Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 липня 2021 р. № 520/10594/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) (вул. Леонова, буд. 4а,м. Чугуїв,Харківська область,63503, код ЄДРПОУ41430463) третя особа: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №3050958 від 29.04.2021 року Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
- зобов'язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) вжити заходи щодо виконання військовою частиною НОМЕР_2 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 в частині виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 03.2018 року по 15.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В обґрунтування позову зазначив, що з метою виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 направив до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) заяву про стягнення коштів разом з оригіналом виконавчого листа виданого Харківським окружним адміністративним судом.
15.04.2021 позивачу надійшли кошти в сумі 63 449.47 грн., тобто військовою частиною НОМЕР_2 здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15.08 2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №3050958.
Позивач зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду виконано не в повному обсязі, оскільки ВЧ НОМЕР_2 не виплачено індексацію грошового забезпечення в період з 01 03 2018 року по 15.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 07.2003 № 1078.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 року відкрито провадження по справі.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на той факт, що 23.04.2021 року до відділу надійшов лист щодо виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 з копією платіжного доручення про виплату ОСОБА_1 63448,48 грн., а тому 29.04.2021 державним виконавцем відділу винесено постанову ВГІ № 63050958 про закінчення виконавчого провадження. Відповідач вважає, що Військова частина здійснила нарахування та виплатила ОСОБА_1 63448,48 грн., на підтвердження чого надала копію платіжного доручення № 1676 від 14.04.2021 про виплату за рішенням суду №520/6865/2020, як підтвердження виконання рішення суду.
Відповідач просив відмовити у задоволенні вимог заявленого позову, посилаючись на ту обставину, що у державного виконавця, у відповідності до виконавчого листа №520/6865/2020 не має підстав перевіряти методику та правильність нарахування індексації грошового забезпечення.
У судове засідання, призначене на 07.07.2021 року, сторони, що повідомлялись належним чином про дату та місце розгляду справи - не прибули.
Позивачем подана заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач причин неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності - не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на приписи зазначеної норми законодавства суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника нележним чином повідомленого відповідача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та стягнення індексації грошового забезпечення - задоволено частково. Визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 15.08.2019 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 як базових місяців. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 15.08.2019 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 як базових місяців з урахуванням відрахувань. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З метою виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 позивач направив до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву про стягнення коштів разом з оригіналом виконавчого листа виданого Харківським окружним адміністративним судом.
Постановою від 22.09.2020 року відкрито виконавче провадження №3050958 про зобов'язання ВЧ №050І здійснити та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 15.08.2001 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців з урахуванням відрахувань.
Як встановлено під час розгляду справи, 15.04.2021року позивачу надійшли кошти в сумі 63449,47 грн. Так, відповідачем здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15.08 2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
29.04.2021 року Державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №3050958, згідно якої рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 виконано в повному обсязі.
Позивач вважає, що відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду виконано не в повному обсязі, оскільки не виплачено індексацію грошового забезпечення в період з 01 03 2018 року по 15.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 07.2003 р.
На думку позивача, Військовою частиною НОМЕР_2 при виплаті індексації грошового забезпечення не враховано абзац 4 пункту 5 Постанови №1078 та не виплачено щомісячну фіксовану сумуіндексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 15.08.2019 року, що не було враховано відповідачем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
Оцінюючи зазначені обставини, судом враховується наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.
Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями ст.ст. 48-62 Закону України "Про виконавче провадження", а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами ст.ст. 63-67 вказаного Закону.
Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
В свою чергу, п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону.
Як встановлено судом, спірна постанова від 29.04.2021 р. винесена на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом під час розгляду справи встановлено, що у відповідача на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 63050958 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 520/6865/2020 від 29.07.2020 року, виданого Харківським окружним адміністративним судом, про зобов'язання В/Ч НОМЕР_2 здійснити та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 15.08.2019 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців з урахуванням відрахувань.
22.09.2020 року державним виконавцем відділу винесено постанову ВП №63050958, пру відкриття виконавчого провадження.
22.09.2020 року державним виконавцем відділу направлено виклик керівнику установи.
22.09.2020 року державним виконавцем відділу винесено постанову ВП №63050958 про стягнення витрат виконавчого провадження.
22.09.2020 року державним виконавцем відділу винесено постанову ВП №63050958 про стягнення виконавчого збору.
22.09.2020 року державним виконавцем відділу направлено вимогу здійснити та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2016 року по 15.08.201 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців і урахуванням відрахувань.
13.10.2020 до відділу надійшов лист в/ч НОМЕР_2 з додатковою заявкою на фінансування для виплат заробітної плати працівникам в/ч НОМЕР_2 .
31.12.2020 року виконавцем відділу направлено вимогу терміново надати відповідні документи, що підтверджують виконання виконавчого листа № 520/6865/2020, виданого 29.07.2021року Харківським окружним адміністративним судом.
Як встановлено за матеріалами справи 23.04.2021 року до відділу надійшов лист щодо виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 з копією платіжного доручення про виплату ОСОБА_1 63448,48 грн. у зв'язку із чим 29.04.2021 державним виконавцем відділу винесено постанову ВП № 63050958. про закінчення виконавчого провадження ( а.с 4).
Позивач, вважаючи, що всупереч абзацам 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, військовою частиною НОМЕР_2 в період з 01.03.2018 року по 15.08.2019 року йому не виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4078.64 гривень в місяць в загальній сумі 71 310.34 грн., звернувся з даним позовом до суду.
Судом зазначається, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою та четвертою статті 257 вказаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Порядок №704), якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.
Пунктом 2 Порядку №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення
Як встановлено за матеріалами справи, відповідно до картки особового рахунку за 2018 рік, копія якої надана до позовної заяви: грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складає 7671,84 грн.; грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 8056,35 грн. Тобто, грошовий дохід позивача збільшився на 384,51 грн. (8056,35 грн. - 7671,84 грн.).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253.30%, що встановлено з копії розрахунку, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 6-9)
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1762.00 грн. * 253.30% /100 = 4463.15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463.15 грн. - 384,51 грн. = 4078,64 грн.
Абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної тати, які не мають разового характеру.
Згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додасться сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-І цього Порядку.
Отже, єдиним визначеним законодавцем методом визначення чи належить позивачу фіксована індексація грошового забезпечення у березні 2018 року є визначення суми, яка належна позивачу до виплати із застосуванням базового місяця “січень 2008 року" за виключенням суми збільшення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року.
Дана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 23.04.2020 року у справі №816/1728/16, у якій колегія Верховного Суду зазначила, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної тати перевищить фіксовану суму індексації.
Також дана правова позиція підтверджена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі №200/9297/19-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
За змістом ст. 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року по справі № 520/6865/202 в повному обсязі залишається невиконаним.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не витребувано достатніх доказів щодо виконання військовою частиною НОМЕР_2 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 в частині виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 15.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та безпідставно закінчено виконавче провадження.
Отже, військовою частиною НОМЕР_2 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 виконано не повністю, а виконавче провадження №3050958 закінчено безпідставно.
Враховуючи наведене, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності достатніх доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
З огляду на вищевказане, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №3050958 від 29.04.2021 - є такою, що порушує права позивача та винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак - підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №3050958 від 29.04.2021 року Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - підлягають задоволенню.
Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено порушене право позивача на виконання в повному обсязі рішення суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020, суд приходить до висновку про задоволення вимог заявленого позову і в іншій частині заявлених вимог шляхом зобов'язання Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) вжити заходи щодо виконання військовою частиною НОМЕР_2 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 в частині виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 03.2018 року по 15.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, а факт порушення прав та інтересів особи у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 271-272, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та стягнення індексації грошового забезпечення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №3050958 від 29.04.2021 року Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Зобов'язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) вжити заходи щодо виконання військовою частиною НОМЕР_2 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №520/6865/2020 в частині виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 03.2018 року по 15.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано 08.06.2021 року.
Суддя Кухар М.Д.