Справа № 500/1261/20
08 липня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження і про арешт коштів боржника від 08.08.2019 та про розшук майна боржника від 19.12.2019 у виконавчому провадженні ВП №59732979.
Позовні вимога обґрунтовані тим, що на підстави вимоги ГУ ДФС у Тернопільській області №Ф-9831-54 від 05.02.2019, державним виконавцем 08.08.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59732979 і про арешт коштів боржника, також 19.12.2019 було винесено постанову про розшук майна боржника. Проте, позивач вказує, що вимога контролюючого органу було пред'явлена до виконання з порушенням тримісячного строку на звернення виконавчого документа до примусового виконання.
Ухвалою судді від 09.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/1261/20.
18.06.2020 представник відповідача подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалами суду від 18.06.2020 та 02.07.2020 розгляд справи було відкладено.
Ухвалою суду від 07.07.2020 за клопотанням позивача провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі №500/1510/20.
Ухвалою суду від 15.06.2021 розгляд даної справи було поновлено.
Позивач в судове засідання повторно не прибула про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 05.02.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було сформовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-9831-54 у сумі 18255,81 грн, та 06.08.2019 вказану вимогу було пред'явлено до примусового виконання.
За наслідками розгляду заяви про примусове виконання, 08.08.2019 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59732979 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 в користь ГУ ДФС у Тернопільській області заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 18255,81 грн.
Також, при примусовому виконання вимоги №Ф-9831-54 від 05.02.2019 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було винесено постанову про арешт майна боржника ВП №59732979 та 19.12.2019 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було винесено постанову про розшук майна боржника ВП №59732979.
Крім цього, вважаючи вимогу контролюючого органу №Ф-9831-54 від 05.02.2019 протиправною, ОСОБА_1 оскаржила її в судовому порядку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/1510/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, позов задоволено повністю. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 №Ф-9831-54 головного управління ДФС у Тернопільській області визнано протиправною та скасовано.
Не погодившись із вказаними постановами позивачка звернулася до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі-Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірних постанов) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною першою статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята статті 26 Закону №1404).
При цьому, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною другою статті 39 Закону №1404 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина третя статті 39 Закону №1404).
Частинами першою та другою статті 40 Закону №1404 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №500/1510/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 №Ф-9831-54 головного управління ДФС у Тернопільській області, яка є виконавчим документом у виконавчому провадженні №59732979.
Як вбачається із наданих представником відповідача доказів, 06.05.2021 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадженні ВП №59732979, пунктом 2 якої припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення та постанову про зняття арешту з коштів, якою знято арешт з усіх рахунків, що належать ОСОБА_1 . Відповідно до АСВП виконавче провадження 59732979 завершено.
Відтак, у спірних правовідносинах, відповідач виконав свій обов'язок визначений Законом №1404 щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування усіх заходів, які були вжиті в ході здійснення виконавчого провадження ВП №59732979, у тому числі зняття арешту з майна (коштів) боржника та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Реквізити сторін:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ: 40330167.
Головуючий суддя Баранюк А.З.