печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29215/21-п
05 липня 2021 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасово не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
27.04.2021р. о 21 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керувала автомобілем «Mercedes-Benz A200» д.н. НОМЕР_1 , на вул. Лаврській, 8, у м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Огляд проводився на місці за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 № ARHK - 0515 (0,66‰), з результатами тесту не погодилась, від проходження огляду у встановленому порядку в медичному закладі КМКЛ «Соціотерапія» відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Адвокат Дяковський О.С. надав письмове клопотання щодо відсутності складу адміністративного правопорушення та закриття провадження у справі.
Обґрунтовуючи своє клопотання адвокат Дяковський О.С. зазначає, що в протоколі зазначено порушення п. 2.9 ПДР, в той час, як фабула протоколу містить формулювання з ознаками алкогольного сп'яніння, що може свідчити про порушення п. 2.5 ПДР. Окрім того, зазначає, що поліцейськими порушено Порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, затверджений Постановою КМУ від 17.12.2008 р. № 1103, а саме в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння, а зі змісту відеофайлів, котрі надані органом поліції не вбачається відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, крім того на відео не було видно сам заклад охорони здоров'я та лікаря, що підтверджує відсутність відповідної відмови. Також в своєму клопотанні зазначає, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а після відмови в медичному закладі в присутності двох свідків, про що свідчить відсутність пояснень свідків та будь-яких інших доказів, що в цілому, на його думку, свідчить про наявність підстав закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.9 а Правил дорожнього руху, порушення якого інкримінують ОСОБА_1 вбачається, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Проте вказану вимогу п. 2.9 а Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 209702 від 27.04.2021 року, результатами тесту на стан сп'яніння приладом № ARКН-0515 Alcotest 6820, згідно якого вміст алкоголю становить 0.66 ‰, відеозаписом із нагрудної відеокамери (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві АА-0027, де також зафіксована процедура та результат огляду на стан сп'яніння.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, у ОСОБА_1 в розумінні п.п.1, 3 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення працівником поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу, або в найближчому закладі охорони здоров'я, відтак посилання адвоката на невідповідність фабули інкримінованому правопорушення не спростовує факту керування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки у протоколі описана процедура проходження останньою такого огляду та відповідний результат, що узгоджується із п. 2.9 ПДР України.
Окрім того, із переглянутого відеозапису події вбачається, що працівники поліції, після незгоди ОСОБА_1 із результатами огляду на стан сп'яніння запропонували останній проїхати для огляду до медичного закладу, на що остання погодилась, разом з тим по приїзду до КМКЛ «Соціотерапія» виходити із патрульного автомобіля відмовилась, після чого останню було доставлено до місця зупинки транспортного засобу.
Так, суд критично ставиться до доводів захисника в частині порушення порядку проведення працівниками поліції огляду водія у закладі охорони здоров'я на стан сп'яніння, зокрема щодо відсутності у матеріалах справи відповідного направлення та свідків події.
Посилання захисника на відсутність в матеріалах справи направлення водія ОСОБА_1 на огляд до відповідного закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння, складання якого є обов'язковим згідно п.8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння» (затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) та п.6 Розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення» (затвердженої Наказом МВС №1395 від 07.11.2015), суддя вважає безпідставними, оскільки наведені захисником положення нормативно-правових актів не містять вимоги щодо обов'язкового складання такого направлення, а враховуючи, що водій ОСОБА_1 відмовилася виходити з патрульного автомобіля з метою проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, через незгоду із результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, остання не направлялася на такий огляд до закладу охорони здоров'я. Окрім того, суддя звертає увагу на те, що огляд, який проводиться не в присутності поліцейського порушує вимоги ст. 266 КУпАП, щодо огляду водія на стан сп'яніння, а тому відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважався би недійсним. До того ж, ОСОБА_1 не ставиться в порушення відмова від огляду на стан сп'яніння, а поліцейським за допомогою приладу Drаger встановлено завищену норми проміле алкоголю у останньої.
Також суддя вважає безпідставними і доводи захисника про те, щодо відсутності свідків події, оскільки діючим законодавством, а саме на момент вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не встановлено вимог щодо присутності свідків, а проходження огляду на стан сп'яніння останньої та, в подальшому небажання проходити у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, була зафіксована на бодікамеру, як того вимагає ст. 266 КУпАП.
Інші доводи захисника, зокрема щодо відсутності на відео закладу охорони здоров'я та лікаря, не впливають на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та об'єктивно підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та посилання на те, що останній не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а після відмови в медичному закладі, спростовується вказаним відеозаписом, а письмове клопотання адвоката із поясненнями в цій частині та доповнення до пояснень протирічать один одному й взагалі не узгоджується із подією, що мала місце 27.04.2021 року.
Так, дані вказаного вище відеозапису повністю підтверджують обставини, зазначені поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та спростовують доводи адвоката Дяковського О.С. про невідповідність дій працівників поліції з процедурою оформлення матеріалв за ст. 130 КУпАП та порушення ними проведення огляду на стан сп'яніння , передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Будь-яких інших доказів, які б спростовували факти, викладені у протоколі серії ААБ № 209702 від 27.04.2021 року відносно ОСОБА_1 суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, зокрема відеозапис із нагрудної камери поліцейського, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, її вину доведено повністю.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини.
Згідно ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст. 36, 130, 221, 275-280, 283-287 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнути її до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Роз'яснюється, що в разі не сплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим, до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
Строк виконання постанови три місяці.
Суддя: С.І. Смик