ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" липня 2021 р. справа № 300/391/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом №3-о від 08.04.2019 її було незаконно звільнено з роботи з посади старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/887/19 від 19.06.2019 вказаний наказ скасовано та поновлено позивача на посаді. 24.12.2020 постановою Верховного Суду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду залишено в силі. Наказом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №6-о від 11.01.2021 позивача поновлено на посаді. Рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано за період з 09.04.2019 по 19.06.2019. Позивач вважає безпідставним нездійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу із дня незаконного звільнення по день фактичного поновлення на посаді.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідач Головне управління ДФС в Івано-Франківській області правом подання відзиву на позов скористався, який міститься в матеріалах справи (а. с. 23-25). Згідно відзиву відповідач позовні вимоги не визнав, вказавши на поважність причин затримки виконання рішення суду. Крім цього зазначив, що період з 01.10.2019 по 23.12.2020 не може вважатись часом затримки виконання рішення суду першої інстанції через нечинність (скасування) останнього, а з 24.12.2020 по 10.01.2021 через відсутність волевиявлення (ініціативи) працівника. Також вказав на пропущення позивачем тримісячного строку на звернення до суду. В задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року в задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо заміни відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області відмовлено, водночас залучено до участі у справі Головне управління ДПС в Івано-Франківській області в якості другого відповідача.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року скасовано в частині залучення до участі у справі №300/391/21 Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у решті ухвалу залишено без змін.
Таким чином, судом продовжено розгляд справи у межах позовних вимог заявлених до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 08.11.1994 прийнята на роботу до органів податкової служби. Наказом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №3-о від 08.04.2019 звільнена з роботи з посади старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/887/19 від 19.06.2019 визнано протиправним та скасовано наказ Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області №3-о від 08.04.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області з 08.04.2019. Також вказаним рішенням стягнуто з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.04.2019 по 19.06.2019 в сумі 15 822 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 10 коп. з вирахуванням податків та обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9687 грн. 00 коп. з вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
19 червня 2019 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді з 08.04.2019 (а.с. 8,9). 28.08.2019 державним виконавцем відкрито виконавче провадження (а.с. 10, 11)
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду скасовано. 24.12.2020 постановою Верховного Суду скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду залишено в силі.
Наказом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №6-о від 11.01.2021 позивача поновлено на роботі з 08.04.2019 (а.с. 6, 7).
Позивач 18.01.2021 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила на виконання вимог КЗпП України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду з дня винесення рішення суду по день поновлення на роботі з 18.01.2021 (а.с. 12).
Листом від 01.02.2021 №11/л/09-19-09 від 01.02.2021 ГУ ДФС в Івано-Франківській області повідомило позивача, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідно до наказу №6-о від 11.01.2021 скасовано наказ Коломийської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 08.04.2019 №3-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження з 08.04.2019, виплачено ОСОБА_1 залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.04.2019 по 19.06.2019 в сумі 6135,10 грн. з вирахуванням податків та обов'язкових платежів, та виплачено компенсацію за невикористаних 13 днів щорічної основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки за період з 31.08.2018 по 08.04.2019. Також відповідач повідомив, що будь-яких інших зобов'язань ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо виплат наведеними судовими рішеннями не встановлено (а.с. 13).
Не погоджуючись із вказаною відповіддю та вважаючи протиправною бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звернулась із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому, пункт 3 частини першої статті 371 КАС України передбачає, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Судом встановлено, що фактично рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/887/19 від 19.06.2019 фактично виконано 11.01.2021 шляхом видання наказу №6-о. При цьому, оскільки вказане рішення в частині поновлення позивача на посаді було допущено до негайного виконання обставиною, яка б свідчила про відсутність затримки виконання рішення суду було б видання такого наказу 20.06.2019, чого відповідачем вчинено не було.
Таким чином, відповідачем допущено затримку виконання рішення суду у справі №300/887/19 від 19.06.2019.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суд встановлює наступні обставини: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16 та від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16.
Враховуючи вказані обставини період з 20.06.2019 по 11.01.2021 є періодом затримки виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного окружного адміністративного суду у справі №300/887/19 від 19.06.2019. При цьому, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду є помилковими доводи позивача, що період такої затримки складає з 19.06.2019 по 18.01.2021.
Також суд зазначає, що інші доводи відповідача не спростовують обов'язку відповідача здійснити оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника та не можуть позбавити позивача права на забезпечення мінімально належного рівня її життя.
Судом встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2019 №100 становив 322,90 гривень, що підтверджується довідкою №38/10/09-19-05-36 від 23.04.2019 (а.с.14). Із застосуванням вказаної розрахункової величини також здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2019 по 19.06.2019 Івано-Франківським окружним адміністративним судом при ухваленні рішення по справі №300/887/19 від 19.06.2019.
Таким чином, провівши розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період затримки виконання рішення суду з 20.06.2019 по 11.01.2021, судом встановлено, що стягненню підлягає 126253,90 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (332,90 грн.*391дні).
Щодо доводів відповідача про необхідність застосування строку позовної давності в 3 місяці суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналізуючи зміст вказаної норми закону, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, та стягнення таких сум не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17.
Враховуючи вищевикладені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить частково задовольнити, слід стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 20.06.2019 по 11.01.2021 в сумі 126253,90 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 20.06.2019 по 11.01.2021 в сумі 126253 (сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 90 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.