Іменем України
08 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2647/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
21.05.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 07.11.2015 позивач проходив службу в Національній поліції України. На підставі наказу ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 № 109 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 26.02.2021, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 26 років 10 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні: 34 роки 02 місяці 08 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 26 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 04 діб.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.04.2021, в якій просив провести розрахунок з ним, а саме нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки.
Згідно відповіді № 843/111/22-2021 від 13.05.2021 додаткова відпустка як учаснику бойових дій та основна відпустка не замінюється грошовою компенсацією.
З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про Національну поліцію» позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 22-24), в якому зазначив, що рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасників війни), ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій лише 22.01.2016 року. Отже, останній не мав права на отримання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік.
Крім того, відповідно до витягу з наказу від 31.10.2016 № 761 о/с ОСОБА_1 надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 днів з 30.11.2016 по 13.12.2016; відповідно до витягу з наказу від 29.12.2017 № 903 о/с ОСОБА_1 надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 днів з 18.12.2017 по 31.12.2017; відповідно до. витягу з наказу від 24.07.2018 № 304 о/с ОСОБА_1 надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 днів з 09.07.2018 по 22.07.2018; відповідно до витягу з наказу від 27.06.2019 № 550 о/с ОСОБА_1 надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 днів з 01.07.2019 по 14.07.2019; відповідно до витягу з наказу від 28.08.2020 № 1009 о/с ОСОБА_1 надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 днів з 01.09.2020 по 14.09.2020.
Таким чином, враховуючи вищевикладене підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки ОСОБА_1 відсутні, так як позивачем були використані зазначені відпустки у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 16-17).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 18.09.1995 по 06.11.2015 та в органах Національної поліції з 07.11.2015 по 26.02.2021, наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25.02.2021 № 109 о/с звільнено за п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 26.02.2021, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 04 діб, про що свідчить відповідний витяг з наказу (арк. спр. 6-8, 9, 10, 26, 27).
Статус учасника бойових дій позивача підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.04.2016, а тому позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. спр. 12).
Вказаний статус позивач набув 22.01.2016 на підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасників війни) № 1/І/ХІІІ/59 від 22.01.2016 (арк. спр. 13).
Відповідно до витягу з наказу від 31.10.2016 № 761 о/с позивачу надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 днів з 30.11.2016 по 13.12.2016 (арк. спр. 28).
Згідно з витягом з наказу від 29.12.2017 № 903 о/с позивачу надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 днів з 18.12.2017 по 31.12.2017 (арк. спр. 29).
Відповідно до. витягу з наказу від 24.07.2018 № 304 о/с позивачу надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 днів з 09.07.2018 по 22.07.2018 (арк. спр. 30).
Згідно з витягом з наказу від 27.06.2019 № 550 о/с позивачу надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 днів з 01.07.2019 по 14.07.2019 (арк. спр. 31).
Відповідно до витягу з наказу від 28.08.2020 № 1009 о/с позивачу надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 днів з 01.09.2020 по 14.09.2020 (арк. спр. 32).
Відповідно до витягу з наказу від 28.12.2020 № 1508 о/с позивачу надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 днів з 04.01.2021 по 17.01.2021 (арк. спр. 33).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті п'ятої Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час”.
За приписами пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій з 2016 року.
За приписами статті 12 Закону № 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік”.
Закон України “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюється статтями 91 - 93 Законом № 580-VIII.
Приписами частини другої статті 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За приписами частини дев'ятої та десятої статті 93 Закон № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Крім того, відповідно до абзацу 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Слід зазначити, що в частині десятій статті 93 Закону № 580-VIII та абзаці 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 йдеться про “невикористану в році звільнення відпустку” без вказівки на її вид (основна чи додаткова).
Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закон № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Закон України “Про відпустки” (далі - Закону № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво - важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Приписами частини першої статті четвертої Закону № 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік”.
Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 805/5111/15-а.
При вирішені справи суд враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 справі “Тимошенко проти України” (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту “законності”, передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означитиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Суд зазначає, що норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19, від 14.04.2021 у справі 620/1487/20, від 29.04.2021 у справі № 200/602/20-а.
Матеріалами справи встановлено, що позивачу за період з 2016 по 2021 рік надавалась додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і як наслідок необхідність відмови в цій частині позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, суд зазначає.
За приписами статті 6 Закону № 3551-XII рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Умови набуття статусу учасника бойових дій визначено Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413).
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що особа набуває статусу учасника бойових дій на підставі та з моменту прийняття відповідного рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач набув статусу учасника бойових дій з 22.01.2016, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині виплати компенсації за додаткову відпустку як учаснику юойових дій за 2015 рік є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю.
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива