Житомирський апеляційний суд
Справа 286/2820/16-ц Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.
Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С.
Додаткова постанова
Іменем України
08 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Галацевич О.М, Талько О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі № 286/2820/16 за скаргою ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчук Марини Євгеніївни та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі управління Державної архітектурно-будівельна інспекції у Житомирській області
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 . Визнано неправомірними дії старших державних виконавців Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчук М.Є. та ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 31 липня 2020 року ВП № 55456397 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №286/2820/16-ц, виданого 27 грудня 2017 року Овруцьким районним судом Житомирської області. Визнано незаконною постанову старшого державного виконавця Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчук М.Є. від 31 липня 2020 року ВП №55456397 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №286/2820/16-ц, виданого 27 грудня 2017 року Овруцьким районним судом Житомирської області.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 таОвруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) залишено без задоволення, а ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчук Марини Євгеніївни та ОСОБА_2 - без змін.
22 червня 2021 року на адресу апеляційного суду була направлена заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі щодо компенсації витрат, пов'язаних з явкою до суду під час апеляційного розгляду справи в розмірі 2373,73 грн.
Овруцький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на заяву ОСОБА_1 надіслав відзив, у якому вказав на безпідставність заявлених вимог та просив відмовити у задоволенні такої заяви.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно із ч. 1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи у відзиві на апеляційну скаргу боржника ОСОБА_3 , стягувачем ОСОБА_1 зазначено про попередні (орієнтовні) витрати, які ним будуть понесені, у зв'язку із явкою до апеляційного суду (а.с.10-113 т.3).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За правилами частин 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Скаржник ОСОБА_1 просить стягнути компенсацію за відрив від звичайних занять.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 додатку до Постанови КМ України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» (з внесеними змінами і доповненнями від 14.03.2018) визначено, що за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду компенсуються витрати, які обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу у 2021 році з 1 січня встановлено у розмірі 2270 гривень.
Для визначення суми, що підлягає стягненню, суд враховує кількість годин, які ОСОБА_1 провів у судових засіданнях 24.05.2021 та 17.06.2021 у хвилинах:
- 24.05.2021 - 14.40-14.46 = 26 хв, 2270 грн. (прожитковий мінімум на одну працездатну особу у 2021році з1січня):8год.=283,75 грн.(1год.) або (283,75 грн.:60 хв.= 4,72 грн.), а звідси 26 хв. х 4,72 грн.= 122,72 грн.
- 17.06.2021 - 11.06 - 11.52 = 46 хв., 2270 грн. : 8год. = 283,75 грн.(1год.) або (283,75 грн. : 60 хв.= 4,72 грн.), звідси 46 хв. х 4,72 грн.= 217,12 грн.
Таким чином, загальний розмір компенсації за відрив від звичайних занять становить 339,84 грн. (122,72 + 217,12).
Щодо понесених витрат на прибуття заявника до суду, апеляційний суд виходить з наступного.
У відповідності до приписів ст. 138 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Згідно із додатком до Постанови КМ України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»: витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
На підтвердження витрат на прибуття до суду, ОСОБА_1 надає проїзні документи на автобус.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було здійснено переїзди до іншого населеного пункту (Овруч-Житомир, Житомир-Овруч), у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції 24.05.2021 та 17.06.2021 за які сплачено 540,40 грн. (по 135,10 грн. за квиток).
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати. За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою КМ України від 02.02.2011 № 98.
У зв'язку з цим, заявник по справі вважає, що він має право на компенсацію добових витрат незалежно від того, чи він є працюючою особою чи ні.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ЦПК України не містить визначення терміну «добові», а постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», на яку послався заявник у своїй заяві, не передбачено компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях по цивільній справі.
Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
При цьому, добові - це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб сторони та (або) її представника у разі переїзду до іншого населеного пункту. Ці витрати можуть бути підтверджені касовими чеками, рахунком готелю тощо.
Колегія суддів зазначає, що відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства (організації, установи) для виконання службового доручення поза місцем роботи. На весь період відрядження, у тому числі часу перебування в дорозі, за працівником зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток і сплачуються добові за кожен день перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення й назад та витрати за найм житла.
Разом з тим, Постанова КМ України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження підприємствами, установами, та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» регулює відносини щодо розміру, порядку нарахування та виплати суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів між роботодавцем та працівником.
Проте, ОСОБА_1 приймав участь у справі особисто та сам представляв свої інтереси, а не інтереси підприємства (установи, організації). Доказів направлення його у відрядження підприємством, установою та організацією, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, а отже доказів понесення таких витрат, не надав.
Приймаючи до уваги встановлене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 слід відшкодувати частково витрати пов'язані з явкою до суду у загальному розмірі 880,24 грн. (540,40 витрати на проїзд та 339,84 компенсація за відрив від звичайних занять). При цьому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення вказаних понесених судових витрат з боржника ОСОБА_3 , оскільки у даному випадку предметом оскарження були неправомірні дії державних виконавців Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо винесення постанови від 31 липня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 55456397.
Керуючись ст. 133, 138, 141, 270, 382, 384 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов'язаних з явкою до суду, задовольнити частково.
Постановити у цивільній справі № 286/2820/16 за скаргою ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковальчук Марини Євгеніївни та ОСОБА_2 додаткову постанову.
Стягнути зОвруцького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (ЄДРПОУ 34799223, м. Овруч, вул. Героїв Майдану, 1/21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов'язані з явкою до суду, у розмірі 880,24 грн.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді