08 липня 2021 року № 320/5255/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та скасувати рішення № 1931 від 18.12.2020 за результатами розгляду його заяви від 09.12.2020 про відмову у переведенні із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до його стажу роботи на державній службі період роботи:
на посаді інструктора Богуславського райкому ЛКСМ України з 01 лютого 1982 року по 07 липня 1982 року;
на посаді завідуючого відділом комсомольських організацій Богуславського райкому ЛКСМ України з 07 липня 1982 року по 21 серпня 1986 року;
на посаді інструктора Богуславського райкому Компартії України з 21 серпня 1986 року по 19 листопада 1990 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перевести його з 09.12.2020 із пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми його заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області з 01.01.2021 здійснювати виплати йому довічно пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми його заробітної плати.
На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області.
Позивачем 09.12.2020 подано заяву про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки його стаж державної служби складає більше 20 років.
Однак, рішенням відповідача від 18.1.2.2020 № 1931 в переведенні з одного виду пенсії на інший було відмовлено з огляду на недостатність стажу державної служби, а саме відповідач не врахував періоди роботи позивача на виборних і відповідальних посадах у комсомольських та партійних організаціях.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачем подано до суду клопотання, у якому він просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 09.12.2020 звернувся до відповідача із заявою № 1931 про переведення його з пенсії за віком, що призначена згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу".
Рішенням від 18.12.2020 № 1931 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії з переведенням на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зокрема, зазначено, що станом на 01.05.2016 позивач має менше 10 років стажу державної служби, що не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-ІУ (далі по тексту - Закон N1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 10 Закону N1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Частиною ч. 3 ст. 45 Закону N1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".
Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що відповідачем відмовлено позивачу в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» через недостатність стажу державної служби.
Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII набрав чинності 01.05.2016.
Відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10-12 Прикінцевих та перехідних положень Закону
№ 889-VIII встановлено умови, за яких державні службовці мають право
на призначення пенсії за нормами Закону «Про державну службу».
Так, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш
як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490
із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490
із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII ).
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Виходячи з викладеного, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", мають особи:
- які станом на 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України;
- які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України.
Так, згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 установлювались такі категорії посад державних службовців:
- шоста категорія: посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
- сьома категорія: посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь i відділів, інші прирівняні до них посади.
Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Miністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Порядок призначення таких пенсій визначено постановою Кабінету Miнicтpiв України № 622 від 14.09.2016 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок №622).
Згідно з пунктами 1-3 Порядку № 622 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком
у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
- чоловіки, які досягли віку 62 роки.
Отже, відповідно до чинних законодавчих актів пенсії державним службовцям призначаються відповідно до Закону № 889-VIII за умов: досягнення ними пенсійного віку, наявності відповідного страхового стажу (35 років для чоловіків) та, не менше ніж 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 24 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Miнicтpiв України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час роботи: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, яким встановлено, що до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується: стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Отже, Порядком № 283 щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи в комсомольських та партійних органах передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, названих абзацом 4 п.3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 20.12.199 №1049, у якому йдеться про стаж роботи в організаціях (крім роботи в кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст.118 КЗпП України, а саме: партійних, профспілкових та комсомольських.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Таким чином, законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних і комсомольських організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24 жовтня 1990 року.
Водночас, відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, відповідно до пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_1 , виданого 05.02.2014 року, на дату видачі вказаного документу йому вже було довічно призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на 01.05.2016 року позивач обіймав посаду державного службовця - керівника апарату Богуславської районної державної адміністрації Київської області і мав стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" 18 років 10 днів і вже мав право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Вказані відомості підтверджуються записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 та довідкою Богуславської районної державної адміністрації від 08.12.2020 № 05.2-16/2086.
Разом з тим, після 01.05.2016 року позивач продовжив свою трудову діяльність на посаді державного службовця.
Станом на 09.12.2020 вік позивача становив 62 роки 3 дні, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області 08.01.1998.
При цьому, стаж роботи позивача у комсомольській організації на відповідальних посадах на момент подання заяви від 09.12.2020 про переведення пенсії з одного виду на інший підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 .
Відповідно до запису № 3 від 01.02.1982 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача прийнято на посаду інструктора відділу комсомольських організацій Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України. Рішення прийнято на засіданні бюро Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України.
Відповідно до архівного витягу з Державного архіву Київської області Київської обласної державної адміністрації від 24.04.2021 № 01-43/950.2 на засіданні бюро Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 02 лютого 1982 року позивача постановою бюро за № 49 затверджено на посаді інструктора райкому комсомолу з 1 лютого 1982 року.
Вказані відомості підтверджується архівною копією протоколу засідання бюро Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 02 лютого 1982 року.
Відповідно до запису № 4 від 07.07.1982 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача затверджено завідуючим відділом комсомольських організацій Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України. Рішення прийнято на засіданні пленуму Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 07 липня 1982 року.
Згідно архівного витягу з Державного архіву Київської області Київської обласної державної адміністрації від 16.04.2021 № 01-43/830.2 на III засіданні пленуму Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 07 липня 1982 року позивача постановою пленуму обрано членом райкому комсомолу, як інструктора відділу комсомольських організацій, і цією ж постановою затверджено завідуючим відділом комсомольських організацій райкому комсомолу.
Зазначені відомості підтверджується архівною копією протоколу III-го засідання пленуму Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 07 липня 1982 року.
Отже, стаж роботи позивача на посаді інструктора Богуславського районного комітету ЛКСМ України з 01 лютого 1982 року по 07 липня 1982 року склав 05 місяців та 7 днів.
Відповідно до запису № 5 від 13.09.1986 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача на VIII засіданні пленуму Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 13 вересня 1986 року звільнено від обов'язків завідуючого відділом комсомольських організацій, члена бюро райкому комсомолу в зв'язку з переводом на партійну роботу.
Згідно архівного витягу з Державного архіву Київської області Київської обласної державної адміністрації від 16.04.2021 № 01-43/830.3 на VIII засіданні пленуму Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 13 вересня 1986 року позивача постановою пленуму звільнено від обов'язків завідуючого відділом комсомольських організацій, члена бюро райкому комсомолу в зв'язку з переводом на партійну роботу.
Вказані відомості підтверджується архівною копією протоколу VIII засідання пленуму Богуславського районного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України від 13 вересня 1986 року.
Відповідно до запису № 6 від 21.08.1986 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача на засіданні бюро Богуславського райкому Компартії України від 29.08.1986 року затверджено інструктором організаційного відділу райкому партії з 21 серпня 1986 року.
Згідно архівного витягу з Державного архіву Київської області Київської обласної державної адміністрації від 16.04.2021 № 01-43/830.4 на засіданні бюро Богуславського райкому Компартії України від 29.08.1986 року позивача постановою № 28 затверджено інструктором організаційного відділу райкому партії з 21 серпня 1986 року. (Протокол № 10 від 29.08.10986).
Вказані відомості підтверджується архівною копією протоколу № 10 засідання бюро Богуславського райкому Компартії України від 29.08.1986 року.
Отже, стаж роботи позивача на посаді завідуючого відділом комсомольських організацій райкому комсомолу з 07 липня 1982 року по 21 серпня 1986 року склав 4 роки 1 місяць 14 днів.
Стаж роботи позивача у комсомольських органах на відповідальних посадах, а саме Богуславському районному комітеті Ленінської комуністичної спілки молоді (ЛКСМ) України, за період з 01 лютого 1982 року по 21 серпня 1986 року склав 4 роки 6 місяців 21 день.
Згідно запису № 6 від 21.08.1986 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача на засіданні бюро Богуславського райкому Компартії України від 29.08.1986 року затверджено інструктором організаційного відділу партії з 21 серпня 1986 року.
Відповідно архівного витягу з Державного архіву Київської області Київської обласної державної адміністрації від 16.04.2021 № 01-43/830.4 на засіданні бюро Богуславського райкому Компартії України від 29.08.1986 року позивача постановою № 28 затверджено інструктором організаційного відділу партії з 21 серпня 1986 року. (Протокол № 10 від 29.08.10986).
Згідно запису № 7 від 19.11.1990 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача на засіданні бюро Богуславського райкому Компартії України від 30.11.1990 року звільнено з посади інструктора організаційного відділу райкому компартії з 19.11.1990 року.
Відповідно архівного витягу з Державного архіву Київської області Київської обласної державної адміністрації від 16.04.2021 № 01-43/830.5 на засіданні бюро Богуславського райкому Компартії України від 30.11.1990 року позивача звільнено з посади інструктора організаційного відділу райкому компартії з 19.11.1990 року.
Вказані відомості підтверджуються архівною копією протоколу № 1 засідання бюро Богуславського райкому Компартії України від 30.11.1990 року.
Таким чином, стаж роботи позивача на відповідальних посадах у партійній організації за період з 21 серпня 1986 року по 19.11.1990 року склав 4 роки 2 місяці 29 днів.
Загальній стаж роботи позивача на виборних та відповідальних посадах у комсомольській та партійній організаціях Богуславського району за період з 1 лютого 1982 року по 19 листопада 1990 року склав 8 років 9 місяців 20 днів.
З 09.02.2007 року по 04.02.2021 року, в тому числі і станом на 09.12.2020 року, позивач безперервно працював на посаді державного службовця Богуславської районної державного адміністрації.
Відповідно до запису № 14 від 09.02.2007 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача призначено на посаду керівника апарату Богуславської районної державної адміністрації Київської області.
Згідно записів № 15 та 16 у трудовій книжці в день прийняття на роботу він прийняв присягу державного службовця і йому було присвоєно відповідний ранг державного службовця.
Відповідно до запису № 21 від 04.02.2021 у трудовій книжці позивача звільнено із займаної посади в зв'язку з реорганізацією Богуславської районної державної адміністрації.
З огляду на вказані відомості про стаж роботи позивача на державній службі станом на 09.12.2020 за період з 09.02.2007 року по 09.12.2020 року стаж позивача складав 13 років 10 місяців.
Станом на 09.12.2020 загальний стаж, який давав право позивачеві на переведення із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» складав 22 роки 7 місяців 19 днів.
При цьому, загальний стаж на державній службі позивача станом на 04.02.2021 склав 22 роки 8 місяців 12 днів, а станом на 01.05.2016 складав не менше 10 років.
Більше того, відповідно до даних трудової книжки позивача загальний трудовий страховий стаж на час досягнення позивачем 62 років за період з 4 серпня 1981 року по 06 грудня 2020 року складав 35 років 2 місяці.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на 09.12.2020 року позивач мав повне і законне право на переведення із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Окрім цього, суд доходить висновку про те, що період роботи позивача на відповідальних посадах у комсомольських та партійних організаціях Богуславського району за період з 1 лютого 1982 року по 19 листопада 1990 року відповідачем протиправно не враховано у стаж роботи позивача на посадах державної служби.
Водночас, суд встановив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 року № 912 обчислення стажу державної служби належить до компетенції кадрової служби державного органу, з яким державний службовець перебуває у трудових відносинах. Кадрова служба у кожному конкретному випадку на підставі чинного законодавства, вивчення записів трудової книжки, відповідних довідок чи архівних документів має самостійно прийняти рішення щодо зарахування окремих періодів роботи до стажу державної служби.
Відділом управління персоналом та документообігу апарату Богуславської районної державної адміністрації 08.12.2020 позивачу видано довідку № 05.2-16/2086, якою підтверджено, що станом на день досягнення позивачем пенсійного віку за Законом № 1058-IV, тобто станом на 08.12.2020, його стаж державного службовця становить 22 роки 7 місяців 18 днів.
Також даною довідкою підтверджено, що станом на 01.05.2016 року стаж державної служби позивача становить 18 років 0 місяців 10 днів відповідно до якого йому нараховувалась та виплачувалась надбавка за стаж державної служби у розмірі 50 % посадового окладу. До зазначеного стажу, за нормам законодавства, яке діяло до введення в дію Закону № 889, також зараховано стаж роботи на відповідальних та виборних посадах в комсомольських та партійних організаціях з 01.02.1982 року по 19.11.1990 року , що становить 08 років 09 місяців 21 день.
Виходячи з викладеного, відмова відповідача щодо зарахування позивачу до стажу державної служби період роботи на відповідальних посадах у комсомольській та партійній організаціях Богуславського району за період з 1 лютого 1982 року по 19 листопада 1990 року є протиправною.
Судом встановлено, що позивач станом на 01.05.2016 працював на посаді державної служби та мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, а відтак, є всі підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону N 3723-XII.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії 09.12.2020, то саме з цієї дати необхідно провести переведення на інший вид пенсії.
Щодо решти позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки вони є передчасними.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Понесені витрати на правничу допомогу позивача підтверджуються: договором «Про надання правової допомоги» № 17/03/2021 від 17.03.2021, додатковою Угодою № 2 до Договору від 17.03.2021 № 17/03/2021 «Про надання правової допомоги», актом № 1 про виконання робіт з надання правової допомоги від 30.01.2021, згідно Договору «Про надання правової допомоги» № 17/03/2021 від 17.03.2021, адвокатським запитом від 23.03.2021 № 23/03/2021-01, листом від 02.04.2021 № 01-43/830 з калькуляцією архівних послуг на суму 320 грн 99 коп., адвокатським запитом від 05.04.2021 № 05/04/2021-01, листом від 12.04.2021 № 01-430/950 з калькуляцією архівних послуг на суму 169 грн 60 коп, листом від 16.04.2021 № 01-43/950.1 з калькуляцією архівних послуг на суму 242 грн 20 коп, квитанцією про оплату архівних послуг від 13.04.2021 на суму 172 грн 60 коп, квитанцією про оплату архівних послуг від 17.04.2021 на суму 245 грн 20 коп, квитанцією про оплату архівних послуг від 05.04.2021 на суму 324 грн 20 коп, квитанцією про оплату витрат на професійну правничу допомогу від 18.03.2021 на суму 4371 грн 86 коп, квитанцією про оплату витрат на професійну правничу допомогу від 06.05.2021 на суму 4371 грн 86 коп.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем оцінено у розмірі 9 442, 00 грн.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
З огляду на надані суду документи, незначну складність адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви і поданих у справі клопотань суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 5000, 00 грн.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід присудити судові витрати у розмірі 5000, 00 грн.
Керуючись статтями 9, 21, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 264, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 18.12.2020 № 1931 про відмову у переведенні гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України
в Київській області зарахувати до стажу роботи гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на державній службі період роботи на посаді інструктора Богуславського райкому ЛКСМ України з 01 лютого 1982 року по 07 липня 1982 року, на посаді завідуючого відділом комсомольських організацій Богуславського райкому ЛКСМ України з 07 липня 1982 року по 21 серпня 1986 року та на посаді інструктора Богуславського райкому Компартії України з 21 серпня 1986 року по 19 листопада 1990 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перевести гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.12.2020 із пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України в Київській області на користь гр. ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.