06 липня 2021 року м.Київ №320/6108/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту та наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування від 06.07.2018 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2018 за №2085 «Про результати розслідування за фактом виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер Е05ЖТ2069 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону під час переміщення з польового парку 242 загальновійськового полігону до залізничної станції Жукотки Чернігівської області 22.05.2018».
Ухвалою суду від 17.08.2020 було відкрито спрощене позовне провадження (суддя Брагіна О.Є.).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно з ч. 9 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/6108/20, за результатами якого, головуючим суддею визначено Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 11.01.2021 справу прийнято до провадження суддею Лисенко В.І. та постановлено здійснювати розгляд справи за правилам спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.02.2021, на адресу суду від представника відповідача Гарєва Д.О. надійшов відзив на позовну заяву, до якого була приєднана заява про відвід судді Лисенко В.І. Вказана заява мотивована тим, що в провадженні судді Лисенко В.І. перебуває інша справа №320/351/20 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 57154,60 грн., тому суддя Лисенко В.І. не може брати участь у розгляді справи №320/6108/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 вирішено визнати необґрунтованим заявлений представником Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 відвід судді Лисенко В.І. в адміністративній справі №320/6108/20 та передати адміністративну справу №320/6108/20 до відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України іншим суддею, визначеним згідно статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 26.04.2021 (суддя Терлецька О.О.) у задоволенні заяви представника відповідача Гарєва Д.О. про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. в адміністративній справі №320/6108/20 відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він ніколи не був особою відповідальною за стан двигуна та був прийнятий на військову службу не механіком водієм, як зазначено в наказі, який є предметом спору, а навідником оператором восьмої механізованої роти та ніколи не сідав за кермо бойової машини. Вказує, що спірний наказ не містить підпису командира військової частини та будь-якої посадової особи, яка має право підписувати наказ. Стверджує, що під час проведення службового розслідування комісією не перевірялося, коли було здійснено технічний огляд двигуна востаннє, не враховувалися висновки останнього технічного огляду двигуна. При цьому, службове розслідування проводилося без залучення будь-якого фахівця чи інженера, експерта з обслуговування двигунів, що свідчить про упередженість щодо позивача, а наказ про застосування дисциплінарного стягнення стосовно позивача до нього доведено не було. Під час проведення службового розслідування права позивача, які передбачені п.3 розділу IV наказу Міністра оборони України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» № 608 від 21.11.2017, дотримані не були, а саме: позивача не повідомили про проведення службового розслідування, не запропонували надати пояснення або відмовитися від дачі пояснень, не дали можливість витребувати або долучати документи, не надано можливість висловити письмові зауваження та пропозиції, не ознайомили з актом службового розслідування тощо. А відтак, вважає, що акт службового розслідування та наказ про притягнення до відповідальності є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, вказує, що він не несе матеріальну відповідальність за технічний стан та схоронність автомобільної техніки, оскільки це не передбачено його функціональними обов'язками встановленими Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України чи Військової частини НОМЕР_1 . Жоден розпорядчий документ командира військової частини, яким на позивача було б покладено обов'язок нести відповідальність за технічний стан автомобільної техніки - відсутній.
Відповідач надіслав на адресу відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що при проведенні службового розслідування ним було дотримано процедуру його проведення. Стверджує, що за позивачем згідно наказу від 05.2018 №1528 було закріплено БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер НОМЕР_2 , а відтак внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків, ним була завдана шкода державі, що і стало підставою для стягнення з нього коштів у розмірі 57 154,60 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2021 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наступних доказів:
- копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2018 №1528 про закріплення механіка-водія 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону солдату, ОСОБА_1 , за БМП-2, стройовий номер 383, заводський номер НОМЕР_2 , та допуск до її експлуатації;
- копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2017 №2085 "Про результати розслідування за фактом виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер Е05ЖТ2069 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону під час переміщення з польового парку 242 загальновійськового полігону до залізничної станції Жукотки Чернігівської області 22.05.2018";
- докази ознайомлення ОСОБА_1 з зазначеними наказами;
- посадові інструкції позивача як механіка-водія та навідника оператора з відміткою про ознайомлення з ними;
- доказ ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами службового розслідування;
- доказ проходження двигуном УТД-20 на БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер Е05ЖТ2069 періодичного обстеження, починаючи з 2015 року.
На адресу суду 26.06.2021 надійшли від відповідача витребувані докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 №40 від 20.02.2018 позивача прийнято на військову службу за контрактом на шість місяців та призначено наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №35 РС від 20.02.2018 - заступником командира бойової машини - навідником оператором восьмої механізованої роти 3 механізованого батальйону, ВОС 121100А (а.с. 28).
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.08.2018 №220, солдата ОСОБА_1 заступника командира бойової машини - навідника оператора восьмої механізованої роти 3 механізованого батальйону, ВОС 121100А, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.08.2018 №197-РС з військової служби в запас за підпунктом "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ( у зв'язку з закінченням строку контракту) вважати, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області (а.с. 29).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 від 11.06.2018 №1806 «Про призначення службового розслідування по факту виведення з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 №383», на підставі рапорту від підполковника ОСОБА_5 від 11.06.2018 №4857, начальнику автомобільної служби ВЧ НОМЕР_1 майору ОСОБА_6 в термін до 07.07.2018 наказано провести службове розслідування по факту виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 стройовий номер №383, заводський номер НОМЕР_2 . Контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з озброєння (а.с.30).
За результатами службового розслідування було складено акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 від 07.07.2018 та встановлено винні особи, в тому числі було встановлено вину солдата ОСОБА_1 , який перебуваючи на посаді механіка водія 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону НОМЕР_4 , здійснював 22.05.2018 переміщення з польового парку до залізничної станції для завантаження машин та переміщення їх у вказаний район, у ході якого машина різко зупинилась і потребувала евакуації (а.с. 36-39).
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.05.2018 №1528 механік водій 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону солдат ОСОБА_1 закріплений за БМП-2 стройовий номер №383, заводський номер НОМЕР_2 та допущений до її експлуатації (а.с. 76-78).
У ході проведення розслідування встановлено передчасний вихід з ладу двигуна.
Актом визначення технічного стану БМП-2 стройовий номер 38 заводський номер №Е05ЖТ2069 зафіксовано, що машина має недопрацювання 5461 км, заміна двигуна була здійснена у 2015 році. Для подальшої експлуатації не пригодна, потребує до переведення 4 категорії (а.с. 40-43).
Згідно відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна на 01.07.2018 залишкова вартість становить 57154,60 грн. (а.с. 46)
В акті службового розслідування зазначено, що за наслідками опитування механіка водія ОСОБА_7 встановлено, що він періодичність проведення технічних обслуговувань та обсяг робіт не знає (а.с. 47).
Також зроблено висновок, що передчасний вихід з ладу двигуна стався внаслідок порушення правил експлуатації, а тому запропоновано завдані державі збитки у розмірі 57154,60 грн. покласти на солдата ОСОБА_1 та стягнути їх у повному розмірі.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, Командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ від 06.07.2018 №2085 «Про результати розслідування за фактом виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер Е05ЖТ2069 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону під час переміщення з польового парку 242 загальновійськового полігону до залізничної станції Жукотки Чернігівської області 22.05.2018», відповідно до п. 3 та п. 6 якого наказано:
- за завдані державі збитки у розмірі 57154,60 грн., що стались в результаті передчасного виведення з ладу двигуна УТД-20 №Е05ЖТ2069, покласти на солдата ОСОБА_1 та стягнути їх у повному розмірі;
- помічнику командира ВЧ НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби з солдата ОСОБА_1 стягнути з щомісячного грошового забезпечення суму збитку у розмірі 57154,60 грн. встановленим порядком та занести до Книги обліку стягнень та нарахувань військової частини (а.с. 31-35).
Не погоджуючись з наказом відповідача від 06.07.2018 №2085 (в частині що стосується позивача), вважаючи, що службове розслідування було проведено з порушенням Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України №608 від 21.11.2017, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Згідно зі статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних
підставах.
В той же час, загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно-правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР , яка була чинною на момент спірних правовідносин та витратила чинність 31.10.2019 (далі - Положення №243/95).
Відповідно до пункту 2 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
Пунктами 3, 4 Положення №243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
Пунктом 8 Положення №243/95 встановлено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Відповідно до пункту 10 Положення №243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення (Розділ II «Обмежена матеріальна відповідальність»).
Випадки застосування до військовослужбовців повної матеріальної відповідальності обмежені та чітко визначені пунктом 13 Положення №243/95, а саме, застосування повної матеріальної відповідальності можливо, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Абзацом 2 пункту 16 Положення №243/95 передбачено, що обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
Згідно з пунктом 17 Положення №243/95 командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У свою чергу приписами пунктів 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення №243/95-ВР передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди. До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за та імені особи, яка складає документ; звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа.
Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.
Відповідно до п. 23 Положення наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.
Пунктом 37 Положення №243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повної матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у випадках, передбачених пунктом 3 Положення №243/95, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою.
Отже, щоб притягнути особу до повної матеріальної відповідальності необхідна наявність чотирьох умов, визначених пунктом 13 Положення №243/95, з поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка, за вказаним пунктом, може бути у формі умислу або необережності.
Аналізуючи положення пунктів 3, 10-15 Положення №243/95, суд дійшов висновку, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до повної матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, суд вважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 мав би бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Як вбачається з акту службового розслідування та оскаржуваного наказу, висновки про заподіяння позивачем шкоди державі у сумі 57154,60 грн. було зроблено відповідачем, оскільки позивач здійснював 22.05.2018 переміщення з польового парку до залізничної станції для завантаження машин та переміщення їх у вказаний район, у ході якого машина різко зупинилась і потребувала евакуації. Машина БМП-2 стройовий номер №383, заводський номер НОМЕР_2 , закріплена за ОСОБА_1 , однак, він періодичність проведення технічних обслуговувань та обсяг робіт не знає, а відтак передчасний вихід з ладу двигуна стався внаслідок порушення правил експлуатації БМВ-2.
Водночас суд враховує, що акт службового розслідування не містить жодних посилань на фактичні обставини щодо нездійснення технічного обслуговування машини позивачем.
Зокрема, зазначено, що через несвоєчасне обслуговування вузлів системи змазки двигуна відбулося закоксування решток масла в масляному відцентровому фільтрі двигуна.
У спірному наказі зазначено, що під час огляду комісією БМП-2 у двигуні в масляному відцентрованому фільтрі виявлено товстий шар бруду пластичної консистенції. Обірваний шатун, шийки колінчатого валу сухі, рештки шатунів мають відтінок чорного кольору з нагаром. За своїм технічним станом двигун до подальшої експлуатації не придатний та потребує переведення до 4 категорії.
У той же час, у аркуші бесіди ОСОБА_1 пояснював, що масляний фільтр обслужений ним у лютому місяці, про що він доповідав своєму командирові взводу (а.с. 48).
ОСОБА_6 надав пояснення, в яких зазначив, що перед виїздом 22.05.2018 було проведено технічне обслуговування машини та машина була технічно справна (а.с. 49).
З метою встановлення періодичності факту обстеження БМВ-2, судом у відповідача витребувано докази проходження двигуна УТД-20 БМВ-2, стройовий номер 383 періодичного обстеження, починаючи з 2015 року.
Однак, такі докази відповідачем суду не надані.
Також, судом у відповідача витребовувались копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2018 №1528 про закріплення механіка-водія 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону солдату, ОСОБА_1 , за БМП-2, стройовий номер 383, заводський номер НОМЕР_2 , та допуск до її експлуатації та докази його ознайомлення з позивачем та посадові інструкції позивача як механіка-водія та навідника оператора з відміткою про ознайомлення з ними.
Однак, відповідачем не надано суду витребуваних доказів, які б підтверджували обов'язок здійснювати технічне обслуговування двигуна саме позивачем, періодичність такого обслуговування та дату останнього проходження технічного обслуговування машини.
Відповідно до п. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За таких обставин, суд зауважує, що матеріали службового розслідування та матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що саме з вини позивача, у зв'язку з недбалістю, неутриманням техніки у справному стані, державі було завдано збитки.
У той же час суд зазначає, що повна матеріальна відповідальність військовослужбовців настає тільки у разі, якщо військовослужбовець умисно знищив, пошкодив, зіпсував, здійснив розкрадання або незаконне витрачання військового майна.
Разом з тим притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності з підстав неналежного технічного огляду двигуна, не свідчить про розкрадання, пошкодження, втрату чи незаконне використання військового майна, оскільки службовим розслідуванням не підтверджено умисної вини саме позивача у виході з ладу двигуна.
Крім того, Військовою частиною НОМЕР_1 , під час проведення службового розслідування, не було дотримано вимог Положення №243/95, оскільки відповідач не ознайомив позивача з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис.
Також, в порушення п. 23 Положення наказ не був доведений до відома винної особи під розписку.
У той же час, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що у позивача не було відібрано пояснення в порушення норм Положення 243/95, оскільки відповідачем до матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 81).
Разом з тим суд враховує, що в силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1,2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З системного аналізу вимог чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою позивача і настанням шкоди, вина позивача у заподіянні шкоди військовій частині, які згідно з пунктом 3 Положення № 243/95 є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, що унеможливлює притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності Військовою частиною НОМЕР_1 .
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, всупереч статті 19 Конституції України.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності свого рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування п. 4 та п. 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2018 №2085 «Про результати розслідування за фактом виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер Е05ЖТ2069 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону під час переміщення з польового парку 242 загальновійськового полігону до залізничної станції Жукотки Чернігівської області 22.05.2018», в частині покладення за завдані державі збитки у розмірі 57154,60 грн., що стались в результаті передчасного виведення з ладу двигуна УТД-20 №Е05ЖТ2069, на солдата ОСОБА_1 та стягнути їх у повному розмірі та в частині помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби з солдата ОСОБА_1 стягнути з щомісячного грошового забезпечення суму збитку у розмірі 57154,60 грн. встановленим порядком та занести до Книги обліку стягнень та нарахувань військової частини.
У той же час, позовні вимоги про скасування акту службового розслідування від 06.07.2018 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування акта розслідування по факту виходу з ладу двигуна, який складено в ході службового розслідування та на підставі якого відповідачем прийнято наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2018 №2085 «Про результати розслідування за фактом виходу з ладу двигуна УТД020 зав. №Е05ЖТ2069 », згідно якого позивача притягнуто до матеріальної відповідальності.
Вказаний акт є носієм доказової інформації, тобто доказом для цілей реалізації компетенції контролюючого органу, який по своїй суті не має самостійного правового значення.
Отже, суд зазначає, що акт, яким оформлено результати службового розслідування, не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки, по-перше, такий акт є лише носієм інформації, по-друге, такий акт не породжує жодних негативних наслідків для позивача.
Оскаржуваний акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення уповноваженим органом відповідного заходу і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.
Слід додати, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу, в основу якого покладені висновки акта, та яке може бути оскаржене ним в порядку і строки, визначені чинним законодавством.
Таким чином, акт службового розслідування, який складений за результатами його проведення та в якому зафіксовані факти певних порушень, виявлених відповідачем, не мають обов'язкового характеру в сфері публічно-правових відносин, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2018 №2085 «Про результати розслідування за фактом виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер Е05ЖТ2069 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону під час переміщення з польового парку 242 загальновійськового полігону до залізничної станції Жукотки Чернігівської області 22.05.2018», яким покладено завдані державі збиткі у розмірі 57154,60 грн., що стались в результаті передчасного виведення з ладу двигуна УТД-20 №Е05ЖТ2069, на солдата ОСОБА_1 та стягнуто у повному розмірі.
Визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2018 №2085 «Про результати розслідування за фактом виходу з ладу двигуна УТД-20 на БМП-2 стройовий номер 383, заводський номер Е05ЖТ2069 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону під час переміщення з польового парку 242 загальновійськового полігону до залізничної станції Жукотки Чернігівської області 22.05.2018», яким наказано помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби з солдата ОСОБА_1 стягнути з щомісячного грошового забезпечення суму збитку у розмірі 57154,60 грн. встановленим порядком та занести до Книги обліку стягнень та нарахувань військової частини.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.