08.07.2021 Справа № 756/348/21
Унікальний № 756/348/21
Провадження № 2/756/2853/21
8 липня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука A.B.,
при секретарі - Демченко І.В.
за участі: представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У січні 2021 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.01.2021 року до повноліття дітей.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що від зареєстрованого шлюбу з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_6 .
Зі змісту позовної заяви, хоча сімейне життя між сторонами погіршилося, сім'я проживає разом за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_2 самоусунувся від матеріального забезпечення родини, а зароблені ним кошти за останні пів року взагалі не надає для потреб сім'ї.
Оскільки в добровільному порядку батько не бажає приймати участь в матеріальному забезпеченні дітей, ОСОБА_4 просила про задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що спроби позивача після першого судового засідання вирішити питання утримання дітей полюбовно не дали позитивного результату. На даний час, обставини у справі змінилися, ОСОБА_4 з меншим сином ОСОБА_6 вже проживає окремо і претендує на аліменти від ОСОБА_2 у розмірі ј частини доходів платника лише на одну дитину. При цьому не заперечує, щоб старший син ОСОБА_5 залишався проживати з батьком.
Відповідач та представник відповідача проти позову категорично заперечили, вказуючи про те, що після першого судового засідання та часу наданого судом для полюбовного вирішення спірного питання ОСОБА_4 самовільно, всупереч волі батька дитини забрала меншого сина ОСОБА_6 з помешкання де зареєстровані та проживають діти. На даний час ОСОБА_4 з дитиною дійсно проживає окремо, але це штучно створені умови для можливості отримання аліментів хоча б на одну дитину.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 25.11.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.3).
Від вказаного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.4-5).
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що станом на час подання позовної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_2 разом з синами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали за адресою АДРЕСА_1 , де були та залишаються бути зареєстрованим діти.
У відповідності до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
З огляду на зазначене, неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають беззаперечне право на утримання від своїх батьків незалежно від того чи перебувають вони в шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, зі змісту наведених норм СК України вбачається, що аліменти на дитину - це кошти які стягуються на утримання дитини у визначеному розмірі з того з батьків, який проживає окремо від дитини, якщо між батьками не досягнуто домовленості про добровільне утримання дитини.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено сторонами, що на час подання позову діти проживали в одній квартирі з батьком і залишаються бути там зареєстрованими. Лише після відкриття провадження у справі ОСОБА_4 змінила місце проживання, та, на даний час, з меншим сином ОСОБА_6 проживає окремо, при цьому не заперечує, щоб старший син ОСОБА_5 залишався проживати з батьком.
Сторонами підтверджено в судовому засіданні, що з приводу місця проживання ОСОБА_6 між батьками існують непорозуміння. В свою чергу ОСОБА_4 заперечує можливість проживання із нею старшого сина ОСОБА_5 .
При цьому ОСОБА_2 повідомив, що готовий самостійно утримувати обох дітей за умови їх проживання разом із ним, або сплачувати аліменти матері дітей за умови проживання обох дітей з ОСОБА_4 , за умови ж проживання з кожним із батьків по одному з їх спільних синів вважає що витрати по їх утриманню є рівноцінними.
Зі змісту ст. 180 СК України вбачається, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Таким чином, з огляду на те, що з кожним із батьків проживає дитина, кожна з яких має беззаперечне право та потребу в утриманні, при цьому між батьками існують непорозуміння щодо місця проживання дітей, на думку суду, до остаточного вирішення питання щодо визначення місця проживання дітей кожен з батьків несе однакові витрати по їх утриманню і ніхто з них у даній ситуації не має переважного права на стягнення аліментів.
Більше того враховуючи те, що ОСОБА_4 лише після подання позовної заяви забрала одного з синів для проживання окремо від батька, цим самим фактично створивши штучні передумови для можливості отримання аліментів.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.
За правилами ст.ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, в судовому засіданні не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження можливості стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ініціатора позову.
За таких обставин та з огляду на положення ст.ст. 181, 182 СК України, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_4 є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 84, 150, 180-185, 191 СК України, ст.ст. 5, 12-13, 76, 81, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 08.07.2021 року.
Суддя А.В. Шевчук