Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 липня 2021 р. Справа № 520/10408/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 липня 2021 року позивачем подано до суду клопотання, у якому він просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 520/10408/2020 та за наслідками розгляду такого звіту вирішити питання про накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та за наявності однакових обставин і матеріалів пенсійної справи відповідач неодноразово приймав різні за змістом рішення, що здебільшого, не відповідали вимогам ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, щодо розміру пенсії. За численними скаргами позивача допущені порушення закону поступово усувались і з 23 квітня 2021 року в електронній справі позивача містилось розпорядження про призначення пенсії у розмірі, визначеному з врахуванням вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто 60% від заробітної плати за 60 місяців, яка була визначена з урахуванням наданої довідки про заробітну плату. Відповідно до розпорядження від 23.04.2021 розмір пенсії визначався у сумі понад 30 тис. грн., до виплати, з врахуванням наявних обмежень - 17690 грн. щомісячно. Проте 13.05.2021 це розпорядження було змінено. Замість правильно розрахованого рівня заробітної плати позивача за 60 місяців, для розрахунку пенсії взято середній рівень заробітної плати за посадою на день звільнення у сумі 38101 грн, і розмір розрахованої пенсії зменшено відповідно до 22860 грн. Крім того, 25.05.2021 Пенсійним фондом України було направлено доручення до ГУ ПФУ в Харківській області, яким поставлено під сумнів право позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», чим фактично не визнається рішення суду, що набрало законної сили. Як наслідок, 28 травня 2021 року відповідач знову змінив своє розпорядження і пенсія позивачу нарахована з рівня заробітної плати 0 (нуль) грн. Таким чином, на виконання рішення суду позивачу призначено пенсію в розмірі 0 (нуль) грн. та призначено доплату до мінімальної пенсійної виплати у сумі 1769 грн. Таке рішення відповідач пояснює тим, що питання порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» судом не розглядалося, а довідки про заробітну плату від 05.03.2020 №11/1/47 видані за посадою старшого викладача Національної академії прокуратури України, а тому підстав для їх врахування при обчисленні пенсії немає. Зазначені дії позивач вважає неправомірними і свідчать про зухвале намагання відповідача ухилитись від виконання рішення суду.
Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд встановив наступне.
Як встановлено частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зокрема, визнано протиправним та скасовано Рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 червня 2020 року №2255-1 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи на посадах прокурорів період роботи ОСОБА_1 в Національній академії прокуратури України з 23 вересня 2005 року по 11 серпня 2016 року, тобто 10 років 10 місяців 23 дні.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 05.06.2020 року призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/10408/2020 - залишено без змін.
Суд зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 набрало законної сили 04 лютого 2021 року.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Так, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі №520/10408/2020, яким, зокрема, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи на посадах прокурорів період роботи ОСОБА_1 в Національній академії прокуратури України з 23 вересня 2005 року по 11 серпня 2016 року, тобто 10 років 10 місяців 23 дні та здійснити з 05.06.2020 призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, набрало законної сили 04.02.2021.
На виконання вищевказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 22.02.2021 №204750006565 ОСОБА_1 з 05.06.2020 призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії від 22.02.2021, який міститься в матеріалах справи.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №520/10408/2020, яким, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 05.06.2020 призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, виконано відповідачем.
Суд зазначає, що у справі №520/10408/2020 предметом спору була наявність або відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”.
Ані мотивувальна, ані резолютивна частини рішення не містять зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії позивача, а питання порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії за вислугу років, розрахунку пенсії не було предметом розгляду у справі внаслідок відсутності між сторонами спору з цього приводу, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку розміру пенсії мають оскаржуватись позивачем у судовому порядку поза межами розгляду даної справи шляхом подання нового адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №520/10408/2020, у зв'язку з чим у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.А. Волошин