ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"07" липня 2021 р. Справа № 300/2945/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калинчук Р.О., звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 22.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу, з дня отримання копії цієї ухвали, десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання до заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
02.07.2021 адвокатом Калинчуком Р.О. подано до суду заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. Зазначає, що щорічна разова грошова допомога отримана ОСОБА_1 у квітні 2020 року в розмірі 1390,00 грн., тому позивач не підпадає під категорію осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня і на нього не розповсюджуються правила ч.4 ст.17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки вказана норма поширюється лише на осіб, які з тих чи інших причин взагалі не отримали разової грошової допомоги до 5 травня і саме таким особам законодавцем визначено строк для можливості отримання такої допомоги. Зауважує, що законодавцем у ч.7 ст.17-1 вказаного Закону чітко зазначено, що сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася неодержаною лише в одному випадку - у зв'язку з її смертю. Крім того, вважає, що оскільки позивач не має юридичної освіти, не знає особливостей законодавства, яке регулює соціальний захист населення, а тому він не міг знати, що його права порушуються, тобто, що нарахована та виплачена відповідачем сума разової грошової допомоги не відповідає вимогам законодавства. Представник позивача також зазначає, що лише після отримання ОСОБА_1 відповіді Департаменту соціальної політики від 01.06.2021 позивачу стало відомо і зрозуміло про порушення його законних прав, а тому, обчислення строку звернення до суду із цим позовом починається із дня отримання позивачем вказаної відповіді, а саме з 01.06.2021. Звертає увагу, що невиплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік є триваючим порушенням. Також зауважує, що встановлений Постановою КМУ України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантин, неодноразово та безперервно продовжувався упродовж цілого минулого року та Постановою КМУ України від 09.12.2020 №1236 продовжено дію карантину до 30.06.2021. Крім того, представник позивача звертає увагу, що відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 4 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
При цьому, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30.09.2020.
Аналогічну правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі №389/1042/17, від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 14.05.2019 у справі №815/3087/18 та від 03.10.2019 по справі №577/3931/16-а.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що 01.06.2021 позивач дізнався про порушення своїх прав стосовно недоплати йому грошової допомоги до 05 травня за 2020, отримавши відповідь за результатами розгляду звернення позивача від 17.05.2021, а тому вважає, що строки звернення до суду ним не порушені.
З цього приводу суд зазначає, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Також представник позивача стверджує, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався у травні 2021 року після ознайомлення із рішенням Конституційного Суду України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020.
Згідно із відомостями з офіційного сайту Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/v003p710-20) рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) опубліковане у Віснику Конституційного Суду України (від 2020 р., /№ 1-2/, стор. 236) та Офіційному віснику України офіційне видання (від 03.04.2020 2020, №26, стор. 120, стаття 980, код акта 98619/2020). Відтак, позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про це рішення та у визначений законодавством строк звернутись до суду.
А тому, вказана обставина не є тією об'єктивною перешкодою для своєчасної реалізації права на звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, та не може бути підставою для висновку про його поновлення.
З приводу твердження представника позивача про те, що порушення прав ОСОБА_1 є триваючим суд зауважує, що оскаржуване порушення не можна вважати триваючим, оскільки допомога виплачена разово у визначеному відповідачем розмірі, а триваючим порушенням є порушення, пов'язане з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою та припиняється виконанням регламентованих обов'язків. Відповідач свої обов'язки щодо проведення виплати одноразової допомоги виконав. Належність виконання обов'язку може бути встановлена судом у випадку оскарження.
Посилаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), представник позивача не надав жодного доказу на підтвердження обставин, пов'язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до ОСОБА_1 та перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
При цьому, суд вказує, що в цій справі процесуальні строки, не були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, не підлягає застосуванню положення пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 за №731-IX , який набрав чинності 17.07.2020, так як процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мали право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У вказаному випадку з позовом до суду позивач звернувся 16.06.2021, а строки, обумовлені коментованими вище законами завершилися 06.08.2020.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду представник позивача також зазначає, що позивач не має юридичної освіти та не знає особливостей законодавства, однак, на переконання суду, таке твердження є неприйнятним, оскільки по перше: не позбавляє права та можливості звернутися за правничою допомогою до юриста, у тому числі в порядку отримання безоплатної правової допомоги, а по друге: суперечить презумпції знання законодавства, суть якої закріплено у статті 68 Конституції України та полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Стосовно твердження представника позивача про те, що позивач не міг раніше дізнатися про порушення його права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня оскільки така допомога в сумі 1390,00 грн. була перерахована ОСОБА_1 за місцем роботи через установу банку, а тому не вплинула на загальну суму отримуваної позивачем заробітної плати, незначне збільшення якої могло б зацікавити ОСОБА_1 про причини такого збільшення, суд наголошує, що вказана обставина лише підтверджує факт перерахування вказаного виду допомоги на рахунок позивача.
Як слідує із матеріалів позову позивач набув статусу учасника бойових дій 11.11.2015, а тому щорічна разова грошова допомога до 5 травня ОСОБА_1 виплачується не вперше, відтак зазначені вище твердження суд вважає недоречними та такими, що не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Крім того, суду не надано докази, що вказана сума надійшла на картковий рахунок позивача одночасно, тобто однією сумою, із заробітною платою позивача.
Обгрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду представник позивача також зазначає, що позивач не підпадає під категорію осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня і на нього не розповсюджується правила частини 4 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки вказана норма поширюється лише на осіб, які з тих чи інших причин взагалі не отримали разової грошової допомоги до 5 травня і саме таким особам законодавцем визначено строк для можливості отримання такої допомоги, відносно чого суд зазначає наступне.
Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що кожного року до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Водночас, відповідно до приписів частини 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги
Враховуючи наведені правові положення суд зазначає, що право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня мають визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи до 30 вересня, однак лише відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги та саме до вказаної дати особа має звернутися до відповідного суб'єкта владних повноважень щодо виплати йому разової грошової допомоги.
Одноразова виплата до 5 травня є періодичним платежем, виплачується раз на рік до 05 травня і особа, яка її отримує має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено її виплату та на підставі яких нормативно-правових актів було визначено саме такий її розмір.
При цьому, як слідує зі змісту статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавцем чітко визначено строк, до якого особа може звернутись до відповідного органу із заявою про виплату неотриманої грошової допомоги до 5 травня, яким є 30 вересня відповідного року, а тому, як зазначалось судом вище, перебіг строку звернення до суду із цим позовом слід рахувати з 30.09.2020.
Щодо посилань представника позивача на частину 7 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, то суд звертає увагу, що зазначеною нормою закону передбачено те, що сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.
Тобто, вказана норма жодним чином не стосується спірних правовідносин та не може бути причиною для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду.
Також суд зауважує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Суд зазначає, що з аналізу норм законодавства, слідує, що законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, який у рішенні від 08.08.2019 справа № 127/13736/16-а (№ К/9901/42788/18) зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, на переконання суду, є неповажними. Позивачем не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, зокрема, що у разі, якщо вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі наведеного, керуючись ч.2. ст.123, п.1 ч.4,ч.5 ст.169, ст.241, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.