СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5040/21
ун. № 759/13776/21
06 липня 2021 року слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна - ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, -
22.06.2021 р. представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив суд скасувати арешт майна, що належить ОСОБА_3 . В обгрунтування клопотання посилався на те, що головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019000000001144 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України. ОСОБА_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. ОСОБА_3 є цивільною дружиною ОСОБА_6 та мешкає разом з ним за вказаною адресою. 25.11.2020р. на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2020р. у вказаному кримінальному провадженні слідчим було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, в тому числі, вилучено грошові кошти у вигляді 47 купюр номіналом 100 доларів США кожна, на загальну суму 4 700 доларів США. Проте, власником цих коштів є не підозрюваний ОСОБА_6 , а його цивільна дружина ОСОБА_3 . Зазначені кошти в сумі 5 000 доларів США були отримані нею в позику у батька ОСОБА_7 для купівлі бувшого у використанні автомобіля для власних потреб, про що була складена відповідна розписка від 02.11.2020р. Більш того, частина вказаних коштів в сумі 250 доларів США до моменту проведення обшуку була використана нею в якості авансового платежу за договором про надання послуг з підбору автомобіля на акуціонах вживаних автомобілів США від 21.11.2020р. Вилучені в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4 700 доларів , що належать ОСОБА_3 , не є знаряддям кримінального правопорушення або майном , яке було здобуте у результаті його вчинення. Як зазначив скаржник, на даний час відпала необхідність у накладені арешту.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 та власник майна ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи.
Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні стосовно задоволення клопотання про скасування арешту заперечував з підстав його необгрунтованості, зазначивши при цьому, що майно, яке було вилучено під час обшуку надано вказівку в ухвалі суду про надання дозхволу на проведення обшуку, а тому майно немає статусу тимчасово вилученого майна.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення та доводи учасників кримінального провадження ослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 12.11.2020 р. надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
12.11.2020р. у вказаному кримінальному провадженні слідчим було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, в тому числі, вилучено грошові кошти у вигляді 47 купюр номіналом 100 доларів США кожна, на загальну суму 4 700 доларів США.
Як вбачається з ухвал слідчих суддів від 12.05.2021 р. та 18.03.2021 р., адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , звертався до слідчих суддів з скаргами на дії та бездіяльність слідчих щодо неповернення тимчасово вилученого майна, а саме: грошові кошти у вигляді 47 купюр номіналом 100 доларів США кожна, на загальну суму 4 700 доларів США. Вказаними ухвалами відмовлено в задоволені скарги, з посиланням на те, що кошти, які були вилучені під час обшуку не мають статусу тимчасово вилученого майна, оскільки вони були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 12.11.2020 р.
Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Частиною 1 статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст. 98 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160, 166, 170, 174 цього Кодексу.
Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, що передбаченостаттею 2 КПК України.
Разом з тим, згідно частини 4 статті 21 КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантованіКонституцієюі міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.
Відповідно до частини 4, 5 статті 170 КПК заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Європейський суд з прав людини висловив позицію, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі"Джеймс та інші проти Сполученого Королівства"(James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98.)
Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність фізичних чи юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.
Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.
Як вбачається з ухвали слідчого судді від 12.11.2020 року про надання дозволу на проведення обшуку, надано дозвіл на відшукування грошових коштів, та ухвалами слідчих суддів від 12.05.2021 р. та 18.03.2021 р., встановлено, що вказані грошові кошти не мають статусу тимчасово вилученого майна.
Згідно з ч.1 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Проте, поза увагою адвоката ОСОБА_4 , який діючи в інтересах ОСОБА_3 , та звертаючись до слідчого судді з даним клопотанням, залишилось те, що арешт на майно, яке було вилучено під час обшуку, який був проведений 12.11.2020р. у вказаному кримінальному провадженні за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого в тому числі вилучено грошові кошти у вигляді 47 купюр номіналом 100 доларів США кожна, на загальну суму 4 700 доларів США., ухвалою слідчого судді не накладався. Протилежного слідчому судді не надано, а тому відсутні правові підстави, для задоволення вказаного клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 21, 98, 100, 160, 166, 170, 174, 303, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Адвокату ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , в задоволенні клопотання про скасування арешту майна, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 08.07.2021 о 09-00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1