07 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/14915/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування пільгового стажу роботи та не призначення йому пільгової пенсії відповідно до п. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати йому до пільгового стажу періоди роботи, а саме: період навчання в Житомирському технічному училищі №2 - 10 місяців 20 днів; період роботи в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд" з 01.08.1983 по 05.12.1983; період проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії - 01 рік 2 місяці 25 днів; період роботи в Дочірньому підприємстві ПМК-160 ВАТ "Житомирводбуд" з 21.08.1992 по 11.06.2001; та призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 45, пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18.07.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в період з 27.02.1986 по 11.06.2001 він працював на посаді газоелектрозварника в ДП ПМК-160 "Житомирводбуд", яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. У зв'язку з цим, 13 липня 2020 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по питанню призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав усі необхідні документи, які підтверджують стаж роботи за Списком №2. Однак, за наслідками розгляду вказаних документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 07.08.2020 №0600-0301/8/39441 повідомило його, що до стажу роботи за Списком №2, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховано лише роботу в Дочірньому підприємстві ПМК-160 ВАТ "Житомирводбуд" на посаді газоелектрозварника з 27.02.1986 по 20.08.1992, натомість період роботи на вказаній посаді з 21.08.1992 по 11.06.2001 до спеціального стажу не зараховано, через відсутність відомостей про результати атестації робочого місця за умовами праці після 21.08.1992, а тому у зв'язку з відсутність необхідного пільгового стажу йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На переконання позивача, вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України є протиправними, оскільки професія "Газозварювальника" та "Електрозварювальника" передбачена розділом ХХХІІІ "Загальні професії" Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173. Натомість, відповідальність за своєчасність та якість проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на керівника підприємства, а тому неналежне виконання підприємством обов'язків щодо експертизи та атестації робочих місць не повинно ставати на заваді його права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що період його навчання в Житомирському технічному училищі №2, а також період проходження ним строкової військової служби з 06.12.1983 по 25.12.1985 на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 15 вересня 2020 року відкрито провадження у справі №240/14915/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
16 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечувало проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах з 18.07.2020 є такими, що суперечать переліку способів судового захисту, визначених статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач із заявою встановленого зразка про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не звертався, 13 липня 2020 року ним була подана заява про підтвердження пільгового стажу роботи відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відтак, Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області розглядалось лише питання підтвердження періоду роботи позивача на посаді газоелектрозварювальника з 27.02.1986 по 11.06.2001 в ПМК-160 ВАТ "Житомирводбуд", про що було прийнято відповідне рішення від 25.08.2020 №33. Жодних питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах управління не розглядалось, відповідно й жодного рішення (індивідуального акту) із вказаного питання не приймалось. З огляду на що, вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію не може бути задоволена.
З приводу не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоду його роботи з 21.08.1992 по 11.06.2001 на посаді газоелектрозварника в Дочірньому підприємстві ПМК-160 ВАТ "Житомирводбуд", Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що підставою для цього була відсутність відомостей про результати атестації робочого місця за умовами праці після 21.08.1992. Разом з тим, для встановлення права на пенсію за віком на пільгових умовах необхідне документальне підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 та наявність атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Відтак право на зарахування певного періоду роботи до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах повинно бути підтверджене результатами атестації. Якщо ж атестація з 01.08.1992 взагалі не проводилась, то до пільгового стажу зараховується лише період роботи до 21.08.1992. Враховуючи викладене, комісією підтверджено лише період роботи ОСОБА_1 на посаді газоелектрозварника в Дочірньому підприємстві ПМК-160 ВАТ "Житомирводбуд" з 27.02.1986 по 20.08.1992.
Щодо позовних вимог про зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його навчання в Житомирському технічному училищі №2, періоду роботи в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд" з 01.08.1983 по 05.12.1983 та періоду проходження строкової військової служби, відповідач зазначив, що враховуючи відсутність заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, управлінням не проводився розрахунок ні загального, а ні пільгового стажу його роботи. Не розглядалось питання зарахування вищезазначених періодів до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, й Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років, через відсутність на це правових підстав.
Враховуючи вищезазначене, Головне управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст.257, 262 КАС України.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено записами в трудові книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.08.1983 (а.с.13-14), що позивач:
- з 01.09.1982 по 20.07.1983 - навчався в Житомирському технічному училищі № 2 за професією "електрогазозварник";
- з 01.08.1983 по 05.12.1983 - працював електрогазозварником 2 розряду в ПМК-160 треста "Житомирводбуд";
- з 06.12.1983 по 25.12.1985 - проходив строкову військову службу в Радянській армії;
- з 27.02.1986 по 11.06.2011 - працював газоелектрозварювальником 6 розряду в ПМК-160 треста "Житомирводбуд";
- з 25.06.2001 по 18.06.2008 - працював електромонтером у Житомирській філії ВАТ "Укртелеком";
- з 17.01.2012 по 04.01.2013, з 25.12.2013 по 26.12.2014 та з 02.01.2015 по 18.06.2018 - працював електрогазозварювальником у ТОВ "Джерело-Соколів".
Крім того, період навчався ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 20.07.1983 в Житомирському технічному училищі №2 за професією "електрогазозварник" підтверджується також наявною у матеріалах справи копією його диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1983 (а.с.12) та довідкою Центру професійно-технічної освіти м. Житомира від 28.08.2020 №294 (а.с.11), а період проходження ним строкової військову службу в Радянській армії з 06.12.1983 по 25.12.1985 - копією його військового квитка серії НОМЕР_3 від 20.11.1983 (а.с.10).
Оскільки, посади "Газозварювальника" та "Електрозварювальника" передбачені Списками №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, ОСОБА_1 вважає, що період його роботи з 27.02.1986 по 11.06.2011 - на посаді газоелектрозварювальника в ПМК-160 треста "Житомирводбуд" підлягає зарахування в спеціальний стаж, який надає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Пересувна механізована колона №160 Відкритого акціонерного товариств "Житомирводбуд", як юридична особа була припинена 13.02.2009 на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 09.12.2008 про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. При цьому, дані про юридичних осіб - правонаступників Пересувної механізованої колони №160 Відкритого акціонерного товариств "Житомирводбуд" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні (а.с.22-24).
Крім того, згідно з довідкою архівної установи "Пулинський об'єднаний трудовий архів Пулинської районної ради" від 07.07.2020 №119, в документах, які були здані Соколівською ПМК №160 до архівної установи документи про проведення атестації робочих місць були відсутні (а.с.18).
Вказані обставини щодо відсутності правонаступників ПМК №160 Відкритого акціонерного товариств "Житомирводбуд" позбавили ОСОБА_1 можливості отримати уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, яка була б підставою для зарахування періоду його роботи з 27.02.1986 по 11.06.2011 на посаді газоелектрозварювальника в ПМК-160 треста "Житомирводбуд" до спеціального стажу, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з цим, 13 липня 2020 року ОСОБА_1 відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.42).
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про підтвердження пільгового періоду роботи газоелектрозварником з 27.02.1986 по 11.06.2001 в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд" та додані до неї документи, Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняла рішення від 05.08.2020 №33, яким заяву позивача задовольнила частково: підтвердила, що період роботи позивача газоелектрозварником з 27.02.1986 по 20.08.1992 в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд" підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; натомість в підтвердженні періоду роботи ОСОБА_1 з 22.08.1992 по 11.06.2001 газоелектрозварювальником в ПМК-160 тресту "Житомирводбуд", як стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, було відмовлено через відсутність відомостей про результати атестації робочого місця за умовами праці після 21.08.1992 (а.с.41).
Приймаючи вказане рішення, Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області керувалась пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, яким передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (а.с.41).
Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 листом від 07.08.2020 №0600-0301-8/39441 (а.с.7-8).
Вважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності у сукупності п'яти обов'язкових умов:
- зайнятість особи повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- наявність атестації робочого місця;
- досягнення особою 55 річного віку;
- наявність у особи загального страхового стажу не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;
- наявність у особи стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.
Відтак, наявність визначеного в пункті 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, є обов'язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Порядок застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
При цьому, у пункті 4 Порядку № 383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, атестація робочих місць за
умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова від 01.08.92 № 442 набула чинності з
21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на
пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене
за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на данному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за
віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за
результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
З аналізу зазначених норми Порядку № 383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи. Натомість, після 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Комплексний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України №1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. При цьому, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 визначається органом, що призначає пенсію на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці такої особи та у виписці із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці. Натомість надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.08.1983 суд встановив, що в ній містяться записи №2, 3, 5,6 про те, що позивач в періоди з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 27.02.1986 по 11.06.2011 працював газоелектрозварювальником в ПМК-160 треста "Житомирводбуд" (а.с.13-14). Однак, відповідні записи, які б підтверджували відповідні умов праці позивача за час виконання ним роботи за вказаною посадою газоелектрозварювальника та відповідно визначали б його право на зарахування вказаних періодів роботи до спеціального стажу за Списком №2, в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні.
Відтак, з огляду на положення пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження роботи з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 27.02.1986 по 11.06.2011 на посаді газоелектрозварювальника в ПМК-160 треста "Житомирводбуд", як стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, ОСОБА_1 окрім трудової книжки, мав би надати до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що повноваженнями видавати уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу наділені виключно підприємства, установи, організації, в яких особа працювала або їх правонаступники.
Матеріалами справи підтверджується, що ПМК-160 треста "Житомирводбуд", де ОСОБА_1 в періоди з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 27.02.1986 по 11.06.2011 на посаді газоелектрозварювальника, як юридична особа було припинене з 13.02.2009 на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 09.12.2008 про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступників у вказаного підприємства немає (а.с.22-24).
Відтак, за вказаних обставин ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати уточнюючу довідку підприємства, на якому він працював, для підтвердження його пільгового стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 27.02.1986 по 11.06.2011 на посаді газоелектрозварювальника в ПМК-160 треста «Житомирводбуд».
Згідно з абзацом 8 пункту 20 Порядку № 637, у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 р. за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1).
Відповідно до п. 2 Порядку № 18-1 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії) (пункт 3 Порядку № 18-1).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 18-1 комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 18-1 основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Пунктом 11 Порядку № 18-1 визначено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
Заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев'ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п'яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.
Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення (п. 13, 14 Порядку № 18-1).
В ході розгляду справи судом безспірно встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 13 липня 2020 року ОСОБА_1 відповідно до Порядку №18-1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про підтвердження пільгового періоду його роботи газоелектрозварником в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд", як такого, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.42).
До заяви позивач додав: копію паспорта громадянина України (а.с.43-44), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.45), копію диплому про професіійно-технічну освіту серії НОМЕР_2 (а.с.46), копію військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.47), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по юридичні особі ПМК-160 ВАТ "Житомирводбуд" (а.с.48-50), копію трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.51-54), архівний витяг з книги наказів по кардах ПМК-160 від 07.02.2020 №33, виданий Архівною установою "Пулинський об'єднаний трудовий архів" Пулинської районної ради (а.с.55), архівну довідку про заробітну плату від 07.02.2020 №24, видану Архівною установою "Пулинський об'єднаний трудовий архів" Пулинської районної ради (а.с.56-58), архівну довідку від 07.07.2020 №119, видану Архівною установою "Пулинський об'єднаний трудовий архів" Пулинської районної ради (а.с.59).
Однак, за наслідками розгляду поданої ОСОБА_1 заяву та доданих до неї документів, Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняла рішення від 05.08.2020 №33, яким підтвердила, що період роботи позивача газоелектрозварником з 27.02.1986 по 21.08.1992 в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд" підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тоді як, в підтвердженні періоду роботи ОСОБА_1 з 22.08.1992 по 11.06.2001 газоелектрозварювальником в ПМК-160 тресту "Житомирводбуд", як стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, комісія відмовила, через відсутність відомостей про результати атестації робочого місця за умовами праці після 21.08.1992 (а.с.41).
Натомість, з приводу наявності чи відсутності у позивача права на зарахування до пільгового стажу по Списку №2 періоду його роботи на посаді газоелектрозварника у вищезазначеному підприємстві ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд" з 01.08.1983 по 05.12.1983, в рішенні комісії від 05.08.2020 №33 взагалі нічого зазначено не було.
Перевіривши прийняте Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення від 05.08.2020 №33 на його відповідність вимогам пункту 2 частини 2 КАС України.
Згідно з нормами пунктом 3 Порядку № 383 до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї Постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Разом з тим, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
При цьому, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Однак, зазначаючи в частині 1 статті 114 Закону №1058-IV та в пункті «б» статті 13 Закону №1788-XII про обов'язковість атестації робочого місця, як про умову для при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, держава покладала відповідальність за непроведення такої атестації, та відповідно й, надмірний тягар, саме на пенсіонера, який звертається за призначенням такої пенсії.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відтак, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Записами в трудовій книжці позивач серії НОМЕР_1 від 20.08.1983 підтверджується, що в періоди з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 27.02.1986 по 11.06.2011 ОСОБА_1 працював газоелектрозварювальником в ПМК-160 треста "Житомирводбуд" (а.с.13-14).
В спірний період роботи позивача на посаді газоелектрозварювальника, Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, був затверджений постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.
Розділ «Загальні професії» Списку №2, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 передбачені посади "Газозварювальника" та "Електрозварювальника".
Таким чином, посада, яку ОСОБА_1 в періоди з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 27.02.1986 по 11.06.2011 займав у ПМК-160 треста "Житомирводбуд" належить до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в оскаржуваному рішенні підтвердила, що зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає лише період роботи позивача на посаді газоелектрозварника в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд" з 27.02.1986 по 21.08.1992.
Натомість в підтвердженні періоду роботи з 22.08.1992 по 11.06.2001 відповідач ОСОБА_1 відмовив через відсутність відомостей про результати атестації робочого місця за умовами праці після 21.08.1992, що, з огляду на те, що відповідальність за непроведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, свідчить про протиправність такого рішення відповідача в цій частині.
Застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 22.08.1992 по 11.06.2001 на посаді газоелектрозварника в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд".
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо незарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду його навчання в Житомирському технічному училищі №2 та періоду проходження ним строкової військової служби в лавах Радянської армії, а також щодо не призначення позивачу пільгової пенсії відповідно до п. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Наведене свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Відтак, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.
Частиною 1 статті 44 Закону України №1058-IV, яка регулює питання звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1).
Відтак для реалізації права на пенсійне забезпечення, в тому числі й прав на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особа повинна звернутися за призначенням такої пенсії, шляхом подання заяви та інших необхідних документів, до територіального органу Пенсійного фонду України.
Саме після звернення особи із заявою про призначення пенсії у відповідного територіального органу Пенсійного фонду України виникає обов'язок, встановити дотримання необхідних умов для призначення пенсій, в тому числі перевірити наявність у такої особи достатнього страхового стажу та вирішити питання, які періоди роботи слід зарахувати до такого стажу, та обов'язок прийняти рішення про призначення/відмову у призначенні такій особі пенсії.
Водночас, в ході розгляду справи судом було безспірно встановлено, що із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не звертався. Подана ним 13 липня 2020 року заява, є заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, яка розглядалась відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, а не заявою про призначення пенсії.
Відтак, за відсутності звернення з відповідною заявою, Головне управління Пенсійного фонду України не розглядало питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду його навчання в Житомирському технічному училищі №2 та періоду проходження ним строкової військової служби в лавах Радянської армії, так само як і не приймало жодного рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В контексті вищенаведеного суд зазначає, що обставини справи свідчать про відсутність порушення Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області права ОСОБА_1 на зарахування до стажу роботи періодів його навчання в Житомирському технічному училищі №2 та проходження ним строкової військової служби в лавах Радянської армії, а також права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у вказаній частині позовних вимог, у зв'язку з їх передчасністю та безпідставністю.
Одночасно суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією від 02.09.2020 №15, наявною у матеріалах справи.
Відтак, з огляду на положення ч. 3 ст. 139 КАС України та беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в розмірі 420,40 гривень.
Керуючись статями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання неправомірними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.08.2020 №33 в частині відмови зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду його роботи з 22.08.1992 по 11.06.2001 на посаді газоелектрозварника в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 05.12.1983 та з 22.08.1992 по 11.06.2001 на посаді газоелектрозварника в ПМК - 160 тресту "Житомирводбуд".
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович