07 липня 2021 року Справа № 280/3253/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки
про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпеки, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (далі - третя особа), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови №207901 від 21.07.2020, №207902 від 21.07.2020, №207903 від 21.07.2020, №207904 від 21.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, та зазначає, що ФОП ОСОБА_1 дійсно є власником автомобіля MERSEDES-BENZ 1324 L, державний номер НОМЕР_1 , одна 01 вересня 2019 року між позивачем та ТОВ «МСТ-ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 42213555) був укладений договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове володіння та користування вказаний вантажний автомобіль, на виконання вимог якого 01 вересня 2019 року сторонами підписаний також акт приймання-передачі вказаного автомобілю. Тобто, на час складання відповідного акту ФОП ОСОБА_1 не була перевізником, водієм ТЗ, суб'єктом господарської діяльності, а тому не може бути суб'єктом даного порушення. Зауважує, що позивач лише здає в оренду транспортні засоби юридичній особі відповідно до договору оренди транспортних засобів, яке в свою чергу використовує його за власними потребами, а тому просить визнати протиправними та скасувати винесені Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області постанови №207901 від 21.07.2020, №207902 від 21.07.2020, №207903 від 21.07.2020, №207904 від 21.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою судді від 26.04.2021 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.
Ухвалою судді від 12.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача не надходив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 08.08.2002 та 22.12.2005 відомості про підприємця внесені за номером запису 20880170000000794 до Реєстру. Види діяльності позивача: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.34 Оптова торгівля напоями, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.11 Рекламні агентства, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
01.06.2020 працівниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Луганській області на автомобільній дорозі Сєвєродонецьк-Новоастрахань, проведено перевірку транспортного засобу MERSEDES-BENZ 814, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праві власності позивачу (водій ОСОБА_2 ), за результатами якої складено акт №218253 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В ході перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник не забезпечив наявності у водія ТЗ, який обладнаний тахографом, протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ; не забезпечено утримання ТЗ у належному стані, а саме тріщина лобового скла в зоні роботи склоочисників. Водій із актом ознайомлений під підпис, про що свідчить відмітка у відповідній графі акту перевірки.
21.07.2020 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області розглянуто матеріали перевірки (Акт №218283 від 01.06.2020) та прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а саме:
№207903, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 1700,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»);
№207904, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 680,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 13 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Крім того, 10.06.2020 працівниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Луганській області на автомобільній дорозі Р-66, 143 км, проведено перевірку транспортного засобу MERSEDES-BENZ 814, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праві власності позивачу (водій ОСОБА_2 ), за результатами якої складено акт №218353 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В ході перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник не забезпечив наявності у водія ТЗ, який обладнаний тахографом, протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ; не забезпечено утримання ТЗ у належному стані, а саме тріщина лобового скла (ТТН №б/н від 10.06.2020). Водій із актом ознайомлений під підпис, про що свідчить відмітка у відповідній графі акту перевірки.
21.07.2020 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області розглянуто матеріали перевірки (Акт №218353 від 10.06.2020) та прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а саме:
№207901, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 1700,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»);
№207902, якою за порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 680,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 13 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Позивач зазначає, що про існування оскаржених постанов позивач дізналась 18.03.2021 в Мелітопольському МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), де їй повідомили про відкриття виконавчих проваджень на їх підставі.
Так, листом від 22.03.2021 №1414/23/23-21 Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у відповідь на запит від 18.03.2021 направило позивачу електронною поштою копії оскаржених постанов, актів перевірок та повідомило, що ці постанови раніше їй не направлялись у зв'язку з відсутністю фінансування на поштову кореспонденцію.
Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач зверталась зі скаргами від 06.04.2021 до Укртрансбезпеки, до яких позивачем було також додано копії договору оренди-найму автомобіля від 01.09.2019, копія акту-приймання-передачі від 01.09.2019, однак відповідачем прийняті рішення про залишення постанов без змін, а скарг - без задоволення.
Вважаючи прийняті відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Пунктом 4 положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Постановою Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті" утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, до якого входить управління Укртансбезпеки у Запорізькій області.
З наведеного вище вбачається, що управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, як і інші територіальні органи, було створено без статусу юридичної особи та не мало власних рахунків в органах Державної казначейської служби.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області в Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Луганській області під час огляду транспортного засобу MERSEDES-BENZ 814, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праві власності позивачу, встановлено порушення статей 34, 48 Закону №2344-III, наказу Міністерство транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-III: перевізник не забезпечив наявності у водія ТЗ, який обладнаний тахографом, протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ; не забезпечено утримання ТЗ у належному стані, у зв'язку із чим 21.07.2020 в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області прийнято спірні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №207901, №207902, №207903, №207904.
Однак, позивач зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював вказаний транспортний засіб, тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем вимог статей 34, 48 Закону №2344-III суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Та, приписами статті 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III. Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до абзаців 3, 13 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, частиною 1 статті 29 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує, що доказів, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував даний автомобіль як суб'єкт господарювання, відповідачем суду надано не було і таких доказів судом в ході розгляду справи не встановлено.
При цьому, судом враховано, що в Актах перевірки вказано, що автомобіль належить ФОП ОСОБА_1 , але не досліджено та не встановлено хто саме здійснював перевезення вантажу (надавав послуги з перевезенню), тобто перевізник в актах перевірки не встановлений.
Водночас, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 , як «Орендодавцем» та ТОВ «МТС-ЛОГІСТИК» (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу, за умовами якого орендодавець відповідно до Цивільного кодексу України передає в орендне користування орендареві MERSEDES-BENZ 814, фургон-С, державний номер НОМЕР_2 , білий колір, 1997 рік випуску з метою використання в господарській діяльності орендаря.
01 вересня 2019 року відповідно до умов договору оренди транспортного засобу та акту приймання-передачі автомобіля, позивачем передано MERSEDES-BENZ 814, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праві власності позивачу, в оренду ТОВ «МТС-ЛОГІСТИК».
Отже позивач, в даному випадку, не був перевізником та/або водієм транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ 814, державний номер НОМЕР_2 .
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, про які зазначено в Актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Натомість, доказів, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував даний автомобіль як суб'єкт господарювання, відповідачем суду надано не було і таких доказів судом в ході розгляду справи не встановлено.
Суд не надає оцінку наявності або відсутності порушень статті 48 Закону №2344-III, оскільки позивач, в даному випадку, не є суб'єктом який повинен відповідати за дані порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності оскаржених рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За звернення до суду із вказаним позовом, позивач не сплатив судовий збір, у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 12.05.2021 йому відстрочено таку сплату до ухвалення судового рішення по даній справі, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір у розмірі 3632,00 грн., як за чотири вимоги майнового характеру, які заявлено фізичною особою-підприємцем.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 06.04.2021 з Адвокатським бюро Пузія О.В. в особі адвоката Пузія О.В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 981 від 05.07.2012 та ордеру серія АР №1044395 від 06.04.2021.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, надано акт про прийняття-передачі послуг від 21.05.2021 на загальну суму гонорару 1500,00 грн., (підготовка позовної заяви до Державної служби України з безпеки на транспорті та Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанови №207901 від 21.07.2020, №207902 від 21.07.2020, №207903 від 21.07.2020, №207904 від 21.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу), рахунок на оплату №115 від 20.05.2021 та дублікат квитанції №0.0.2133481695.1 від 20.05.2021 на суму 1500,00 грн., що підтверджують факт оплати.
Заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, на думку суду, є співмірними із виконаною представником позивача роботою, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у зв'язку із чим суд вважає за можливе присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 16, 134, 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24 (2-й поверх)) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №207901 від 21.07.2020, №207902 від 21.07.2020, №207903 від 21.07.2020, №207904 від 21.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Запорізького окружного адміністративного суду (отримувач коштів ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, рахунок отримувача UA538999980313131206084008512, код класифікації доходів бюджету 22030101) суму судового збору у розмірі 3632,00 грн. (три тисячі шістсот дві гривні 00 копійок).
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак