Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15779/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
05 липня 2021 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на строк 60 днів по 21.08.2021 (включно).
На розгляді Богунського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 за ч.2 ст.186 КК України.
Строк дії запобіжних заходів обвинуваченим у вигляді тримання під вартою продовжено.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраних щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, що слугували підставою для обрання таких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зникли і існують на даний час.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2021 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на строк 60 днів - по 21.08.2021 (включно).
На вказане рішення захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22.06.2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити в цій частині нову хвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 21-00 год. до 07-00 год. строком на 60 днів із забороною йому залишати житло у вказаний час доби за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що суд необґрунтовано та невмотивовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, пославшись на існування недоведених прокурором ризиків.
Вказує, що ОСОБА_7 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, не має наміру та фізичної можливості знищувати, ховати речі або документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки вони усі вилучені, не має наміру впливати на потерпілого чи свідків, а також не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню або вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надмірно суворим.
Посилається на те, що вході судового розгляду вже з'ясовано, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 заподіяв ОСОБА_9 , що останній і визнає. Також встановлена на підставі дослідженого судом висновку СМЕ невідповідність показань потерпілого кількості та механізму отриманих тілесних ушкоджень. Вина ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не доведена та враховуючи стійкі соціальні зв'язки, можливо обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.06.2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 21.08.2021 року включно.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що на даний час ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та продовжують існувати, а також судовий розгляд не завершено, та не допитано свідків.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу просили її задовольнити.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши ухвалу суду в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, 22.06.2021 року в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
З журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні як прокурора, так і сторони захисту доводи перевірялись судом при їх розгляді. При цьому був допитаний обвинувачений ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора, та захисника, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження та зміну запобіжного заходу.
Разом з тим, колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і тяжкість та обсяг обвинувачення, оскільки «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Фактичні обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 тяжкого злочину, за яке передбачено покарання (ч.2 ст.186 КК України) у виді позбавлення волі від 4 до 6 років, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також судом враховано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий в тому числі за вчинення злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні злочину через короткий проміжок часу після звільнення від відбуття покарання по закінченню строку покарання, що свідчить про стійкість протиправної поведінки та його небажання нормально адаптуватись в суспільстві та притримуватись загальноприйнятих в ньому норм та правил, а тому вказаний ризик є доведений.
Існує також ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки розгляд кримінального провадження ще триває, продовжується дослідження доказів та недопитані свідки по справі, а тому вказаний ризик також є доведений.
Також є доведений ризик можливість переховування від суду, оскільки обвинувачених затримали не на місці вчинення правопорушення, а їх переслідували.
Вказані обставини свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів визнає безпідставними посилання апелянта на відсутність в ухвалі суду посилання на докази існування ризиків та автоматичне продовження судом запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , оскільки аналізуючи наведені прокурором ризики, які існували при обранні відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: можливість переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, які не зменшилися, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість запобіганню вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою. Наведене відповідає вимогам ст.199 КПК України.
Посилання захисника та обвинуваченого на те, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки на думку колегії суддів, також не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки наявність постійного місця проживання неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду, подальшого можливого покарання.
Суд, розглядаючи заявлені клопотання, взяв до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, характер вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкість, наслідки вчинення протиправних діянь та дійшов до обґрунтованого висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та є правові підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також необхідним і доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд повно дослідив обставини кримінального провадження, які стосуються вирішення питання про запобіжний захід, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зазначивши, що ризики, які були підставою щодо обрання міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою та продовження даного заходу не змінились та не відпали.
Що стосується доводів захисника про те, що в ході судового розгляду встановлено обставини, які на його думку виправдовують обвинуваченого ОСОБА_7 та свідчать про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, то вони не можуть бути покладені в основу рішення щодо запобіжного заходу з огляду на стадію судового розгляду та відсутність у суду повноважень надавати таким обставинам оцінку та робити зазначені висновки. Зазначені обставини встановлюються та оцінюються судом виключно при постановленні остаточного рішення по справі.
При цьому посилання захисника на те, що строк запобіжного заходу продовжується в черговий раз не спростовують висновків суду про необхідність задоволення такого клопотання прокурора і в даний раз.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, підстав для зміни запобіжного заходу апеляційний суд на даний час не вбачає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на строк 60 днів по 21.08.2021 (включно) залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: