Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у забезпеченні позову
"08" липня 2021 р. справа №520/12267/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
Представником ОСОБА_1 07.07.2021 подано заяву про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Барвінківській міській раді вчиняти дії щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із кадастровими номерами 6320483500:03:000:0533, 6320483500:03:000:0534, 6320483500:03:000:0535, 6320483500:03:000:0536, 6320483500:03:000:0537, 6320483500:03:000:0538, 6320483500:03:000:0539, 6320483500:03:000:0540, 6320483500:03:000:0541 та передачі даних земельних ділянок у власність або користування будь-яким особам.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року по справі № 520/562/19 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 18.10.2017 про надання дозволу про розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням наявності у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повноважень вирішувати питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області видано наказ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» № 6016-СГ, яким заявниці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.
09 вересня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 8248-СГ, яким внесено зміни до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24 липня 2019 року № 6016-СГ.
Крім того, 20 грудня 2019 року Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області № 443-УІІ також видано рішення про надання заявниці дозволу на розроблення проекту документації із землеустрою, щодо відведення у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, орієнтованим розміром 12.91 умовних кадастрових гектарів, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, з метою реєстрації права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у встановленому чинним законодавством порядку.
Листом інженера-землевпорядника від 29 червня 2021 року № 29/09/2021 заявниці відмовлено у розробленні проекту документації із землеустрою, оскільки земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 перетинається зі вже сформованими земельними ділянками з кадастровими номерами 6320483500:03:000:0533, 6320483500:03:000:0534, 6320483500:03:000:0535, 6320483500:03:000:0536, 6320483500:03:000:0537, 6320483500:03:000:0538, 6320483500:03:000:0539, 6320483500:03:000:0540, 6320483500:03:000:0541
Земельні ділянки сформовані в межах однієї земельної ділянки, за рахунок якої заявниця мала намір зареєструвати та отримати у власність земельну ділянку. На день подачі заяви, право власності за третіми особами на вказані земельні ділянки не зареєстровано; подальша передача вищенаведених земельних ділянок у власність третіх осіб є неприпустимою.
Заявниця не згодна з формуванням вищенаведених земельних ділянок, а тому буде звертатись до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6320483500:03:000:0533, 6320483500:03:000:0534, 6320483500:03:000:0535, 6320483500:03:000:0536, 6320483500:03:000:0537, 6320483500:03:000:0538, 6320483500:03:000:0539, 6320483500:03:000:0540, 6320483500:03:000:0541
Отже, затвердження Барвінківською міською радою технічної документації із землеустрою відносно земельних ділянок із кадастровими номерами 6320483500:03:000:0533, 6320483500:03:000:0534, 6320483500:03:000:0535, 6320483500:03:000:0536, 6320483500:03:000:0537, 6320483500:03:000:0538, 6320483500:03:000:0539, 6320483500:03:000:0540, 6320483500:03:000:0541 та їх безоплатна передача у власність третім особам остаточно позбавить заявницю можливості завершити розпочату нею відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» № 6016-СГ 24 липня 2019 року та буде свідчити про порушення її прав.
Прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача земельної ділянки у власність/користування є останнім етапом, після їх формування (присвоєння кадастрового номеру), процедури безоплатної приватизації земельної ділянки чи її надання у користування.
Враховуючи той факт, що спірні земельні ділянки вже сформовані, на думку заявника, існує висока ймовірність того, що Барвінківська міська рада згодом прийме рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельних ділянок у власність або користування, що, у свою чергу, ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду про скасування державної реєстрації земельних ділянок, оскільки треті особи вже набудуть право власності на земельні ділянки, у зв'язку з чим їх право власності буде захищено найвищим законом та буде наявна презумпція правомірності набуття права власності. Заявниця буде змушена докладати додаткових зусиль, шляхом подачі нових позовів до суду про скасування державної реєстрації права власності за третіми особами.
Суд, дослідивши подану до суду заяву про забезпечення позову та наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Обґрунтування заявника, викладене у заяві про забезпечення позову, ґрунтується лише на його припущеннях про порушення вимог чинного законодавства при прийнятті рішення та ймовірності передачі спірної земельної ділянки іншим особам.
Намір подати позов, предметом якого є визнання рішення протиправним, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, неправомірність оскаржуваного рішення, дій встановлюється судом лише під час розгляду справи по суті. Тому і висновок суду про відповідність або невідповідність оскаржуваних рішень, дій нормам законодавства, може бути викладено тільки у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду справи.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, „з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову“ (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Призначенням інституту забезпечення адміністративного позову є недопущення порушення прав позивача під час розгляду адміністративної справи та створення умов для можливості реального виконання рішення суду в подальшому.
Судом встановлено, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, зазначених у ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими, а заява про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч.8 ст.154 КАС України).
Керуючись ст.ст.2, 150-154, 241-243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу у повному обсязі виготовлено та підписано 08 липня 2021 року.
Суддя О.Г. Котеньов