Справа № 761/29806/20
Провадження № 2-а/761/132/2021
08 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судових засідань Когут Є.О.,
представника позивача Лесечка О.М.,
представника відповідача Макаренка О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до відповідача, просила визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови №1619 від 17.08.2020; визнати протиправною та скасувати вказану постанову; закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КАС України.
В обгрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 17.08.2020 Адміністративна комісія при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесла відносно неї постанову №1619 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва, а саме: розміщення рекламного засобу без дозвільної документації за адресою: АДРЕСА_1 . Вона вважає дану постанову протиправною, оскільки не являється суб'єктом адміністративного правопорушення; вона є адміністратором салону манікюру «ФОП- ОСОБА_2 » і до її обов'язків згідно з робочою інструкцією не входить розміщення, зберігання, догляд тощо щодо рекламних засобів. Крім того, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи не мають повноважень на здійснення заходів щодо державного нагляду (контролю) у сфері рекламних послуг, тому що не входять до визначеного статтею 26 ЗУ «Про рекламу» переліку органів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, та у ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» відсутні положення, які б надавали цим органам такі повноваження. Зазначено також на те, що при виявлені причин та умов, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати припис, який обов'язковий для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрію. В даному разі припис був відсутній. Відносно причин пропуску строку щодо оскарження постанови позивачка зазначила на те, що отримала постанову тільки 14.09.2020.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 30.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вказаної ухвали суду позивачка 04.11.2020 подала докази щодо сплати судового збору.
Ухвалою суду від 06.11.2020 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та зазначив на те, що постанова є законною; позивачка являється суб'єктом адміністративного правопорушення; на рекламному засобі був зазначений номер мобільного оператора, який вказаний позивачкою в протоколі про адміністративне правопорушення. Вважає, що позивачку правомірно притягнуто до адмінвідповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП,
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що 06.08.2020 головним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Зубовою Т.М. було складено протокол №1080014 відносно позивачки, відповідно до якого 06.08.2020 о 9 год. нею було вчинено правопорушення, а саме: розміщено рекламний засіб без дозвільної документації.
З наданої фотокопії вбачається розміщення вивіски з надписом «BE STAFF NALL UNIVERSAL UКRAINE», «безпечний манікюр та педикюр, покриття гель лаком, нарощування нігтів та інше», « АДРЕСА_2 , вхід з двору» та номером телефону.
06.08.2020 позивачку було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 17.08.2020 о 15:00 год.
17.08.2020 Адміністративна комісія при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняла постанову №1619 про накладення адміністративного стягнення на адміністратора салону манікюра «ФОП ОСОБА_3 » ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, порушення п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва, а саме: розміщення рекламного засобу без необхідної дозвільної документації ( АДРЕСА_2 ).
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Всупереч цьому, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП. Зокрема, не надано жодного належного та допустимого доказу того, що саме позивач здійснював дії щодо розміщення зовнішньої реклами, що це входить до її посадових обов'язків адміністратора салону і що такими діями було порушено п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва,.
Не надано також доказів того, що зазначений банер є елементом зовнішньої реклами та відповідає критеріям, зазначеним в Закону України «Про рекламу» з огляду на наступне.
Стаття 9 Закону №270/96-ВР визначає правила ідентифікації реклами, а саме: реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама» чи «На правах реклами». Прихована реклама забороняється.
Цією ж нормою визначено, що не є рекламою в розумінні Закону №270/96-ВР, а саме: вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Відповідно до абзацу 8 п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
В постанові Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі № 820/1609/17 зазначено, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення. Системний аналіз вказаних положень дає змогу дійти висновку, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу».
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №323/1766/17, від 04.09.2019 у справі №1340/4421/18, від 11.11.2019 у справі № 323/1360/17, від 27.02.2020 у справі №405/4704/15-а, від 25.03.2020 у справі №461/4489/16-а.
При цьому, для ідентифікації вивіски як реклами має значення саме інформація, яка на ній розміщена, а саме відомості щодо конкретної особи чи конкретного товару, та яка має на меті формування або підтримання обізнаності та інтересу осіб щодо саме цих особи чи товару. (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі №521/7546/17)
Згідно п. 14.1.1 Правил благоустрою м. Києва розміщення та утримання зовнішньої реклами в м. Києві повинно відповідати вимогам Закону України «Про рекламу», Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Рекламні засоби розмінуються у відповідності до дозволу, який видається на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та проекту благоустрою території (схеми), затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією). Розміщення зовнішньої реклами, опор освітлення, контактних ліній міського транспорту обов'язково погоджувати з власниками інженерних мереж. Єдиною підставою для виконання робіт, пов'язаних з встановленням рекламних засобів, є дозвіл (ордер) на тимчасове порушення благоустрою території у зв'язку з виконанням відповідних робіт Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва, виданий на основі дозволу Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської, міської державної адміністрації).
Дослідивши вказані норми, розглянувши копію фотознімку, суд приходить до висновку, що було розміщено саме вивіску, яка носить інформаційних характер та не є елементом зовнішньої реклами.
За правилами розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
У той же час, відповідачами у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин. Інші доводи сторони у відзиві на позов не спростовують висновків суду про протиправність винесеної постанови.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення даного позову.
Разом з ти, суд вважає, що позовні вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, необхідно залишити без задоволення, оскільке це питання не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Також суд вважає, що позивачкою строк для оскарження постанови був пропущений з поважних причин, оскільки постанову було нею отримано тільки 14.09.2021; доказів щодо зворотного надано не було.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 286 КАС України, Законом України «Про рекламу», Правилами благоустрою м. Києва, ст.ст. 7, 152 КУПАП, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови №1619 від 17.08.2020 та поновити строк.
Визнати протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення №1619 від 17.08.2020.
Скасувати постанову №1619 від 17.08.2020 про накладення адміністративного стягнення на адміністратора салону «ФОП ОСОБА_3 » у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду до або через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя