печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33783/21-к
25 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання сторони кримінального провадження №12020000000001091 від 05.11.2020 - прокурор відділу організації процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження №12020000000001091 від 05.11.2020 - прокурор відділу організації процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити, розгляд клопотання просив проводити без виклику сторін.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим просести судовий розгляд без участі представника володільця майна та без участі сілдчого, та прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів,
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що у Головному слідчому управлінні Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №12020000000001091 від 05.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361, ч.2 ст. 209 КК України.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань становить інформація від компетентних органів Республіки Корея, відносно злочинної діяльності групи осіб, які використовуючи віддалене кероване шкідливе програмне забезпечення «FlawedAmmyy RAT», отримали доступ до «AD» (ActiveDirectory - віддалене керування комп'ютером у операційній системі «Microsoft») серверів корейських компаній, та як наслідок подальшого розповсюдження шкідливої програми-вимагача «Clop» для блокування інформації та подальшого витребування викупу за розблокування інформації.
Кібератаки на чотирьох корейських компаніях відбувались з 13 лютого 2019 року по 22 лютого 2019 року, внаслідок чого було заблоковано 810 внутрішніх серверів та персональних комп'ютерів.
В ході досудового розслідування встановлено, що вказана кібератака здійснювалась із серверу, який закріплений за ІР-адресою: НОМЕР_1 та належить хостінг - провайдеру ТОВ «ІТЛ», який фактично знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд.124/ 5.
За відомостями отриманими від компетентних органів Республіки Корея та Департаменту кіберполіції Національної поліції України установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має спільника, з яким веде протиправну діяльність, а саме громадянина Підвального ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає АДРЕСА_1 , з яким він постійно зустрічається та разом проводять багато часу, саме у родичів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 оформлює нерухомість та земельні ділянки, як на підставних осіб. Також встановлено що гр. ОСОБА_6 , зареєстрований на біржі «Binance», електронний гаманець НОМЕР_2 , де по ньому були запити правоохоронних органів інших держав.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має відношення до вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а саме ОСОБА_6 , не маючи офіційних доходів, які співрозмірні з його видатками, купує у свою приватну власність транспортні засоби, цінне нерухоме майно, земельні ділянки та інше, таким чином Підвальний ОСОБА_7 своїми діями, спрямовує на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,земельна ділянка під кадастровим номером 3222485900:03:001:0182та житловий будинок з надвірними побудованими, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності ОСОБА_8 .
Фактичні обставини кримінального провадження свідчать про те, що дані об'єкти нерухомого майна житло Підвальна ОСОБА_9 у володіння за кошти, здобуті в результаті вчинення ОСОБА_6 правопорушень, тобто вонинабуті кримінально протиправним шляхом, а такожостанній міг використовувати його під час вчинення злочину та відповідно дане житло відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
15.06.2021 року постановою слідчого майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор вказує, що майно, є предметом кримінального правопорушення в розумінні ст. 98 КПК України, а відтак з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з забороною користування, розпорядження та відчуження вищевказаного автомобіля, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вказує прокурор у клопотанні, Підвальний ОСОБА_7 до вчинення тяжких кримінальних правопорушень, що мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками, спричиненою шкодою у великих розмірах, санкції яких передбачають: покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України - на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном, використовувати та відчужувати його.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначені кошти, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Стаття 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, а саме: спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна та/або гроші, цінності та інше майно використовувались для фінансування та/або матеріального забезпечення злочину.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Слідчим наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Слідчий суддя також враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт нерухоме майно, а саме наземельнуділянкупідкадастровим номером 3222485900:03:001:0182та на житловий будинок з надвірними побудованими за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_8 , перебувають у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з забороною користування, розпорядження та відчуження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1