Номер провадження 22-ц/821/1273/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3037/21 Категорія: на ухвалу Позарецька С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
08 липня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Анкудінова О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області про скасування постанови про арешт коштів боржника, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Руднічука Д.В. звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позов мотивовано тим, що у Придніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження відносно ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №11/2296 від 10.09.2004 виданого Господарським судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків заборгованості в сумі 12912,45 грн.
Дане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
26 лютого 2020 року з метою реального та своєчасного виконання рішення суду державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника та направлена до відповідних банківських установ на виконання.
На даний час заборгованість ОСОБА_1 перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків відсутня, про що свідчить відповідна довідка Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 05.03.2021 року.
Оскаржувана постанова про накладення арешту на майно боржника порушує права позивача, оскільки нею обмежується його право вільно користуватись коштами, що знаходяться на рахунках в банку або в подальшому будуть там знаходитись, а у зв'язку з відсутністю заборгованості, та неможливістю скасування постанови про арешт коштів боржника державною виконавчою службою, дана постанова підлягає скасуванню за рішенням суду.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.02.2020 року, винесену старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Атамась Ю.О., в ході виконання виконавчого провадження №129887, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2021 року у відкритті провадження відмовлено.
Роз'яснено ОСОБА_1 право звернення з даним позовом до адміністративного суду, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду мотивована тим, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання наказу №11/2296, виданого 10.09.2004 Господарським судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків боргу в сумі 12912,45 грн, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
На думку суду першої інстанції, правовідносини спрямовані на захист прав та інтересів позивача ОСОБА_1 від порушень з боку суб'єкта владних повноважень та стосуються оскарження дій і рішень останнього.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Руднічук Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, а тому просив її скасувати, а справу направити для розгляду до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в даній справі ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх цивільних прав, шляхом скасування арешту на майно накладеного державним виконавцем постановою ДВС, під час примусового виконання рішення суду, заборгованість наразі відсутня, а тому подальше перебування рахунку під арештом порушує цивільне право позивача користуватись своїми коштами, тому позивач вірно звернувся до суду загальної юрисдикції саме з вимогами про скасування арешту, при чому позивач не ставив питання та вимоги щодо визнання дій державного виконавця неправомірними, а тому суд безпідставно відмовив у відкритті провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича, звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області, в якому просить скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.02.2020, винесену старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атамась Ю.О., у ході виконання виконавчого провадження № 129887, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 .
Здійснення державним виконавцем виконавчих дій та винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, зумовлено наявністю невиконаного рішення господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2004 року, яким з приватного підприємця ОСОБА_1 стягнуто на користь Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області 12912,45 грн боргу.
Відповідно до норм частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо зокрема заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Між тим, вирішуючи питання про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що вона подана з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом положень статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.. Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
За загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з тим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №808/8368/15.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18) та від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 1470апп18).
За матеріалами справи ОСОБА_1 звернувся до суду цивільної юрисдикції з позовом про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 26.02.2020 року, якою накладений арешт в межах примусового виконання рішення суду господарської юрисдикції.
Колегія суддів звертає увагу на помилковість висновку суду першої інстанції щодо належності даного спору судам адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_1 є стороною вказаного виконавчого провадження, а саме боржником.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що даний спір належить до підвідомчості господарському суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
Частинами 1 та 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2021 року, виклавши мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови, а також змінити абзац другий резолютивної частини ухвали, в якій роз'яснено право позивача звернутися до суду адміністративного судочинства, зазначивши про підвідомчість розгляду даного спору суду господарської юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича - задовольнити частково.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2021 року - змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.
Абзац другий резолютивної частини ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2021 року змінити та роз'яснити ОСОБА_1 право звернення з даним позовом до суду господарської юрисдикції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.
Судді