08.07.21
22-ц/812/1156/21
Провадження № 22-ц/812/1156/21
06 липня 2021 року м. Миколаїв
справа № 490/5955/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Тищук Н. О.,
суддів Коломієць В.В., Лівінського І. В.,
із секретарем Біляєвою В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 20 квітня 2021 року суддею Гуденко О.А. в приміщенні цього ж суду, (повне рішення складено 22 квітня 2021 року), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
ОСОБА_2
треті особи - Миколаївська міська рада, адміністрація Центрального району Миколаївської області, ОСОБА_3 ,
про усунення перешкод у користуванні майном,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
Позивач зазначав, що вони з відповідачем є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 . На території домоволодіння відповідач самовільно звів будівлі літер Е (на даний час напівзруйнована) та літер Я (недобудована). Зазначав, що вказані будівлі становлять небезпеку для оточуючих та порушують його право на безпечне користування своїм майном. Також відповідач облаштував огорожі № № 10-13, якими позбавив його доступу до частини території домоволодіння та будівлі погребу з шиєю літ. КПд, який є їх спільною частковою власністю.
Посилаючись на порушення його прав власника майна, просив усунути перешкоди у користуванні ним, зобов'язавши відповідача знести самовільні будівлі та споруди за власний рахунок.
До участі в справі як третіх осіб залучено Миколаївську міську раду, адміністрацію Центрального району Миколаївської області та ОСОБА_4 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що земельна ділянка не приватизована, перебуває у комунальній власності міста, порядок користування нею між співвласниками домоволодіння не визначено, тому позивачем не доведено порушення його прав на користування прибудинковою територією. Крім цього суд зазначав, що такий порядок користування земельною ділянкою склався до придбання частини домоволодіння ОСОБА_1 , а встановлення відповідачем огорож направлене не на самозахоплення земельної ділянки, а на створення безпеки для співвласників від проникнення на територію двору сторонніх осіб.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити його позов, посилаючись на ті ж обставини, якими обґрунтовував позов, зокрема на те, що одна з огорож унеможливлює йому прохід до погребу, який є їх з відповідачем спільною власністю, а усі інші огорожі є причиною занедбаного стану його житла оскільки перешкоджають у вільному пересуванні прибудинковою територією. Також вважав безпідставною відмову у знесенні самочинно збудованих споруд літ. Я та літ. Е, з посиланням на те, що їх знесення є крайньою мірою, тоді як відповідач заявляв про те, що не користується цими спорудами так як фактично вони відсутні (знесені).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що прав ОСОБА_1 на користування домоволодінням та прибудинковою територією він не порушує.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 6-9).
ОСОБА_5 на праві власності належить 7/100 часток домоволодіння, які вилучено в окрему адресу АДРЕСА_2 .
Все домоволодінян розташовано на земельній діянці, площею 1180 кв.м., з яких 783 кв.м. під забудовою. та 406 кв.м. під двором.
Згідно інформації КП ММБТІ до складу об'єкту нерухомого майна входить господарча будівля погребу з шиєю літ.Кпд, яка знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині.
Господарча будівля літер Е вважалася самочиним будівництвом, на даний час напівзруйнована - по периметру з боку АДРЕСА_3 стіна відсутня, у наявності три стіни висотою 0,89 м до 1,04 м, стіни кам'яні, у стіні паралельно будинку літер В. є дерев'яна коробка з дверима, перекриття, дах та підлога відсутні, всередині груда каміння та росте дерево. За повідомленням виконкому Центральної ради народних депутатів від 25.04.1990 року це самочинне будівництво знаходилося у користуванні ОСОБА_6 (а.с. 14, 15, 98, 99, 114).
У користуванні ОСОБА_2 також перебуває споруда літер Я, яка є недобудованою, має площу 76,7 кв.м., яку складає частина стіни у вигляді огорожі з боку двора. Матеріали стін - шлакоблок, середня висота приблизно 1,8 м, довжина 10,92 м, середня висота приблизно 2,0 м, довжина 1,50 м. (а.с. 15, 114).
Споруди №№ 10-13 були вперше зафіксовані технічною інвентаризацією 30.06.2011 року. Інформація щодо оформлення права власності на вказані споруди у КП ММБТІ відсутня (а.с. 14).
Також з дослідженої судом інвентаризаційної справи КП ММБТІ № 1362, заведеної у 1970 році вбачається, що огорожа, яка у минулому мала АДРЕСА_4 та зазначалась у плані ще станом на 1987 рік, на теперішній час є огорожею № 10-11. Вона відокремлює ліву нижню кутову частину земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок літер В, літня кухня літер Е та господарчі споруди літер Ж - літня кухня з тамбуром літер З, літер Ч навіс, літер Л сарай, літер Р сарай, а також погреб літер Кпд до 1917 року побудови.
Зі зведеного акту ММБТІ вбачається, що станом на 05.07.2007 року за вказаною адресою наявні самовільні споруди: недобудова літ. Я площею 76,6 кв.м., літня кухня (напівзруйнована) літ. Е, розміром 4,65 х 4,57 , та огорожі №№ 12-13. При цьому чітко вбачається, що огорожа № 10 співпадає з планом 1984 року, будівля літньої кухні літер Е також розташована там же, де і в 1984 році, а будівля літер Я - частково на місці господарчих будівель та споруд літер Ж, Л, Р, Ч (які не були самовільними) та зазначено, що зводиться навколо літ. Ж. Згідно оціночного акту КП ММБТІ від 21.07.2011 року: № 10 огорожа з металевого профілю та № 11 - хвіртка дерев'яна, № 12 - огорожа залізобетонна та № 13 ворота металеві на металевих стовпах.
Порядок користування закріпленою земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння не визначено. Відтак, оскільки межі користування між співвласниками не встановлені, відсутні підстави вважати, що споруди літер Е та Я становлять перешкоду для позивача в користуванні земельною ділянкою чи погребом.
Що стосується огорож, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Позовні вимоги про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості є крайньою мірою, які можуть бути задоволені судом, лише після використання всіх доступних умов захисту.
Стаття 15 ЦК України говорить, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: доведеності факту порушення прав; будівництво є самочинною забудовою (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц).
Відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини 7 статті 376 ЦК України необхідно встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року, справа № 725/5630/15-ц, зазначає, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: 1) істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; 2) неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач, який проживає за вказаною адресою, вживає дії щодо належного утримання прилеглої до домоволодіння земельної ділянки, оскільки існує небезпека для співласників щодо проникнення на територію домоволодіння сторонніх осіб. А отже, встановлення спірних огорож відповідачем не є діями, які направлені на самовільне захоплення частини ділянки домоволодіння та створення перешкод позивачеві у користуванні двором, а саме на захист свого права власності.
Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було надано доказів істотного порушення його прав або відмови відповідача у проведенні перебудови чи наданні ключів від огорож, а знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо здійснити перебудову, реконструкцію, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахувавши зазначені обставини, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28 березня 2019 року, по справі № 619/1000/13-ц, провадження № 61-1299св17, оскільки у вказаній справі інший предмет спору, а саме - про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, то судові витрати відносяться на рахунок держави.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
В.В.Коломієць
Повну постанову складено 8 липня 2021 року