Справа №538/729/21
Провадження по справі №2/538/273/21
07 липня 2021 року
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Лохвицький районний відділ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом.
Позов мотивовано тим, що з березня 2013 року по жовтень 2015 року ОСОБА_1 підтримувала фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_2 та проживали в АДРЕСА_1 , були пов"язані спільним побутом. ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народилася дитина - ОСОБА_3 . В жовтні 2015 року позивач та відповідач припинили підтримувати відносини і позивач разом з дитиною переїхала проживати в с. Сенча Миргородського району Полтавської області, де проживає і зараз. Відповідач не надає допомогу в тому розмірі, який би повинен батько сплачувати в якості аліментів на утримання дитини. Факт того, що відповідач є батьком дитини підтверджується записами в історії розвитку дитини, де в розділі "дані про сім"ю", у графі "батько" вказано - ОСОБА_2 , 1988 року народження, рядом дублікатів квитанцій наданих АТ "Приватбанк".
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внести зміни в актовий запис № 25 від 25 грудня 2014 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце державної реєстрації -Виконавчий комітет Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області), де у графі "батько" вказати- ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач по справі та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити повністю, пояснивши, що відповідач в добровільному порядку не бажає виконувати свій батьківський обов"язок щодо утримання дитини.
Відповідач по справі в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечив щодо визнання його батьком дитини, але просив стягнути з нього аліменти в розмірі 1/6 частини, мотивуючи вказаний розмір тим, що на його утриманні знаходиться ще одна дитина, та несе витрати на оренду житла. Крім того, просить звільнити від сплати судового збору.
Представник від третьої особи на розгляд справи не з"явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника, проти позову не заперечують.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, з березня 2013 року по жовтень 2015 року ОСОБА_1 підтримувала фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_2 та проживали в АДРЕСА_1 , були пов"язані спільним побутом. ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народилася дитина - ОСОБА_3 . В жовтні 2015 року позивач та відповідач припинили підтримувати відносини і позивач разом з дитиною переїхала проживати в с. Сенча Миргородського району Полтавської області, де проживає і зараз.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини
за рішенням суду.
Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Як вище зазначено, державна реєстрація народження дочки позивача здійснена відповідно до частини першої ст. 135 СК України.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статтей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позивач надала достатньо доказів батьківства відповідача ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 . Крім того, в судовому засіданні відповідач визнав себе батьком дитини.
Виходячи з наданих сторонами пояснень, досліджених судом доказів, суд вважає батьківство ОСОБА_2 стосовно народженої позивачем ОСОБА_1 дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доведеним і таким, що може бути визнаним в судовому порядку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Судом при визначенні розміру аліментів враховується те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою.
Як пояснив відповідач і дане не заперечувалося стороною позивача, ОСОБА_2 сплачував добровільно допомогу на утримання дитини в розмірі 750,00 грн. щомісяця.
Надання відповідачем допомоги дитині в грошовій формі, суд розцінює, як добровільне виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, піклування про здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Інші доводи, на які посилається ОСОБА_2 , а саме, що єдиним його доходом є заробітна плата, яка витрачається на оренду житла, утримання ще однієї дитини та на щоденні потреби, не є істотними в розумінні норм сімейного законодавства та на даний час не можуть позбавляти матері права на отримання аліментів за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Враховуючи матеріальне становище позивача з якою проживає дитина, суд вважає, що розмір аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача на утримання її дитини щомісячно, відповідатиме вимогам законодавства з врахуванням можливостей обох батьків щодо утримання дитини, та є таким, що не поставить в тяжке матеріальне становище сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню та аліменти підлягають стягненню з дати подачі позову - з 05 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Враховуючи, що ОСОБА_2 на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.09.2015 року є учасником бойових дій, а отже звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 , 12 , 89 , 95 , 141, 258-259, 263-264, 268, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 125, 126, 127, 128, 134, 135, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» , суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Лохвицький районний відділ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити.
Визнати батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Внести зміни в актовий запис № 25 від 25 грудня 2014 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце державної реєстрації- Виконавчий комітет Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області), де у графі "батько" вказати- ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Стягнення проводити щомісячно, починаючи з 05.05.2021 року (з дня звернення до суду з позовом), до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Лохвицького
районного суду Полтавської області В.А. Бондарь