Справа №752/21600/14-ц
Провадження № 2/752/340/20
Іменем України
16.03.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, обгрунтовуючи тим, що з 21.10.1983 р. сторони перебували у шлюбі, який було розірвано 06.10.1998 р.
07.07.2007 р. сторони повторно уклали шлюб, який був розірваний на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 17.09.2012 р.
В період з 06.10.1998 р. до 07.07.2007 р. сторони не припиняли фактичних шлюбних відносин та ведення спільного господарства.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2014 р. встановлено факт проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки у період з 01.01.2004 р. по 07.07.2007 р..
В 2005 р. сторонами за спільні кошти був придбаний транспортний засіб «Vоlkswagen Polo», право власності на який був зареєстрований за ОСОБА_2 із зазначенням про право керування ним позивачем.
Оскільки зазначений транспортний засіб є спільним майном подружжя, позивач просить визнати за ним та відповідачем право власності на даний транспортний засіб в рівних частинах - за кожним по Ѕ частині.
13.01.2015 р. На підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі.
19.02.2015 р. Позивач подав заяву про зміну предмету позову та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 48862,10 гривень в рахунок компенсації вартості Ѕ частки відчуженого автомобіля марки «Vоlkswagen Polo» д.н. НОМЕР_1 .
27.05.2015 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого просила поділити спільне майно подружжя та визнати за сторонами право власності на Ѕ частину автомобіля «Тайота» д.н. НОМЕР_2 , який був набутий в 2002 р. за час спільного проживання однією сім'єю.
В ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги за первісним позовом, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, посилаючись на те, що автомобіль «Vоlkswagen Polo» є спільним майном подружжя, придбаний за час спільного проживання, однак, був проданий відповідачем без згоди позивача, а отже з ОСОБА_3 підлягає стягненню половина вартості автомобіля в якості компенсації частки позивача у спільному майні подружжя. Також представник позивача зауважила, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вимог за зустрічним позовом в зв'язку з чим він не підлягає задоволенню.
Представник відповідача підтримала заявлені вимоги за зустрічним позовом, просила його задовольнити, оскільки автомобіль «Тайота» був придбаний сторонами за час спільного проживання, а отже є спільним майном подружжя. У задоволенні первісного позову просила відмовити, оскільки автомобіль «Vоlkswagen Polo» є приватною власністю відповідача.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, щоу період з 21 жовтня 1983 року по 06 жовтня 1998 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
07 липня 2007 року сторони повторно уклали шлюб, який розірвано 17 вересня 2012 року на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва.
11 липня 2014 року Васильківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення, відповідно до якого встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01.01.2004 р. по 07.07.2007 р.
Відповідно до даних Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 10 серпня 2002 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Також судом встановлено, що 17 листопада 2005 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль VolkswagenPolo, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з інформацією Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговуванням м.Васильків та Васильківського району при УДАІ ГУМВС України в Київськійобласті (лист №84 від 04 лютого 2014 року) автомобіль Volkswagen Polo 14 грудня 2012 року знято з обліку для реалізації.
Відповідно до данихЗвіту про оцінку №07/424/02 колісного транспортного засобу, складеного 04 лютого 2015 року ТОВ «Автопрестиж», ринкова вартість автомобіляVolkswagen Polo складає 97724,20 грн.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль Volkswagen Polo не є спільною власністю подружжя і хоча придбаний в період перебування у шлюбі, однак є її спільною власністю, а отже, зважаючи на те, що транспортний засіб придбаний в період перебування у шлюбних відносин, що встановлено судовим рішенням, за спільні кошти даний автомобіль є спільною сумісною власностю подружжя.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ст.70 Сімейного кодексу України та ст.372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна є рівними.
Згідно з ст.71 Сімейного кодексу України, майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, щознаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуютьсятакож борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що саме по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
За відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Такої ж позиції дотримується ВС у справі № 755/20923/14-ц провадження № 61-10442св18.
У випадку, коли при розглядівимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду Українивід 27 квітня 2016 року N 6-486цс16.
Судом встановлено, що позивач не надавав згоду на відчуження автомобіля Volkswagen Polo, на момент продажу транспортно засобу сторони не вирішили питання про поділ майна і відповідачем в ході розгляду справи не спростовано режим спільного майна стосовно автомобіля Volkswagen Polo.
З огляду на викладене, позивач набуває право на отримання компенсації вартості її частки у спільному майні подружжя.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Така правова позицію висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі N 127/7029/15-ц.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, в зв'язку з чим первінсий позов підлягає задоволенню.
Не підлягають задоволенню вимоги за зустрічним позовом, оскільки в порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження того, що автомобіль «ТайотаАвенсіс» є спільним майном подружжя, придбаний сторонами за час спільного проживання та за спільні кошти.
Матеріали справи не містять доказів спільного проживання сторін на час придбання даного автомобіля і такі докази не були надані в ході судового розгляду.
З огляду на викладене, на даний спірний транспортний засіб не поширюється режим права спільної сумісної власності подружжя, а отже вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.
Керуючись ст.ст.4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційник код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) в рахунок компенсації вартості Ѕ частини автомобіля марки «Volkswagen Polo", д.н. НОМЕР_1 , 2005 р. випуску, номер кузова НОМЕР_4 кошти в розмірі 48862 гривні 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційник код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 488 гривень 62 копійки.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя