СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-і/759/4/21
ун. № 759/8531/21
06 липня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді : ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021100080000977 від 30.03.2021р. стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Билбасівка Слов'янського району Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, -
встановив:
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва ( головуюча суддя ОСОБА_6 ) перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою суду від 13.05.2021 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 11.07.2021 року.
05.07.2021р. прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати, він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інший злочин, та більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжено всеукраїнський карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 по 31.08.2021.
Пунктом 20-5 Розділу XІ Перехідні положенняКПК України передбачено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Головуюча суддя ОСОБА_6 тривалий час знаходиться на лікарняному, тому розгляд клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою проводиться іншим суддею Святошинського районного суду м. Києва визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 заперечували щодо продовження строку тримання під вартою. Захисник просила відмовити у задоволенні клопотання, так як стороною обвинувачення не доведено жодного зазначеного у клопотанні ризику. Обвинувачений просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке класифікується як тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який неодружений, дітей не має, не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зав'язків у останнього, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Таким чином, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з визначеними кримінальним процесуальним кодексом України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, тому суд вважає, що наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою , а клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.5 ст. 182 КПК України).
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, його вік, майновий стан та процесуальну поведінку, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 грн. (Сорок п'ять тисяч чотириста гривень) та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 178, 183 ч.4, ст.ст. 331, 369, 376 КПК України, п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України, суд -
постановив :
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , -задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 03 вересня 2021 року включно, та утримувати його в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 грн. (Сорок п'ять тисяч чотириста гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059 ;банк отримувача ДКСУ, м.Київ ;код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені п. 1-4 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до суду з встановленою періодичністю;
2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на виконання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 08.07.2021р.
Суддя ОСОБА_1