про наявність такого договору у 2019 році матеріали справи не містять, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідачем суду не наданий. Більше того, відповідачем не стверджується про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Необхідно також зазначити, що позивачем було подано заяву на списання сум недоїмки, штрафів та пені 10.12.2020. Згідно даних інформаційної системи податкових органів заборгованість по ЄСВ на день списання становила 36075,48 грн., фактично було списано 04.02.2021 та 23.02.2021 борг на суму 21648,59 грн., заборгованість позивача з єдиного внеску станом на 01.03.2021 складає 13725,98 грн.
23.03.2021 Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-894-17, за якою заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 13725,98 грн., однак не враховано той факт, що така особа повинна подавати зазначену звітність лише у разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд вважає, що відсутність права подання уточнюючих звітів в разі помилкового подання звітів не може бути обставиною, що зобов'язує сплатити відповідні внески, оскільки Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає обов'язкову згоду такого платника, яка висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору, який не укладався, що відповідачем не заперечується.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то помилкова подача позивачем звіту за 2019 рік не свідчить про його добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а відтак, не може бути безумовною підставою для сплати позивачем відповідних сум єдиного соціального внеску за наведених обставин та в контексті приписів частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2019 у справі № 806/1503/16.
Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а також порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області №Ф-894-17 від 23.03.2021.
З огляду на наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1, пунктів 1, 3 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із проведенням експертиз.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо пов'язаності витрат з розглядом справи та пропорційності розміру наданих послуг, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд встановив, що представник позивача, адвокат Фещенко М.Л. до розгляду справи по суті заявив про розподіл судових витрат у справі.
Представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав :
1. ордер СА №1010246 від 09.04.2021 адвоката та копію свідоцтва №240 від 13.06.2006 про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 ;
2. договір №030208 від 22.03.2021 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Фещенко М.Л., згідно якого сторони погодили, що Адвокат усіма законними методами та способами надає правову допомогу Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та умова, визначених Договором.
Також сторони погодили, що Клієнт уповноважує Адвоката при здійснені своїх повноважень:
- представляти Клієнта перед державними органами, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами;
- представляти Клієнта в правоохоронних та контролюючих органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних). Верховному Суді, Конституційному Суді України з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захисту Клієнта, незалежно від його процесуального статусу.
3. копію Додаткової угоди №1 від 22.03.2021 до Договору №030208 про надання правової допомоги від 22.03.2021, згідно якої визначено, що Адвокатом надана правова допомога Позивачу у розмірі 7500,00 грн. Вказана сума гонорару відповідає витраченим 3 год. 45 хв. роботи адвоката, а саме:
- консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законолдавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування відмови в списанні недоїмки з ЄСВ ГУ ДПС у Хмельницькій області (затрачено часу - 1 год., вартість 2000,00 грн.);
- написання та оформлення позовної заяви про скасування вимоги ГУ ДПС у хмельницькій області щодо недоїмки з ЄСВ у Хмельницькому окружному адміністративному суді, подання до суду (затрачено часу - 2 год., вартість 4000,00 грн.)
- Підготовка, написання та оформлення відповіді на відзив відповідача, подання до суду (затрачено часу - 45 хв., вартість 1500,00 грн.).
Разом: 3 год. 45 хв., вартість - 7500,00 грн.;
5. меморіальний ордер від 22.03.2021 та від 14.05.2021, квитанція від 22.03.2021 та від 14.05.2021 про оплату гонорару адвоката:
Положеннями статті 134 КАС України передбачено можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені позивачем у майбутньому, а тому відсутність доказів їх сплати не може бути перешкодою для присудження їх з відповідача.
За змістом Додатку №1 від 22.03.2021 до Договору про надання правничої допомоги від 22.03.2021 Сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється на умовах 60% попередньої оплати, інша частина - 40% гонорару сплачується Клієнтом після отримання рішення суду протягом 2 (двох) робочих днів.
Отже строк оплати гонорару для замовника, позивача у справі ще не сплив.
Разом з тим, суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене у сукупності, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її незначну складність, суд вважає, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 7500,00 грн. за всіма визначеними складовими професійних правничих послуг.
При цьому, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Разом з тим, суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Хмельницькій області № Ф-894-17 від 23.03.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 липня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя В.В. Матущак