Провадження № 2-з/760/667/21
Справа № 760/17113/21
про відмову в забезпеченні позову
до подання позовної заяви
08 липня 2021 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді
Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: 01601; м. Київ, вул. Мечнікова, 2, БЦ «Парус», 14 поверх) про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ),
Рух справи
25.06.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову (до відкриття провадження у справі), датована 25.06.2021, за підписом заявника, в якій ставиться питання про:
- вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1591183380000;
- до набрання чинності рішенням суду у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні, в тому числі відчужувати квартиру, що знаходиться; за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1591183380000.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Заяву фактично передано судді по реєстру 02.07.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводився без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи заявника
В заяві про забезпечення позову вказано, що ОСОБА_1 звертається до суду із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики № 07/09/20-1 від 07.09.2020 в сумі 975 156,00 грн, що на день укладення договору становить еквівалент 34 827,00 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ «КБ Перший Український Міжнародний Банк».
Також, в заяві про забезпечення зазначається, наступне:
«07.09.2020 між ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Судацьким МВ ТУ МВС України в АР Крим 10.08.2011 та ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області 30.07.2001, було укладено договір позики № 07/09/20-1 від 07.09.2020.
За договором позики № 07/09/20-1 від 07.09.2020 відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 975 156,00 грн, що на день укладення договору становить еквівалент 34 827,00 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ «КБ Перший Український Міжнародний Банк».
Згідно п. 2 Договору вся сума позики отримана відповідачем від позивача в день підписання договору в повному обсязі, факт чого підтверджується підписами відповідача на договорі.
Відповідно п. 1 договору отримані в позику грошові кошти відповідач зобов'язався повернути позивачу не пізніше 07.12.2020.
Згідно п. 5 Договору повернення позики повинно було бути здійснено Відповідачем в три етапи:
1)07.10.2020 відповідач повинен був повернути позивачу грошову суму в розмірі 26 852,00 грн, що становить еквівалент 959,00 доларів США;
2)07.11.2020 відповідач повинен був повернути позивачу грошову суму в розмірі 26 852,00 грн, що становить еквівалент 959,00 доларів США;
3)07.12.2020 відповідач повинен був повернути позивачу грошову суму в розмірі 921 452 грн, що становить еквівалент 32 909,00 доларів США.
Відповідно умовам Договору (п. 1) сторонами погоджено кінцевий термін повернення всієї суми позики, а саме не пізніше 07.12.2020.
Відповідач повністю порушив графік повернення позики, що визначений у п. 5 Договору, та не повернув грошові кошти у визначених частинах ні 07.10.2020, ні 07.11.2020, ні 07.12.2020.
Більш того, продовжуючи порушувати умови договору станом на 25.06.2021 р. Відповідач не повернув всю суму позики, що становить 975 156,00 гривень, що на день укладення договору становить еквівалент 34 827,00 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ «КБ Перший Український Міжнародний Банк».
За вказаних обставин станом на 25.06.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 975 156,00 грн, що на день укладення договору становить еквівалент 34 827,00 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ «КБ Перший Український Міжнародний Банк».
Станом на 25.06.2021 відповідач прострочив термін повернення грошових коштів позивачу понад шість місяців.
Від повернення позивачу грошових коштів відповідач ухиляється.
Жодних дій, спрямованих на повернення боргу відповідачем не здійснено.
Навпаки, відповідачем вчиняються дії, які свідчать про намір відповідача ухилитися від повернення грошових коштів позивачу, про що свідчить наступне.
Так, відповідно п. 12 Договору забезпеченням виконання відповідачем зобов'язань з повернення позики за договором є передача в заставу рухомого майна, а саме: автомобіля марки Lexus модель LХ 570, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , 2012 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_6 , що належить відповідачу.
Разом з тим, як стало відомо позивачу, відповідачем вчинені дії, спрямовані на фактичне відчуження вищевказаного транспортного засобу шляхом видачі відповідачем 12.12.2020 довіреності на ім'я ОСОБА_3 , з правом експлуатації та розпорядження автомобілем. Тобто, фактично відповідач відчужив вказаний транспортний засіб на користь третьої особи без проведення державної реєстрації, не повідомивши про вказаний факт позивача.
Далі, ОСОБА_3 , в порядку передоручення, видав довіреність щодо вказаного автомобіля на ім'я ОСОБА_4 .
Станом на 25.06.2021 позивачу невідоме місце знаходження, а також фактичний власник та користувач автомобіля марки Lexus модель LХ 570, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , 2012 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_6 , який є забезпеченням виконання відповідачем зобов'язань з повернення позики за договором, тобто відповідачем вчинені дії щодо фактичного відчуження вказаного автомобіля на користь третіх осіб, з метою недопущення накладення стягнення в погашення грошових зобов'язань перед позивачем.
За вказаних обставин відповідачем вчиняються дії, що свідчать про відсутність у відповідача наміру повертати позику позивачу, а також дії, спрямовані на ухилення від повернення грошових коштів позивачу.
Окрім вищевказаного за наявною у позивача інформацією відповідач офіційно не працює.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 260842053 від 10.06.2021 відповідачу - ОСОБА_2 належить квартира загальною площею 45 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
За вказаних обставин, враховуючи неповернення відповідачем взагалі суми позики позивачу понад шість місяців, а також дії відповідача, спрямовані на фактичне відчуження автомобіля марки Lexus модель LХ 570, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , 2012 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_6 на користь третіх осіб, який є забезпеченням виконання відповідачем зобов'язань з повернення позики за договором, у позивача існують об'єктивні підстави вважати, що при зверненні позивачем до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики № 07/09/20-1 від 07.09.2020, відповідач вчинить дії спрямовані на відчуження належної йому на праві приватної власності квартири загальною площею 45 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а враховуючи той факт, що інше майно, на яке може бути накладено стягнення у відповідача відсутнє, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду взагалі.
За вищевказаних обставин, з метою забезпечення виконання рішення суду щодо стягнення з відповідача боргу за договором позики № 07/09/20-1 від 07.09.2020 в сумі 975 156,00 грн, що на день укладення договору становить еквівалент 34 827,00 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ «КБ Перший Український Міжнародний Банк», існує об'єктивна необхідність накласти арешт на майно, що відповідно до реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_2 , а саме на квартиру загальною площею 45 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ».
Враховуючи викладене, позивач просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Мотиви суду
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, за змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 152 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:
«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів, насамперед, відповідача в інтересах забезпечення належного виконання в майбутньому рішення суду щодо суті спору.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Суд враховує, що в тексті заяви ОСОБА_1 зазначає, що дана заява про забезпечення позову подається «до відкриття провадження у справі». При цьому, в останньому абзаці заяви вказано наступне:
«В межах, строку, встановленого ч. 4 ст. 152 ЦПК України Позивач звернеться до Суду з позовною заявою щодо стягнення з Відповідача, - ОСОБА_2 , заборгованості за договором позики №07/09/20-1 від 07.09.2020 р. в сумі 975 156,00 (Дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) гривень, що на день укладення договору становить еквівалент 34 827,00 (Тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять сім) Доларів США 00 центів за курсом продажу Доларів США в ПАТ КБ Перший Український Міжнародний Банк».
При цьому обґрунтування заяви щодо необхідності застосування забезпечення зводиться до того, що у разі задоволення позову заявник буде вимушений докласти значних зусиль для відновлення своїх прав.
Судом враховується, що інформація про надходження відповідного позову (а саме за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики) до суду на момент винесення даної ухвали відсутня.
Будь-яких обґрунтувань та пояснень того, що саме унеможливлювало подання позову про стягнення заборгованості за договором позики, одночасно з заявою про забезпечення позову (в т.ч. шляхом накладення арешту на квартиру і т.д.), заява не містить.
Доказів, які б свідчили про те, що між сторонами дійсно виник спір матеріали заяви про забезпечення позову наразі не містять.
Згідно з ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, наразі суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1591183380000; та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні, в тому числі відчужувати квартиру, що знаходиться; за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1591183380000.
Водночас, суд звертає увагу на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні клопотання про забезпечення позову не позбавляє особу права звернутись повторно з заявою про забезпечення позову навівши нові мотивування та надавши всі необхідні докази на підтвердження такого клопотання.
За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Л. Л. Зуєвич