Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1564/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
01 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року,
Цією ухвалою відмовлено за безпідставністю в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП, поданого в рамках кримінального провадження №12021060510000135 від 09.06.2021.
Свої висновки слідчий суддя мотивував недоведеністю необхідності накладення арешту на вказане у клопотанні майно, клопотання є необґрунтованим і такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності завданням кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на деревину породи «сосна звичайна» в кількості 209 колод довжиною 4 м., діаметром від 14 см. до 40 см., загальним об'ємом 40,741 м3.
При цьому, зазначає, що згідно наданого ОСОБА_8 договору №1кв/79 від 02.03.2020 року та відповідних до нього накладних ЖКА №170264 від 04.03.2020 року, ЖКА №170266 від 04.03.2020 року загальна кількість колод 148 та загальним об'ємом 39,828 м3. Згідно договору №4кв/11Д від 07.10.2020 року та відповідних накладних до неї ЖКА №150802 'від 09.10.2020 року, ЖКА №150867 від 12.10.2020 року. ЖКА №150868 від 12.10.2020 року загальна кількість колод деревини складає 128 та її об'єм становить 36,27 м3. Тобто в сумі кількість колод 276 та їх об'єм відповідно 76,098 м3.
Однак, вилучена продукція не є такою, яка підпадає під вказані договори та накладні, оскільки фактично вилучено більша кількість колод та менший об'єм ніж зазначено в накладних та договорах, тобто відповідно 373 колоди та об'ємом близько 54 м3. Тому вилучені колоди зовсім іншого діаметру та й відповідно іншої кількості ніж ті які зазначені в документах, що також підтверджується повторним допитом майстра лісу ДП «Малинське ЛГ» Слобідське лісництво ОСОБА_9 .
Звертає увагу, що в судовому засіданні 14.06.2021 під час розгляду клопотання про арешт майна прокурором задавались питання ОСОБА_8 стосовно відсутності маркування штрих-кодами, на що останній відповів, що бирки з штрих-кодами були набиті на деревині, однак їх було знято з метою не пошкодження деревообробного обладнання, а в подальшому при транспортуванні з с.Гореня до с.Заміри їх повторно не набивали.
Також ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, шо в с. Заміри. Житомирського району, хотів відкрити подібне підприємство, як і в с. Горинь Коростенського району, тому придбав лісопродукцію та частково зберігав на території с. Заміри, але у зв'язку з коронавірусною хворобою та постійними нокдаунами, фінансово булло важко утримувати підприємство, тому вирішив не продовжувати формувати підприємство та повертав лісопродукцію назад до с. Заміри.
Разом з цим, вказані пояснення суперечать допитами свідків водіїв ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які перевозили колоди деревини, та пояснили, що саме у телефонному режимі 08.06.2021 о 18 годині їм телефонував ОСОБА_8 попросив поїхати їх саме у ліс у с. Заміри для того щоб забрати лісопродукцію та в ранці 09.06.2021 вони прибули у ліс у с.Заміри та завантажили колоди сосни, які в подальшому доставляли на пилораму с. Горинь. Вказане підтверджує, що лісопродукція є свіжозрубаною та знаходилась відповідно у лісі, а не на земельній ділянці нерозпочатого підприємства.
Проведеним повторним оглядом вилучених колод деревини за участі ОСОБА_9 , встановлено, що деревина, яка оглядається має на собі вологу кору наявне нашарування смоли та цілісність її не порушена та на колодах відсутнє маркування зі штрих кодами, а також відсутні місця пошкодження деревини від набиття бирок штрих кодів, тобто на колоди деревини бирки- штрих-кодів не набивались. З урахуванням проведеного огляду стверджувати, що деревина є минулорічною неможна.
При цьому, на день розгляду клопотання про арешт майна, встановити законність походження деревини породи сосна, які було виявлено та вилучено під час огляду місця події 09.06.2021 року, неможливо, для цього потрібні спеціальні знання, а саме проведення експертиз, тому рішення суду першої інстанції передчасне.
Довід ОСОБА_8 про наявність всіх необхідних документів, які підтверджують легальність придбання та перевезення вказаної деревини, то вони не спростовують того факту, що органом досудового розслідування виявлено відсутність на колодах породи сосна бирки, що дійсно викликає сумнів в легальності походженні саме деревини, яка перевозилася, вказане у своїй ухвалі слідчий суддя не зазначив. Вказані обставини безумовно свідчать про необхідність застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження, як арешту і даного майна за для досягнення завдань даного кримінального провадження.
Також безумовно є розумний сумнів того, що документи на законність придбання деревини не відноситься до вилученої продукції. Судом першої інстанції не враховано вказані факти та передчасно й незаконно прийнято таке рішення про відмову у задоволенні клопотання, а також це негативно впливає на кримінальне провадження. Так, як є ризики втрати речових доказів.
Слідчим на перевірку законності походження документів, а саме договорів №1кв/79 від 02.03.2020 року та №4кв/11Д від 07.10.2020 року та товарно- транспортних накладних серії ЖКА №150868 від 12.10.2020 року, ЖКА №170264 від 04.03.2020 року, ЖКА №170266 від 04.03.2020 року подано запити до ДІ Ї «Малинського лісгоспу АПК», відповідь на яких очікується.
Також-слідчим подано запити до ДП «Малинського ЛГ» та ДП «Малинське ЛГ АПК», ДП «Радомишльського ЛГ» про те чи були факти незаконної порубки деревини, відповідь очікується.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення представника власника майна ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
Так, як вбачається з матеріалів судового провадження №283/1564/21 (а.п.2-3), в провадженні ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12021060510000135 відомості про яке внесені 09.06.2021 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.06.2021 близько 09 год. 30 хв. до ч/ч відділення поліції №1 Коростенського РУП надійшло повідомлення про те, що в с. Горинь Коростенського району на земельні ділянці (пилорамі) виявлено деревину породи «сосна звичайна», яка зберігається на вказаній ділянці без відповідних дозвільних документів, крім цього на дорозі біля вказаної пилорами знаходяться два автомобілі марки «ЗИЛ 131» та «УРАЛ 4320», завантажені деревиною породи «сосна звичайна» та автомобіль марки «ЗИЛ 130» завантажений хвойними пиломатеріалами, без будь-яких документів.
09.06.2021 працівниками відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирської області з метою розкриття вчиненого злочину, відшукання та вилучення речових доказів у кримінальному провадженні, знарядь вчиненого злочину, виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, було проведено огляд земельної ділянки (пилорами) кадастровий номер 1823480800:11:000:0113, яка розташована в с.Горинь Коростенського району Житомирської області без дозволу власника та ухвали суду.
В ході проведення огляду, на вищевказаній земельній ділянці виявлено деревину породи «сосна звичайна» в кількості 209 колод довжиною 4 м., діаметром від 14 см. до 40 см., загальним об'ємом 40, 741 м3, без будь-якого маркування зі штрих-кодами. Вищевказану деревину вилучено до відділення поліції №1 Коростенського РУП та визнано речовими доказами.
Під час досудового розслідування встановлено, що вищевказана земельна ділянка перебуває в користуванні ОСОБА_8 , який відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фізичною особою - підприємцем та здійснює господарську діяльність пов'язану з лісопильним та стругальним виробництвом.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1823480800:11:000:0113 відсутні.
Постановою старшого слідчого СВ від 09.06.2021 року, вилучену за результатами огляду місця події деревину породи «сосна звичайна» в кількості 209 колод довжиною 4 м., діаметром від 14 см. до 40 см., загальним об'ємом 40,741 м3, визнано речовими доказами.
За результатами розгляду вище зазначеного клопотання слідчого, слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.
Апеляційний суд вважає, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України, що, належно враховано слідчим суддею при його розгляді.
Так, кримінальне провадження №12021060510000135 від 09.06.2021, порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, тобто, за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Згідно до протоколу огляду місця події від 09.06.2021 (а.п.7-8), 09.06.2021 на земельній ділянці (пилорами) кадастровий номер 1823480800:11:000:0113, яка розташована в с.Горинь Коростенського району Житомирської області виявлено деревину породи «сосна звичайна» в кількості 209 колод довжиною 4 м., діаметром від 14 см. до 40 см., загальним об'ємом 40, 741 м3, без будь-якого маркування зі штрих-кодами.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на вимоги ч.2 ст.297 КПК України, а саме те, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. У відповідності до ч.2 ст.234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Разом з цим, в даному випадку огляд місця події 09.06.2021 проведено без відповідної ухвали слідчого судді.
Крім того, посилаючись у клопотанні, що вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні №12021060510000135 та наявні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для його арешту, слідчий та в свою чергу - прокурор повинен був надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
В даному випадку, апеляційний суд бере до уваги і той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 1823480800:11:000:0113, яка розташована в с.Горинь Коростенського району Житомирської області, перебуває в користуванні ОСОБА_8 , який відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фізичною особою - підприємцем та здійснює господарську діяльність пов'язану з лісопильним та стругальним виробництвом. (а.п.16)
Як в суді першої так апеляційної інстанції, прокурором до клопотання не долучено докази, які дозволяють дійти висновку про те, що вилучені 09.06.2021 на земельній ділянці з кадастровим номером 1823480800:11:000:0113 колоди за їх розміром, кількістю та родовими ознаками не відповідають придбаному майну (деревені) ОСОБА_8 , як і те, що останній зберігає незаконно зрубану деревину.
Жодних доказів того, що вилучене майно, яке належить ОСОБА_8 , є предметом та доказом у даному кримінальному провадженні, в матеріалах провадження не міститься. Не приведені такі докази і в клопотанні слідчого, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування.
Навпаки, як вбачається з матеріалів провадження, власником майна ОСОБА_8 надано відповідні копії документів законності придбання (походження) деревини, зокрема копії договорів про купівлю-продажу лісопродукції від 07.10.2020 та 02.03.2020, товарно транспортних накладних та додатків з переліком деревини (а.п.25-33). Тобто, за результатами апеляційної перевірки, встановлено, що власник вилученого майна має всі підтверджуючі документи на деревину, котрі підтверджують законність походження та володіння ним зазначеного в клопотанні майна. Наведене прокурором в суді апеляційної інстанції не спростовано.
Крім того, вище зазначене (законність придбання (походження) деревини) опосередковано підтверджується і іншими матеріалами провадження №283/1564/21, зокрема результатами огляду лісопродукції згідно протоколів огляду предметів від 10.06.2021 (а.п.21, 22), протоколом допиту майстра ДП «Малинське ЛГ» ОСОБА_9 від 10.06.2021 (а.п.23-24).
Таким чином, слідчим у клопотанні не було доведено необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_8 , вилученого 09.06.2021 на земельній ділянці (пилорами) кадастровий номер 1823480800:11:000:0113, яка розташована в с.Горинь Коростенського району Житомирської області, конкретно не вказано підставу для накладення арешту, а лише формально викладено зміст ч.2 ст.167 КПК України. При цьому безпосереднє виявлення та вилучення зазначеного в клопотанні майна було здійснено з істотними процесуальними порушеннями.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено правову підставу та мету для накладення арешту на майно, передбачена п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Отже, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.1 ст.175, ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України, висновки викладенні в оскаржуваному рішенні є законними та обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідно до ст.132 КПК України, слідчим та прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які орган досудового розслідування вказує у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, відповідно до положень ст.94 КПК України, належним чином оцінив їх з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Згідно із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження та не спростовують висновків слідчого судді про відсутність правової підстави для арешту майна.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін,
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт деревини, поданого в рамках кримінального провадження №12021060510000135 від 09.06.2021, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :