СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/2854/21
пр. № 2/759/3334/21
21 травня 2021 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 06.08.2020 року у розмірі 197740,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов договору, позивач зобов'язався надати відповідачу у строкове користування грошові кошти в розмірі 182752,00 грн., з кінцевим строком повернення - до 15.08.2020 року. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 182752,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 6853,20 грн., 3 % річних в розмірі 2607,94 грн., проценти за договором позики за весь період користування грошовими коштами в розмірі 5527,62 грн. та судові витрати.
Ухвалою Святошинського районного суду від 19.02.2021 року справу прийнято до розгляду та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу у строкове користування грошові кошти в розмірі 182752,00 грн. з кінцевим строком повернення до 15.08.2020 року (а.с. 5).
Таким чином позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором позики перед відповідачем, а саме передав йому у власність грошові кошти в розмірі 182752,00 грн.
Однак, в порушення умов договору позики відповідач взяті на себе обов'язки не виконав, у зв'язку із чим і виникла заборгованість за договором позики.
Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості відповідача за договором позики від 06.08.2020 року становить 197740,76 грн., яка складається з: заборгованості за договором позики в розмірі 182752,00 грн., інфляційних збитків в розмірі 6853,20 грн., 3 % річних в розмірі 2607,94 грн., процентів за договором позики за весь період користування грошовими коштами в розмірі 5527,62 грн.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідач у визначені договором позики строки не повернув в повному обсязі суму позики, вимоги позивача щодо повернення суму позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 с. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи той факт, що з моменту настання строку виконання грошового зобов'язання минув тривалий час, а відповідач продовжує користуватись отриманими у позику грошовими коштами, то позивач вважає за необхідним нарахувати 3% річних на суму боргу.
Таким чином, сума нарахованих 3% річним за користування грошовими коштами відповідно до надано суду розрахунку складає - 2607,94 грн. за період часу з 16.08.2020 року по 05.02.2021 року.
Проте, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування позикою за весь період користування грошовими коштами, оскільки в договорі відсутні застереження щодо сплати відсотків, а також у зв'язку з тим, що позивач у відповідності до ст. 625 ЦК України просить суд стягнути 3 % річних від суми заборгованості.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21977,41 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано тільки ордер, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 21977,41 грн., оскільки документально не підтверджені.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду в розмірі 1977 грн. 41 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 192, 524, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики від 06.08.2020 року в розмірі 192213 грн. 14 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 1977 грн. 41 коп., а всього стягнути 194190 ( сто дев'яносто чотири тисячі сто дев'яносто ) грн. 55 коп.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Петренко