Справа № 496/4766/20
Провадження № 2/496/779/21
17 червня 2021 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю:
секретаря - Стрілець Ж.М.,
представник позивача - Сурілова Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «Укрпошта» в особі Одеської дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 111 652,23 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що 09.06.2020 року між АТ «Укрпошта» та працівником ОСОБА_1 було укладено договір №11-378 короткострокової безвідсоткової позики, згідно договору, відповідач зобов'язалася в строк та в порядку, визначеного договором, повернути грошові кошти в розмірі 105 922,02 грн. Позичальник свої грошові зобов'язання за договором не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість з урахуванням трьох відсотків річних за весь час прострочення та суми пені у розмірі 111 652,23 грн., з них 105 922,02 грн. основний борг, 4 584,17 грн. нарахована пеня та 1 146,04 грн. 3% річних.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просить їх задовольнити із викладених у заяві підстав. Суду пояснила, що грошові кошти відповідачу не передавались за договором, а вказана заборгованість виникла в наслідок розтраті відповідачем при виконанні службових обов'язків і кошти були нею привласнені. Договір новації сторони уклали із договором позики та договори були підписані відповідачем добровільно.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, повідомлена про час і місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву на позов не подала.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 травня 2020 року (09 червня 2020 року) між акціонерним товариством «Укрпошта» в особі «Одеської дирекції АТ «Укрпошта» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір короткострокової безвідсоткової позики № 11-378.
Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що позичальник відповідно до цього договору позики, який укладено відповідно до договору новації від 29.05.2020 року між сторонами, зобов'язується у строк і в порядку визначеному цим договором позики повернути грошові кошти у розмірі 105 922, 02 грн.
Пунктом 2.1 визначено, що позичальник повертає позику позикодавцю щомісяця рівними частками згідно графіка повернення позики шляхом здійснення позикодавцем утримань із заробітної плати позичальника та/або шляхом внесення грошових коштів позики у касу позикодавця.
Крім того, 29 травня 2020 року (09 червня 2020 року) між сторонами був укладений договір новації №11-377, який передбачав заміну первісного зобов'язання, яке виникло внаслідок протиправного заволодіння відповідачем під час виконання трудових обов'язків грошовими коштами в розмірі 105 922, 02 грн.
Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що первісне зобов'язання припиняється з моменту набрання чинності цього Договору (новації).
Згідно п. 3 Договору новації, зміст і умови нового зобов'язання викладені у Договорі позики від ___.___2020 року.
Однак, ОСОБА_1 грошових зобов'язань за договором позики не виконала, внаслідок чого станом у неї виникла заборгованість за договором позики з урахуванням пені та трьох відсотків річних за весь час прострочення у розмірі 111 652,23 грн., з них 105 922,02 грн. основний борг, 4 584,17 грн. нарахована пеня та 1 146,04 грн. - 3% річних.
При цьому, представник позивача в судовому засіданні вказала, що грошові кошти відповідно до укладеного договору безвідсоткової позики від 09.06.2020 року не передавались, такий договір був укладений сторонами в зв'язку з виявленням нестачі, такі обґрунтування містить і позовна заява.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання. Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.
Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов'язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.
Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладається між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики; новий правочин оформляється укладенням сторонами так званого новаційного договору позики, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов'язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов'язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладення договору позики (частина друга статті 1053 ЦК України); дійсність первинного зобов'язання.
Така ж правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 340/385/17.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже з врахуванням обставин справи, вбачається, що договір позики від 29 травня 2020 року (09 червня 2020 року), на підставі якого пред'явлено позов, не є договором новації боргу, оскільки в ньому відсутні посилання на попередні домовленості та зобов'язання сторін.
При дослідженні договору новації №11-377 та договору короткострокової безвідсоткової позики № 11-378 неможливо встановити якою саме датою було укладено вказані договори - 29 травня 2020 року чи 09 червня 2020 року. В 3 пункті договору новації відсутні посилання (дата) на договір позики.
При цьому ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Як встановлено судом грошові кошти, зазначені в договорі короткострокової безвідсоткової позики від 09.06.2020 року відповідач від позивача не отримувала, а лише уклали безгрошовий договір позики на виявлену недостачу грошових коштів, якій вони були ввірені їй відповідно до виконуваних посадових обов'язків.
Отже, договір позики, на який посилається позивач, фактично між сторонами не укладався.
Спричинена відповідачем позивачу як роботодавцю матеріальна шкода, внаслідок недостачі грошових коштів, які належать позивачу, не є боргом в розумінні позики (ст.1046 ЦК) та договір короткострокової безвідсоткової позики не є новацією цього боргу, а виниклі між сторонами правовідносини не є позиковими та не регулюються нормами права, на які посилався позивач.
Спричинена відповідачем шкода (розтрата коштів), в разі її підтвердження у встановленому законом порядку, може бути з неї стягнута в порядку відшкодування шкоди спричиненої працівником відповідно до норм Кодексу законів про працю або норм Цивільного кодексу, а не на підставі договору позики, якої в даному випадку не існувало.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 560/1299/17.
Тому із наведених підстав позов задоволенню не підлягає.
На підставі положень статті 141 ЦПК України судовий збір в разі задоволення позову покладається на відповідача, оскільки у задоволенні позову відмовлено на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.13, 141, 247, 263-265, 273, 289 ЦПК України, статей 202, 640,1046,1047, 1053 ЦК України, суд -
В позові Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції (місце знаходження: 65001, м. Одеса, вул. Садова, буд. 10, код ЄДРПОУ 22485297) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Біляївським РВ ГУ ДМС від 14.07.2015 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30.06.2021 року.
Суддя: В.М. Буран