про відмову в забезпеченні позову
07 липня 2021 року м. Київ 320/7878/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Зазимської сільської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Зазимської сільської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 24.06.2021 року № 1449-14-VІІІ про відмову в затверджені проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.35 га з подальшою передачі її у приватну власність ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області затвердити проект землеустрою земельної ділянки площею 0.35 га для особистого селянського господарства з кадастровим номером в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області та передати земельну ділянку площею 0.35 га у приватну власність ОСОБА_1 в двотижневий термін після набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 відкрито провадження у справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
06.07.2021 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони Зазимській сільській раді будь-яким чином передавати земельну ділянку площею 0.35 га в межах Зазимської сільської ради в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221286801:01:051:0052 у власність іншим фізичним або юридичним особам до ухвалення рішення по суті спору за позовною заявою позивача.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Суд зазначає, що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 подана з порушенням приписів вказаної статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 відкрито провадження у справі.
Відтак, враховуючи відкриття провадження у справі 07.07.2021, суд розглядає заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову 07.07.2021 року.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до відомостей заяви про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони Зазимській сільській раді будь-яким чином передавати земельну ділянку площею 0.35 га в межах Зазимської сільської ради в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221286801:01:051:0052 у власність іншим фізичним або юридичним особам до ухвалення рішення по суті спору за позовною заявою позивача.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, оскільки Зазимська сільська рада тривалий час зволікає з прийняттям рішення про затвердження розробленого БРВВ КОФ ДП «ЦДЗК» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га (кадастровий номер: 3221286801:01:051:0052) в с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, а на останній сесії 24.06.2021 року і зовсім відмовила у затвердженні цього проекту землеустрою, тому просить суд винести ухвалу про забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186- 1 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Частиною 9 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Позивач зауважив, що Зазимська сільська рада 4 місяці зволікала з прийняттям рішення про затвердження проекту землеустрою вишукуючи різноманітні протиправні дії, щоб не затверджувати та не передавати йому у власність земельну ділянку площею 0.35 га в межах Зазимської сільської ради в АДРЕСА_1 . Так, 24.06.2021 року Зазимська сільська рада прийняла протиправне рішення, яким безпідставно відмовила у затверджені проекту землеустрою, а 01.07.2021 року постійна комісія Зазимської сільської ради з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування знову рекомендувала відмовити у затверджені проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.35 га в межах Зазимської сільської ради в АДРЕСА_1 .
Додатково позивач зазначив, що на останній сесії Зазимської сільської ради 24.06.2021 року голова Зазимської сільської ради вже навіть спонукав депутатів до передачі цієї земельної ділянки іншим особам та останній умисно вишукує різноманітні та не законні шляхи, щоб передати цю земельну ділянку у комунальну власність Зазимській сільській раді.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Зазимській сільській раді будь-яким чином передавати земельну ділянку площею 0.35 га в межах Зазимської сільської ради в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221286801:01:051:0052 у власність іншим фізичним або юридичним особам до ухвалення рішення по суті спору за позовною заявою позивача.
Також неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Водночас, як встановлено судом, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
На переконання суду, викладені ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів ОСОБА_1 стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд дійшов висновку, що заборона Зазимській сільській раді будь-яким чином передавати земельну ділянку площею 0.35 га в межах Зазимської сільської ради в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221286801:01:051:0052 у власність іншим фізичним або юридичним особам до ухвалення рішення по суті спору за позовною заявою позивача до вирішення цього спору за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов'язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 320/13223/20.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.