03 червня 2021 року 15:16Справа № 280/1487/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Клименка А.Р., представників:
позивача Загорського Д.Д.
відповідача Лисенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ»
до Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
22 лютого 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (далі - ПрАТ «БЕРТІ», позивач) до Державної митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2021/00047;
визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.01.2021 №UA110230/2021/000018/2.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що ПрАТ «БЕРТІ» було надано вичерпний перелік документів згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за першим методом - за ціною договору, а усі «розбіжності», виявлені відповідачем є надуманими та нічим не обґрунтованими. Разом із цим, зауважує, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Щодо протиправного застосування митницею резервного методу для визначення митної вартості підкреслює, що відповідачем у порушення вимог Митного кодексу України жодних консультацій з позивачем щодо обрання методу визначення вартості товару не проводилося. Резервний метод визначення митної вартості товару було обрано відповідачем в імперативному порядку, без надання можливості позивачу висловити думку з зазначеного приводу. Неможливість застосування митницею визначення митної вартості за ціною ідентичних товарів спростовується імпортними деклараціями позивача, який ввозив протягом 2020 року на територію України ідентичні товари. При цьому, позивачу не відомо, які товари та на яких умовах імпортувалися за даними деклараціями, чи не було їх скасовано, а головне - скільки та за якими цінами було імпортовано ідентичних та аналогічних товарів на територію України. Звертає особливу увагу на той факт, що відповідач зазначаючи відсутність ідентичних чи аналогічних товарів, ввезених на територію України, для визначення митної вартості посилається на конкретну вартість у деклараціях, де на відміну від наданих позивачем документів, ціну визначено не у метрах квадратних, а у кілограмах. Наголошує, що митниця не наводить достатніх пояснень, чому було застосовано саме дану вартість, зазначену в обраних відповідачем для порівняння деклараціях: які фізико- хімічні характеристики та кількість ввезеного товару, взятого до порівняння, яку аналітичну роботу, дослідження чи розрахунки було проведено в обґрунтування визначеної відповідачем ціни, не відомо звідки постачався товар, не зазначено відомості про його виробника.
Ухвалою судді від 23.02.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 18 березня 2021 року.
Відповідач позов не визнав, 15 березня 2021 року на адресу суду надав відзив (вх. № 14887), у якому вказує, що при виконанні митних формальностей за МД позивача спрацювали форми контролю системи управління ризиками. Так, системою згенеровано, обов'язкову митну процедуру за кодом 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». Пояснює, що у відповідності до ст. 337 Митного кодексу України, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів виявлені розбіжності, у зв'язку із чим декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що під час здійснення митного оформлення імпортованого товару для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України, митницею було запропоновано, але декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, при цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості таких товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у зв'язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст. 64 Митного кодексу України та оформлена картка відмови у митному оформлені. Таким чином, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів (що оскаржується) є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а відтак, позовна вимога, щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.01.2021 №UA110230/2021/000018/2, є безпідставною, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
18 березня 2021 року підготовче засідання по справі відкладене на 08 квітня 2021 року.
08 квітня 2021 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження на місяць та відкласти підготовче засідання до 18 травня 2021 року.
Представником позивача направлено до суду відповідь на відзив (вх. №24577 від 28.04.2021), у якій наголошує, що уважно вивчивши відзив вважає його необґрунтованим, таким, що не спростовує жодного доводу позовної заяви та базується на перекрученому тлумаченні законів та практики Верховного Суду, а тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
В підготовчому засіданні 18 травня 2021 року судом закрито підготовче провадження та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день. У подальшому, в судовому розгляді справи оголошена перерва до 03 червня 2021 року.
Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та відповіді на відзив. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, в судовому засіданні 03 червня 2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПрАТ «БЕРТІ» (код ЄДРПОУ 00152359) зареєстровано юридичною особою 12.02.1997 та 16.12.2005 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 10991200000000844). Видами діяльності підприємства є 22.19 Виробництво інших гумових виробів (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
02 липня 2016 року між Компанією HELI INDUSTRY GROUP CO. L.T.D. (Продавець) та ПрАТ «БЕРТІ» (Покупець) було укладено контракт №HL-BERTI-20160702 про постачання тканини технічної, кількість, ціна, номенклатура якої узгоджується сторонами на кожну партію окремо в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту.
У відповідності до додаткової угоди №2 від 08.10.2019 до Контракту термін його дії та здійснення відвантаження товару продовжено до грудня 2021 року.
24.08.2020 сторонами за договором підписано специфікацію №30Р до контракту №HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016, згідно з умовами якої продавець зобов'язався поставити покупцю тканину технічну у кількості 44000 кв.м, загальною орієнтовною вартістю 91080,00 доларів США, вартість 1 кв.м тканини склала 2,07 доларів США.
26.01.2021 позивачем до митного оформлення засобами електронного зв'язку подано митну декларацію (далі - МД) № UA110230/2021/001270 на товар (що зазначений в гр. 31 ЕМД): «1. Тканини полотняного переплетення, золотисто-коричневого кольору, не ворсові, пофарбовані, виготовлені з комплексних не текстурованих синтетичних ниток з 100% поліефіру: ЕЕ185-79 - 6468, 52м.кв (8 рулонів) завширшки 79 (+-1)см, ЕЕ185-99 - 18229,86 м.кв (18 рулонів) завширшки 99 (+-1) см, ЕЕ185-119 - 14677,46 м. кв (12 рулонів) завширшки 119 (+-1) см, ЕЕ185-130 - 5254,60 м. кв (4 рулони) завширшки 130(+-1) см. Поверхнева щільність 610(+-20)г/м.кв. Використовуються для виробництва конвеєрних стрічок та плоских привідних пасів загального призначення. Рулони з тканиною намотані на бабіни та обгорнуті картоном та поліетиленовою плівкою. Виробник: HELI INDUSTRY GROUP CO., LTD. Країна виробництва: CN». Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).
До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів: сертифікати якості від 07.12.2020 №HIG201207-1, №HIG201207-2, №HIG201207-3, №HIG201207-4; пакувальний лист №HL-BERTI30F від 07.12.2020; рахунок-проформа № HL-BERTI30P від 13.11.2020; рахунок-фактура (інвойс) №HL-BERTI30F від 07.12.2020; коносамент №140002065873 від 12.12.2020; автотранспортну накладну №10448/1 від 22.01.2021; декларація про походження товару №HL-BERTI30F від 07.12.2020; платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 11.01.2021, №56 від 29.12.2020; страховий поліс №66801060620201086272 від 15.12.2020; контракт №HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016; додаток №1 від 14.12.2017 до контракту; додаткова угода від 08.10.2019 №2 про продовження строку дії контракту; додаткова угода від 21.08.2020 №8 про зміну реквізитів; специфікацію № 30Р від 24.08.2020; договір про надання послуг митного брокера №200121 від 20.01.2021; висновок лабораторії №1420003700-0663 від 18.11.2020; митну декларацію країни відправлення від 12.12.2020 №422720200000866905. Надсилання зазначених документів разом з ЕМД від 26.01.2021 №UA110230/2021/001270 підтверджується гр. 44 зазначеної ЕМД.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта у той самий день направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, оскільки відповідно до ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності:
1. Згідно з контрактом від 02.07.2016 №HL-BERTI-20160702 визначено, що кількість, ціна, номенклатура товару узгоджується сторонами на кожну партію окремо у Специфікаціях. Натомість, поданий до митного оформлення інвойс № HL-BERTI30F від 07.12.2020 містить посилання лише на реквізити контракту №HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016.
2. Наданий до митного оформлення інвойс № HL-BERTI30F від 07.12.2020, копія митної декларації країни відправлення від 12.12.2020 №422720200000866905 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару. Також відповідно до ст.254 Митного кодексу України декларант забезпечує переклад копії МД країни відправлення (КНР). При цьому, перекладу до митного оформлення не надано.
3. В платіжному дорученні від 29.12.2020 №56 в гр.70 «Призначення платежу» відсутнє посилання на специфікацію від 24.08.2020 № 30Р.
4. В платіжному дорученні від 11.01.2021 № 1 в гр.70 «Призначення платежу» відсутнє посилання на специфікацію від 24.08.2020 № ЗОР.
5. Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення надано страховий поліс від 15.12.2020 №66801060620201086272, натомість документи що містять відомості про вартість страхування не надано.
6. Відповідно до правил Інкотермс страхування має бути проведене у страхувальників або в страхових компаніях, що мають добру репутацію, і (за неможливості дійти згоди про протилежне) відповідати мінімальному покриттю "Застережень про страхування вантажів Об'єднання лондонських страхувачів" або будь-якому іншому подібному збірнику умов. Тривалість страхового покриття повинна відповідати пунктам Б.5 і Б.4 . На вимогу покупця продавець повинен забезпечити страхування за рахунок покупця на випадок війни, страйків, заколотів і масових порушень громадського порядку. Мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору, але до митного оформлення надано страховий поліс від 15.12.2020 № 66801060620201086272, в якому зазначено суму у розмірі 100%.
У зв'язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.
27.01.2021 декларантом надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1. Висновок ДП «Держзовнішінформ» від 15.12.2020 № 111/ 211.
Так, 27.01.2021 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000018/2, відповідно до якого митна вартість товарів визначена за резервним методом.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що до додатково наданих документів встановлено наступні зауваження: у Висновку ДП «Держзовнішінформ» від 15.12.2020 №111/211 відсутня динаміка ринку на заявлений товар та не зазначено опис, характеристики, якісні та вартісні показники товарів, які порівнюються, дані про виробників, умови продажу. 27.01.2020 особа, уповноважена на роботу з митницею, відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: 1) виписку з бухгалтерської документації; оформлення яких вже здійснено. Посадовою особою митниці проведено процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч. 6 ст.54 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59,60 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, 63 Митного кодексу України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну ідентичного товару за ціною угоди на умовах поставки СІF з урахуванням всіх складових на рівні 4,51 $/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за наступними митними деклараціями: МД від 10.09.2020 №UA100430/2020/009847, МД від 16.10.2020 № UA100430/2020/011352.
У оформленні МД № UA110230/2021/001270 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2021/00047. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано, зокрема прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
З 01 червня 2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, у т.ч.: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості орган доходів і зборів зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини 2 цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію Украй відповідно до митного режиму імпорту, а саме: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
При цьому, основним методом визначення-митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує виникнення права самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів відповідно до приписів статей 59, 60 Митного кодексу України.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).
Відповідач зазначає, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення ціни.
Доводи митниці зводиться до того, що згідно з контрактом від 02.07.2016 №HL-BERTI-20160702 визначено, що кількість, ціна, номенклатура товару узгоджується сторонами на кожну партію окремо у Специфікаціях. Натомість, поданий до митного оформлення інвойс № HL-BERTI30F від 07.12.2020 містить посилання лише на реквізити контракту №HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016.
З цього приводу слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною 2 статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно з загальносвітовою практикою, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. З наведеного вбачається, що зазначення банківських реквізитів не є обов'язковим реквізитом інвойсу зовнішньоекономічної угоди. Суд зауважує, що оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.
При цьому, судом враховано, що інвойс № HL-BERTI30F від 07.12.2020 містить усі обов'язкові реквізити, а також реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка.
Щодо посилання відповідача на відсутність печаток на декларації країни відправлення та інвойсі слід вказати, що митна декларації країни відправлення не містить печаток та штампів в зв'язку з оформленням декларацій за допомогою електронного декларування. Твердження митниці стосовно обов'язковості наявності в інвойсі печаток і штампів митних органів країни відправлення є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Крім того, визначаючи зазначений недолік, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митниця також посилається на ненадання позивачем перекладу декларації країни відправлення відповідно до статті 254 Митного кодексу України. Однак, відповідно до зазначеної норми Кодексу подається переклад лише документів, які необхідні для здійснення митного оформлення. Разом із цим, декларація країни відправлення не є документом, необхідним для здійснення митного оформлення згідно зі статтею 53 Митного кодексу України.
Щодо відсутності у платіжних дорученнях посилань на специфікацію суд виходить із того, що платіжний документ не є тим документом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які свідчать про митну вартість товару. До того ж, платіжний документ містить відомості про сторін контракту та суму коштів, що відповідає вартості товару за інвойсом, а у призначенні платежу є посилання на номер зовнішньоекономічного договору (контракту).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 №814/190/16: «...діючим законодавством не встановлено обов'язкових вимог щодо оформлення оплати за кожним окремим інвойсом, тому оплата декількох інвойсів згідно з одним платіжним дорученням не є доказом відсутності цінової інформації щодо вартості товару.»
Тобто, надання платіжних доручень, в яких зазначений номер контракту, є належним підтвердженням оплати товару.
Стосовно ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують вартість страхування товару суд звертає увагу, що контрактом та специфікацією передбачено постачання товару на умовах CIF Одеса, за якими до обов'язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків.
Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд зазначає, що в даному випадку вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, в силу приписів пункті 6, 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17.
У зв'язку з наведеним, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Слід зауважити, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому, суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Суд також зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.
Суд також, враховує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів від 27.01.2021 №UA110230/2021/000018/2 та відповідна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2021/00047 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5412,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.02.2021 №14749. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.01.2021 №UA110230/2021/000018/2.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/00047.
4. Судові витрати в сумі 5412 (п'ять тисяч чотириста дванадцять) гривень 54 копійки присудити на користь Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, 2/40, код ЄДРПОУ 00152359) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 11.06.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко