Справа № 758/164/18
Категорія 4
17 червня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Торохтій Я.О.,
відповідача-1 ОСОБА_2 ,
представника відповідача-1 - адвоката Лаухіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7», треті особи: Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капоніс Андрій Євгенійович про визнання недійсними довідки та свідоцтва про право власності на квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 , видане Головним Управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.10.2007р. на ім'я ОСОБА_2 та витребувати від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , у приватну власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав визначених ст. 388 ЦК України.
Позов мотивований тим, що позивач, як член житлово- будівельного кооперативу «Мотозаводець-7», повністю внесла свій пайовий внесок за квартиру, та має право на квартиру АДРЕСА_3 . Також вказує, що є членом житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець - 7» на підставі ордеру №074159 серія Ж від 06.03.1989 та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 03.03.1989 № 190.
Ухвалою суду під головуванням судді Войтенко Т.В. від 23.02.2018 р. позовну заяву повернуто позиву, з посиланням на п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки в провадженні суду вже перебувала справа з цими ж сторонами, з цим же предметом та з таких же підстав.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2018 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вищевказану Ухвалу Подільського районного суду міста Києві від 23.02.2018 р. скасовано та справу направлено для продовження розгляду, з огляду на те, що позивачем змінено склад учасників, а відтак, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком 1 інстанції щодо застосування Ухвалою наслідків п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України (Том 1, а.с. 123-124).
Ухвалою судді Войтенко Т.В. від 02.07.2018 р. позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 27.06.2018 р. матеріали вищевказаного позову передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 12.11.2018 р., після усунення позивачем недоліків, з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні 24.06.2019 р. до провадження прийнято заяву про зміну предмета позову, в якому позивач додала ще позовну вимогу про визнання довідки № 91 від 30.07.2007 року видану житлово-будівельним кооперативом «Мотозаводець-7» на ім'я ОСОБА_2 недійсною.
Від представника відповідача-1 ОСОБА_2 - адвоката Лаухіної В.В. - надійшов відзив, в якому сторона відповідача просила відмовити у позові, посилаючись на те, що, на думку сторони відповідача, позивач умисно не вказує, що 28.06.1989 р. їй було видано обмінний ордер № 6795 на ім'я ОСОБА_2 , на підставі якого ордер №074159 серія Ж від 06.03.1989 на ім'я ОСОБА_1 витратив свою чинність. Зазначено, що сам факт видачі обмінного ордеру свідчить про заміну члену кооперативу ЖБК «Мотозаводець - 7» Хромець В.П. на ОСОБА_2 . Представник відповідача 1 також вказала, що ряд спростовуючих фактів позову встановлено рішенням Подільського районного суду міста Києва під час розгляду цивільної справи №758/8934/14-ц, що залишено без змін І та ІІ інстанціями. Щодо позовної вимоги про визнання недійсною довідки № 91 від 30.07.2007 року, виданої ЖБК «Мотозаводець - 7» на ім'я ОСОБА_2 , сторона відповідача 1 вказала, що позивачка не навела жодного аргументу та доводу, а також посилання на норми закону, на підставі яких дана довідка могла б бути визнана недійсною. Крім того, відзив містить прохання застосування судом строків позовної давності.
Стороною позивача було надано письмове обґрунтування позовної вимоги щодо визнання довідки № 91 від 30.07.2007 року виданої житлово-будівельним кооперативом «Мотозаводець-7» на ім'я ОСОБА_2 недійсною, згідно якого підставою для визнання свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру недійсним та скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру є можливим через визнання недійсною, скасування довідки № 91 від 30.07.2007 року виданої житлово-будівельним кооперативом «Мотозаводець-7» на ім'я ОСОБА_2 щодо членства останнього в кооперативі та сплати ним пайового внеску.
Позивачем подана відповідь на відзив, згідно якої, на думку позивача, правомірно розглядати обидва ордери, ордер ОСОБА_1 та обмінний ордер ОСОБА_2 , як єдину підставу для вселення в квартиру, а не як доказ вступу в члени ЖБК «Мотозаводець-7» чи виходу з нього. Також зазначено, що факт видачі обмінного ордера є доказом членства ОСОБА_2 в ЖБК «Мотозаводець-7» є припущенням, вигідним для ОСОБА_2 , як виправдання неправомірних дій заволодіння майном ОСОБА_1 , проте в жодному нормативно-правовому акті цього не зазначено, ОСОБА_2 не є членом житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7». Щодо застосування судом строків позовної давності сторона позивача зазначає, що наразі триває порушення права позивача, а відтак, строк є перерваним та не є порушеним 3-х річного строку. В судовому засідання долучила письмові пояснення.
Представником відповідача-1 подано заперечення на позовну заяву, згідно якого пред'явлений до нього позов відповідач не визнає з огляду на такі обставини. Так, відповідач зазначає, що основним аргументом, вказаним Позивачкою у своїй відповіді на відзив є те, що в архівах не збереглося документів, які б підтверджували вихід ОСОБА_1 з членів кооперативу та, відповідно, вступ ОСОБА_2 в члени ЖБК. Однак і виявлення Державним архівом документів тридцятирічної давності про прийом ОСОБА_2 в члени ЖБК не доводить того, що він не був таким членом. ОСОБА_2 регулярно приймав участь у загальних зборах кооперативу, на законних підстав вселився у спірну квартиру, поставлений в ній на реєстраційний облік та багато рок проживав у ній. Обмінний ордер видавався саме на його ім'я, а не на ім'я доньки Позивачки. ОСОБА_1 , при цьому, знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4 , та зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_5 . Всі ці дії вчинено на підставі обмінного ордеру. Діюче на той час законодавство не передбачало одночасної участі одні особи у двох кооперативах та наявності прав на більш ніж одну квартиру. Набуття ОСОБА_1 прав на дві квартири суперечило б принципу справедливого розподілу жилої площі, що встановлені Житловим кодексом УССР, та виходило б за межі норми жилої площі на 1 особу в розмірі 13,65 кв.м. (ст.47 Житлового кодексу УССР). Зазначає, що саме у зв'язку з цим Позивачка добровільно надала згоду на обмін житловими приміщеннями, знялася з реєстраційного обліку в спірній квартирі та ніколи не заявляла своїх прав на неї. Також вказано, що , набуте ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру не може залежати від того, то в 1989 році якийсь орган державної влади не забезпечив передачу в архів рішення виконкому, на підставі якого видано обмінний ордер, та/або можливо припустився помилки в процесі документального оформлення обміну житловими приміщеннями.
В судовому засіданні позивач та його представник просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позові. Додали, що 2016 р.р. позивач зверталась до суду із заявою про перегляд рішення Подільського районного суду м.Києва від 27.05.2015 р., предметом розгляду за яким було оспорювання права власності на вищевказану квартиру, але судом було відмовлено. Наголошували, що в даному судовому провадженні позов заявлений щодо спірної квартири з інших підстав.
Відповідач-1 та його представник в судовому засіданні просили в задоволенні позовних вимог відмовити, пояснивши, що позивач є його колишньою тещою, та вона подарувала спірну квартиру як подарунок на весілля з її донькою в 1989 р. В спірній квартирі відповідач проживав своєю сім'єю з квітня 1989 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував право власності на спірну квартиру в 2007 році, шлюб з донькою позивача розірвано в 1997 році. Відповідач зазначив, що до 2013 року жодних претензій зі сторони позивача не надходило. Після смерті матері, відповідач зареєстрував своє місце проживання в квартирі матері - по АДРЕСА_6 .
Відповідач-2 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Представник відповідача-3 - Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7» - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причину неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань та по суті справи не подавав.
Представник третьої особи-1 - Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причину неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань та по суті справи не подавав.
Представник третьої особи-2 - Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причину неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань та по суті справи не подавав.
Третя особа-3 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капоніс А.Є. - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, подав заяву про розгляду за його відсутності, в якій просив прийняти рішення відповідно до законодавства.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 28.06.1989 року Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів видано обмінний ордер на житлове приміщення № 6795 на сім'ю з 2 осіб на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки ЖБК «Мотозаводець-7» від 30.07.2007 року вартість квартири в сумі 10 675,97 руб., станом на 10.10.1991 року погашена у повному обсязі, також зазначено, що ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 28.06.1989 р. є членом ЖБК «Мотозаводець-7» та ним сплачений повністю пайовий внесок за спірну квартиру.
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 16.10.2007 року, виданого на підставі Наказу ГУЖЗ КМДА від 05.10.2007 року №1780-С, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 .
Відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капоніс А.Є. 31.12.2014 р. ОСОБА_2 подарував спірну квартиру ОСОБА_3 (том 1, а.с. 89-90).
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України від 17.01.2018 р. - за відповідачем 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстроване місце проживання у спірній квартирі.
Згідно з довідкою ЖБК «Мотозаводець-7» від16.07.2014 р. № 30, відповідно ордеру № 074159 серія Ж від 06.03.1989 р. членом ЖБК «Мотозаводець-7» являється ОСОБА_1 , пайовий внесок сплачений 21.01.1989 р. в розмірі 4 000,00 руб., загальна сума пайонакопичення по спірній квартирі становить 10 675,97 руб. Сплачена в повному обсязі 10.10.1991 р., відомості стосовно власності спірної квартири ЖБК не має. Також зазначено, що ОСОБА_2 не є членом ЖБК.
Як встановлено в судовому засіданні, у липні 2014 року позивач ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 , витребувати її з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на неї та скасувати державну реєстрації права власності на вищезазначену квартиру; визнати недійсним нотаріально посвідчений договір дарування, укладений 31 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з моменту його вчинення.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення (справа № 758/8934/14-ц).
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про перегляд рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року у зв'язку нововиявленими обставинами.
Як на нововиявлену обставину, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 28 червня 1989 року №6795 було тим доказом, який підтверджував отримання ОСОБА_2 ордеру на право зайняття у порядку обміну жилого приміщення - квартири АДРЕСА_3 , та підтверджувало членство останнього в ЖБК «Мотозаводець-7» та внесення ним пайового внеску. Проте з відповіді слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві на запит начальника СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві від 15 жовтня 2015 року вона дізналась, що за описом фонду Р-1 «Київська міська рада депутатів та виконавчий орган Київської міської ради депутатів за 1989 рік рішення за від 28 червня 1989 року №6795 не виявлено. Також зазначено, що у переглянутих рішеннях виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів за червень 1989 року відомостей про квартиру АДРЕСА_3 ЖБК «Мотозаводець-7» не виявлено.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку нововиявленими обставинами залишена без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали місцевим судом), а являються новими доказами на підтвердження обставини відсутності членства ОСОБА_2 в ЖБК «Мотозаводець-7» .
Постановою Верховного суду від 20.05.2019 р. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2017 року залишено без змін.
Нормами ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 317 ЦК України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України - Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Члену ЖБК за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконкомом відповідної Ради народних депутатів, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат відповідно до кількості членів сім'ї, суми його пайового внеску та граничного розміру, передбаченого Примірним статутом (ст. 141 ЖК).
Відповідно до ст. 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Інститут викупу вперше був запроваджений Законом СРСР "Про власність в СРСР", прийнятим 6 березня 1990 р. і введеним в дію з 1 липня 1990 р., а згодом закріплений у Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Таким чином, моментом виникнення права власності на таке майно є момент фактичного внесення платежів на погашення кредиту, використаного на будівництво квартири чи іншого об'єкта.
У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" роз'яснено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом (ст. 15 Закону України "Про власність").
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції країни 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна Бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 3.5. Тимчасового положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим право встановлювальним документам.
Відповідно до «Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820 Головне управління житлового Київської міської державної адміністрації забезпечення було органом, уповноваженим здійснювати оформлення права власності та видавати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (п.6.1.4. Положення на квартири, за які члени житлово-будівельних кооперативів чи товариств повністю внесли пайові внески).
Відповідно до п.9 Положення для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу об'єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ.
В разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням.
Відповідно до п.10 Положення фізична особа подає паспорт, ідентифікаційний код.
Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 Положення додатково до документів, зазначених в пунктах 9 і 10 цього Положення, для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності заявниками до Головного управління житлового забезпечення на квартиру, яку було надано в користування члену житлового, житлово-будівельного кооперативу чи товариства, за яку член цього житлового, житлового-будівельного кооперативу чи товариства вніс пайовий внесок додається довідка житлового, житлово-будівельного кооперативу чи товариства про членство в кооперативі, товаристві та повне внесення членом кооперативу, товариства пайового внеску.
Пунктом 15 Положення встановлено, що документи, на підставі яких оформляються свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості, надаються в оригіналах або нотаріально посвідчених копіях, копіях, відповідність яких оригіналу перевіряють та засвідчують працівники органу, який оформляє право власності.
За результатами розгляду наданих замовником документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ (розпорядження) про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна (пункт 19 Положення).
Вказаним положенням було передбачено вичерпний перелік документів, які заявник чи заявники зобов'язані надати до уповноваженого органу з метою оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності.
Таким чином, враховуючи наведене, слід дійти висновку, що видача спірного свідоцтва відповідачу 1 про право власності від 16.10.2007 року була зумовлена поданням останнім всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, а у Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації були відсутні підстави для відмови у видачі такого свідоцтва у зв'язку з отриманням всіх документів, передбачених вищевказаним Положенням.
Ч. 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2015 р. встановлено, що з приводу оформлення права власності на вищезазначену кооперативну квартиру АДРЕСА_3 , 05.10.2007 року до Головного управління житлового забезпечення КМДА звернувся відповідач - ОСОБА_2 та надав такі документи: обмінний ордер від 28.06.1989 року №6795; довідку ЖБК «Мотозаводець-7» від 30.07.2007 року № 91 та технічний паспорт на квартиру.
А відтак, судом вже було встановлено, що в якості правової підстави щодо оформлення права власності на ім'я відповідача-1 було надано повний пакет документів, на підставі яких був виданий відповідний Наказ та свідоцтво про право власності.
Відповідно до п.19 Положення за результатами розгляду наданих замовником документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ (розпорядження) про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Положенням був передбачений вичерпний перелік документів, які заявник і чи заявники зобов'язані надати до уповноваженого органу з метою оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності.
Оформлення набутого права власності на кооперативну квартиру здійснене уповноваженим органом (Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому Порядку, шляхом видачі свідоцтва про право власності.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 року № 31 були затверджені Правила обміну жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила обміну жилих приміщень).
Пунктом 1 Правил обміну жилих приміщень визначено, що ці правила встановлюють порядок обміну жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до п. 10 Правил обміну жилих приміщень в Українській PCP, що діяли на момент видачі ордерів сторін, громадяни, бажаючі провести обмін займаних жилих приміщень, подають виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів (бюро по обміну жилими приміщеннями) заяви.
П. 13 таких Правил було визначено, що згода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів (додаток N 2 - саме за таким зразком виданий обмінний ордер відповідача 1), які видаються виконавчими комітетами міських, районних у місті, селищних, сільських Рад народних депутатів за місцем оформлення обміну жилими приміщеннями.
П. 15 вказаних Правил передбачалось, що якщо після набрання чинності згоди про обмін жилими приміщеннями сторони відмовляються від обміну, обмін за їх заявою, за умови здачі одержаних ордерів, анулюється виконавчим комітетом Ради народних депутатів, який видав ордери.
А відтак, з урахуванням вказаного п.15 Правил, в матеріалах справи відсутні докази відмови позивача від обміну, що підтверджує дійсний намір позивача на час виписання обмінного ордеру, та певного періоду після, здійснити обмін жилими приміщеннями.
Крім того, суд погоджується з доводами сторони відповідача 1 щодо того, що першочерговий ордер позивача від 06.03.1989 року втратив свою чинність після видачі на ім'я ОСОБА_2 обмінного ордеру№ 6795 від 28.06.1989 р., з огляду на те, що сам факт видачі обмінного ордеру свідчить про заміну члену кооперативу ЖБК «Мотозаводець - 7» ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .
В п. 36 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу зазначено, що обов'язковою умовою для проведення обміну житловими приміщеннями є прийом до членів кооперативу особи, яка вселяється у зв'язку з обміном у будинок житлово- будівельного кооперативу.
При цьому, факт видачі на ім'я ОСОБА_2 обмінного ордеру встановлений Подільським районним судом міста Києва під час розгляду цивільної справи №758/8934/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації.
Обмін житловими приміщеннями між Позивачкою та Відповідачем ОСОБА_2 свідчить про те, що Відповідач 1 вніс на рахунок кооперативу в установі банку пайовий внесок не менший, ніж розмір паєнагромадження члена кооперативу, який вибув (тобто Позивача), як це передбачено п. 40 та 49 Примірного статуту житлово- будівельного кооперативу, про що свідчить довідка ЖБК «Мотозаводець-7» від 30.07.2007 р., де також чітко зазначено, що на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 28.06.1989р. № 6795 громадянин ОСОБА_2 є членом ЖБК «Мотозаводець-7» з 28 червня 1989 року.
Довідка ЖБК «Мотозаводець-7» № 30, на яку посилається сторона позивача, як на підтвердження факту відсутності членства відповідача 1 в такому ЖБК, та недійсності довідки кооперативу № 91 від 30.07.2007 р., датується 16.07.2014 р., та містить загальну фразу щодо того, що ОСОБА_2 не являється членом ЖБК, проте без зазначення чи являвся він таким членом станом на момент видачі обмінного ордеру, оскільки участь у кооперативі після набуття права власності на квартиру не є обов'язковою.
Крім того, відсутній обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, яким би встановлювався факт підробки вищевказаної довідки.
Таким чином, на час звернення до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та оформлення свідоцтва про право власності від 16.10.2007 р. ОСОБА_2 мав правові підстави у загальному, визначеному Положенням порядку, отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.
У ч.2. ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одночасно, свідоцтво про право власності, яке є похідним від наказу про його оформлення не можна вважати набуттям права власності на спірну квартиру.
Стороною позивача в обґрунтуванні позовної вимоги щодо визнання недійсною довідки (Том 1, а.с. 199) зазначено, посилаючись на ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для визнання свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру недійсним та скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру є можливим через визнання недійсною, скасування довідки № 91 від 30.07.2007 року
Водночас, як вбачається з аналізу свідоцтва про право власності, виданого в межах визначених Законом повноважень та в установленому порядку наказ Головного управління житлового забезпечення від 03.10.2007 року № 7180-С є належною підставою для оформлення свідоцтва на заявлені права, а не довідка ЖБК від 30.07.2007 р., а отже немає підстав визнавати вказану довідку недійсною, оскільки така довідка не є документом, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав.
Належним документом, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав за відповідачем 1 - було спірне свідоцтво про право власності, яке видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та стороною позивача не надано належних та допустимих доказів щодо визнання його недійсним.
Так, суд критично ставиться до посилань сторони позивача, що відповідач 1 не був членом кооперативу, оскільки у такому випадку, він взагалі не мав би права на отримання відповідного ордеру.
А відтак, відповідач 1, володіючи на законних підставах спірною квартирою, розпорядився на власний розсуд своїм правом на користь свого сина - відповідача 2, уклавши з ним договір дарування від 31.12.2014 р.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень законодавства України, враховуючи, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження обставин недійсності свідоцтва про право власності на спірну квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсної довідки ЖБК.
Щодо застосування строків позовної давності, заявлених до застосування відповідачем 1 суд дійшов такого висновку.
Вимогами частин 3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, відповідачем 1 заявлено про відмову у позові за спливом строків давності, мотивуючи це тим, що вимогами ч. 1 ст.257 встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки, а як зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 довідалася про порушення свого права 06 липня 2014 року, тож строк позовної давності закінчився 06 липня 2017 року, в той час як дана позовна заява подана лише в грудні 2017 року.
За змістом пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Суд зазначає, що особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.
Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Тому враховуючи, що стороною позивача позовні вимоги не доведені, суд відмовляє в їх задоволенні на загальних підставах, незалежно від спливу строку позовної давності.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню і сплачений позивачем при подачі позову судовий збір.
На підставі викладеного, ст.ст. 19,41 Конституції України, ст.ст.6, 16, 182, 317, 319, 321, 384 ЦК України, ст.ст. 156 ЖК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7», треті особи: Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капоніс Андрій Євгенійович про визнання недійсними довідки та свідоцтва про право власності на квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач-1 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач-2 - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач-3 - Житлово-будівельний кооператив «Мотозаводець-7 (місце знаходження за адресою: 04106, м.Київ, вул.Наталії Ужвій, буд.9; код ЄДРПОУ 23698993).
Суддя Н. М. Ларіонова