Справа № 534/699/21
Провадження № 3/534/319/21
02 липня 2021 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., за участю секретаря судового засідання Деркач І.В.,особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Бровка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130, КУпАП
До Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 04.04.2021 серія ААБ № 159307, у якому зазначено про те, що 04.04.2021 о 15 год 36 хв в м. Горішні Плавні по вул. Горького, 45а ОСОБА_1 керував автомобілем MG6 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушена координація рухів. Огляду на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія із застосуванням технічного приладу алкотестеру «Драгер 6810», результат якого склав 2,92 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, до вказаного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ААБ № 159308, у якому зазначено про те, що 04.04.2021 о 15 год 34 хв в м. Горішні Плавні по вул. Горького, 45а ОСОБА_1 керуючи автомобілем MG6 державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на перешкоду (паркан). При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
У судове засідання прибув ОСОБА_1 , надав суду пояснення, що з наведеними вище протоколами не згоден. Аналогічного змісту покази надав захисник ОСОБА_1 - адвокат Бровко В.В.
До того ж захисник пояснив, що ОСОБА_1 намагався уникнути ДТП з іншим транспортним засобом - скутером, водій якого порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_1 здійснив наїзд на паркан, про що зафіксовано у вищевказаному протоколі. ОСОБА_2 з скутера, інші ідентифікаційні ознаки ні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ні його захисник суду не повідомили. На думку захисника - адвоката Бровка В.В. результат проведеного тесту на стан сп'яніння ОСОБА_1 алкотестером «Драгер 6810», який склав 2,92 проміле, не може відповідати дійсності, оскільки відповідно до судово-медичного довідника, такий показних не сумісний із життям людини. Місце зіткнення автомобіля не правильно зазначено (не ліві частини машини, а праві).
Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з усталеною практикою розгляду національними судами справ про адміністративне правопорушення вказані норми права, що містяться в ст. 62 Конституції України, застосовуються судами України під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України)
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
04.04.2021 о 15 год 34 хв в м. Горішні Плавні по вул. Горького, 45а ОСОБА_1 керуючи автомобілем MG6 державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на перешкоду (паркан). При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Суд не бере до уваги пояснення захисника про те, що місце зіткнення автомобіля не правильно зазначено (не ліві частини машини, а праві), оскільки на схемі місця ДТП зафіксовано зіткнення правим крилом автомобіля MG6 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Крім того, не беруться до уваги фотографії пошкоджень, надані суду у судовому засіданні, мовляв автомобіля MG6 державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки не можливо ідентифікувати відповідність транспорту, зображеного на фото, автомобілю MG6 державний номерний знак НОМЕР_1 .
За епізодом ч. 1 ст. 130 КУпАП суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до абз. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У контексті справи за епізодом ч. 1 ст. 130 КУпАП суд зазначає про наступне.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке поставлено за провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (див. постанову ВС КАС у справі №537/2088/17 від 15.05.2019).
Разом з тим, у цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначеного статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на таке.
За частиною 1 статті 130 КУпАП, за якою уповноваженою особою поліції кваліфікуються дії особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала суду покази, що 04.04.2021 їй сусіди сказали, що відбулася аварія з участю її чоловіка ОСОБА_1 . Коли вона прибула на місце ДТП, побачила свого чоловіка у переляканому стані, байдужому до навколишнього світу. З ОСОБА_1 вони мешкають за однією адресою. Могла помилитися, в тому числі і в оцінці стану ОСОБА_1 . Наполягала на тому, що на 100 відсотків не впевнена, що ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп'яніння, коли вона його побачила на місці ДТП.
В Україні діє Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі також - Порядок).
Відповідно до абз. 2 п. 5 вказаного Порядку підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п. 6 Порядку).
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (п. 7 Порядку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8порядок).
З матеріалів справи вбачається, що відсутні належні докази згоди або незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 з результатами проведеного аналізу на стан алкогольного сп'яніння, його дії щодо ухилення від огляду, та фактично не направлено поліцейським Харченка Г.М. до відповідного закладу охорони здоров'я.
У сукупності, як наслідок, не є можливим і однозначно констатувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тож, із суті адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, випливає, що особі, якій склали протоколи, за відсутності в матеріалах справи в достатньому обсязі належних та допустимих доказів на підтвердження обставин правопорушення, не доведено наявності порушень порядку і безпеки на транспорті внаслідок дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Між тим, уточнювати, відредактовувати протокол суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку про неустановленість фактів у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознак складу діяння, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності складу адміністративного правопорушеня.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП- закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 454 грн. судового збору.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Ю. Морозов