Справа № 697/1240/21
Провадження № 1-кп/697/162/2021
08 липня 2021 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2021 року за №12021255340000053, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Канів, Черкаської області, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого: 24.11.2017 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 12.10.2020 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 240 годин, у відповідності до ст. 89 КК України судимість не знята та не погашена, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи засудженим вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, для відбуття вказаного покарання 24.11.2020 направлений Канівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області до Ліплявської ОТГ в с. Ліпляве, Черкаського району, Черкаської області, та згідно з розпорядженням Ліплявської сільської ради № 07 від 01.12.2020 ОСОБА_4 повинен був приступити з 01.12.2020 до відпрацювання громадських робіт, однак будучи 24.11.2020 ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання і письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК Україїни за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи мету ухилитися від відбування покарання у виді громадських робіт, в період часу з 14.12.2020 по 31.12.2020 ухилився від відбування покарання шляхом не з'явлення до місця відпрацювання громадських робіт без поважних причин, про свої неявки та їх причини не повідомляв ні Канівський МРВ ФДУ «Центр пробації» в Черкаській області, ні Ліплявську сільську раду, і, таким чином, з 88 годин громадських робіт за грудень 2020 року відпрацював лише 36 годин громадських робіт, чим порушив обов'язки, порядок і умови відбування покарання, ухилившись від нього, не відпрацювавши за грудень 2020 року без поважних причин 52 години громадських робіт.
Він же, ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, будучи 29.01.2021 повторно письмово попередженим про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, повторно отримавши 29.01.2021 направлення Канівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області до Ліплявської ОТГ в с. Ліпляве, Черкаського району, Черкаської області для відбуття призначеного покарання, згідно якого останній мав приступити до відпрацювання громадських робіт з 01.02.2021, однак ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи мету ухилитися від відбування покарання у виді громадських робіт, в установлений в направленні час для відбування покарання до Ліплявської ради не з'явився і до відпрацювання громадських робіт не приступив, про зміну місця свого проживання уповноважений орган з питань пробації не повідомив, чим порушив обов'язки, порядок і умови відбування покарання, ухилившись від нього.
У зв'язку з умисними діями, що виразились в ухиленні засудженим від відбування покарання у виді громадських робіт, ОСОБА_4 загалом не відпрацював без поважних причин 204 (двісті чотири) години громадських робіт.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Під час досудового розслідування між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, від 14.06.2021 за спільної ініціативи сторін та домовленості, відповідно до положень ст.ст. 468, 469, 472 та 473 КПК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості, прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч. 2 ст. 389 КК України.
Згідно з угодою про визнання винуватості, підозрюваний ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся; зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення в повному обсязі під час судового розгляду обвинувального акту; у разі виявлення, надати інформацію органам внутрішніх справ про вчинення іншими особами злочинів проти громадської безпеки.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 389 КК України - у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
Крім того, прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому, обвинувачений повідомив про добровільність своєї позиції, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджене покарання.
Захисник не заперечував щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, вважав, що укладена угода відповідає вимогам закону.
Прокурор вважав, що угода підлягає затвердженню, оскільки інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість та сторони узгодили покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями ст. 468 ч. 1 п. 2 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до вимог ст. 469 ч. 5 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Пунктом 1 частини 4 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, повністю та беззастережно визнав свою вину, щиро розкаявся в скоєному, цілком розуміє права визначені ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч. 1 п. 1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Умови угоди повністю відповідають вимогам ст. 472 КПК України, інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Покарання, запропоноване сторонами, є покаранням у межах санкції статті, відповідає положенням Загальної частини Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судом не встановлено визначених ч. 7 ст. 474 КПК України підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.
Відповідно до ст. 475 ч. 1 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену міру покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
На підставі викладеного, суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором, та призначити обвинуваченому узгоджене покарання.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 240 годин. Невідбута частина покарання за цим вироком складає 204 години громадських робіт.
Відповідно до постанови п. 25 Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК України, судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
За наведеного, обвинуваченому слід визначити остаточне покарання відповідно до вимог ст. 71 КК України, частково приєднавши до покарання за цим вироком частину невідбутого покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020, що складає 204 години громадських робіт, що згідно ст. 72 КК України дорівнюють 25 дням арешту, із розрахунку, що одному дню арешту відповідає вісім годин громадських робіт.
Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст. 69 КК України, чи застосування ст. 75 КК України, враховуючи перелічені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, його ставлення до вчиненого, суд не знаходить.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ОСОБА_4 та прокурором Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 14 червня 2021 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
На підставі ст. 71 КК України з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, що становить 204 години громадських робіт за попереднім вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2020, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 15 (п'ятнадцять) днів.
Обрати ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 08 липня 2021 року з моменту фактичного затримання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1