07 липня 2021 року м. Дніпросправа № 340/391/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор»
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (головуючий суддя - Хилько Л.І.) в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор»
до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки
про скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» (далі - Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач-1), Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Відповідач-2), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №232042 від 26.01.2021 у сумі 8500 грн.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що з матеріалів справи не вбачається, що перевізником вантажу пшениці є саме ТОВ «Новомиргородський цукор». Окрім того, не підтверджено доказами і те, що водій ОСОБА_1 є водієм ТОВ «Новомиргородський цукор», як перевізника і діяв в господарських інтересах ТОВ «Новомиргородський цукор» при перевезенні вантажу, а не в господарських інтересах власника і своїх особистих інтересах. При цьому, ТОВ «Новомиргородський цукор» заперечує перевезення вантажу пшениці, як перевізником 26.12.2020 на а/д Н-14 км 75 + 812 м. Також вказано, що товариство не може нести відповідальність за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено. Отже, в даному випадку може бути застосована відповідальність у вигляді лише плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Крім того, відсутність відповідної Методики зважування транспортного засобу лише підтверджує неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року по справі №340/391/21 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови - відмовлено (а.с.83-86).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відсутність у товариства дозволу, який би давав право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови є обґрунтованим.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Позивач, із посиланням на неправильне дослідження судом доказів і встановлення обставин справи та застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що законодавство, яке встановлює допустимі габаритно-вагові норми, що порушено Позивачем у постанові не зазначено, як і фактичний відсоток такого перевищення, які слугували підставою для накладення на Позивача штрафної санкції, зазначених у частині 1 абз.14 статті 60 Закону №2344-ІІІ. Позивач не може нести відповідальність за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено. Вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі Позивача посадовими особами Відповідача.
Крім того, в апеляційній скарзі Позивачем викладено заперечення на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, якою судом витребувано додаткові докази.
Відповідачем-2 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що станом на 26.12.2020 (дата проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Позивача) необхідність використання Відповідачами під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Законодавець не встановив жодних виключень щодо обов'язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний, сипучий вантаж, рідини, тощо), обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових або габаритних параметрів над нормативними.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що 26.12.2020 року посадовими особами Центрального міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на перевірку № 009916 від 07.12.2020, на а/д Н-14 75+811 м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.
В ході проведення такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки МАН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився водій ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що транспортний засіб марки МАН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ТОВ «Порше Лізинг Україна» (код ЄДРПОУ 35571472) і перебуває у тимчасовому користуванні ТОВ «Новомиргородський цукор» на підставі Договору про фінансовий лізинг № 00012894 від 05.09.2016.
За наслідками проведеної перевірки виявлено факт перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме перевищення навантаження на строєну вісь, яке становило 23640 кг, при нормативно допустимому 22000 кг, тобто на 1640 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні складає 7,45 %.
За вказаним фактом посадовими особами Укртрансбезпеки 26.12.2020 складено: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №263417; акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів №0071016; довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0080516; розрахунок плати за проїзд №б/н.
Ці документи стали підставою для винесення постанови від 26.01.2021 № 232042 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно до якої Позивачу було нараховано штраф за порушення абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 8500 грн.
Позивач у вищевказаних правовідносинах виступав як автомобільний перевізник, що в свою чергу підтверджується товарно-транспортною накладною №36 від 26.12.2020 та подорожнім листом № 689 від 27.12.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби. Зокрема управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано шляхом злиття з управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області в Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ № 340 від 09.09.2020 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки», а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь.
Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті». Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження. Зокрема, повноваження Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки поширюються на територію Кіровоградської і Черкаської областей.
Згідно з п. 3.35 Положення, територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань у випадках, передбачених законодавством, виносить в установленому порядку постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Положення, територіальний орган очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому законодавством порядку Головою Укртрансбезпеки або особою, яка виконує його обов'язки. Начальник територіального органу має заступників, яких призначає на посади і звільняє з посади у встановленому законодавством порядку Голова Укртрансбезпеки або особа, яка виконує його обов'язки.
Таким чином, Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки утворене відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», є міжрегіональним територіальним органом Укртрансбезпеки, з 15 жовтня 2020 року діє як структурний підрозділ апарату Служби, а його повноваження поширюються на Кіровоградську область.
Правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001.
Згідно абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 було затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 21 Порядку визначено те, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пункту 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
При цьому, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Також, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів було затверджено «Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі - Правила № 30).
Згідно з п. 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
П. 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2 %.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.
У відповідності до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).
Згідно до вимог пункту 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пункт 16 Порядку визначає, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Відповідно пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 також передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови № 232042 від 26.01.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. слугував факт порушення ТОВ «Новомиргородський цукор» законодавства про автомобільний транспорт, а саме статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за вчинення якого передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому, підставою прийняття такої постанови стали матеріали здійснених посадовими особами Укртрансбезпеки заходів державного контролю на автомобільному транспорті, шляхом проведення 26.12.2020 габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який перебував у користуванні Позивача та використовувався ним як автомобільним перевізником.
Згідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 визначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах документами, необхідними для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, є:фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п.11.1 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
З наявної у справі товарно-транспортної накладної №36 від 26.12.2020 та подорожнього листа № 689 від 27.12.2020 слідує, що ТОВ «Новомиргородський цукор» у спірних правовідносинах виступало як автомобільний перевізник, що в свою чергу спростовує доводи про те, що товариство не здійснювало перевезення вантажу (пшениці) 26.12.2020 на а/д Н-14 км 75+812 м, а ОСОБА_1 не є водієм товариства.
В ході зважування було встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, зокрема встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь - 23640 кг, при нормативно допустимих 22000 кг, тобто на 1640 кг більше дозволеної, що у відсотковому співвідношенні складає на 7,45 % більше допустимого. Дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів у водія автомобіля, під час проведення рейдової перевірки, були відсутні, що не заперечується.
Положення п. 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлюють заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням вагових параметрів, зокрема, на строєну вісь - 22000 т. Отже, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як в даному випадку навантаження на строєну вісь, вже свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу.
Судом враховано, що за результатами зважування перевантаження виявлено лише на строєну вісь автомобіля, а загальна маса транспортного засобу нижче допустимої.
Разом з тим, п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження, зокрема, на строєну вісь - понад 22 т., перевищення чого і було встановлено посадовими особами Укртрансбезпеки.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, і використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
В даному випадку Позивачем було здійснено перевезення вантажу, при якому навантаження на строєну вісь перевищувало допустимі вагові параметри на 7,45 %.
Відносно доводів про відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, необхідно зазначає наступне.
В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879» пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: «Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку».
При цьому, змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» пункт 19 Порядку № 879 взагалі було виключено.
З огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється як наявність у Відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17 (провадження №К/9901/24144/18).
Також, п.п.12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Крім того, законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.
Для зважування транспортного засобу застосовувалося вагове обладнання, яке знаходиться на балансі ДП «Кіровоградський облавтодор» ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGH, заводський номер: 008212, виробник «СENTRAL WEIGHING», Англія. Вказаний засіб вимірювальної техніки, призначений для динамічного та статичного поосьового зважування транспортних засобів, сертифіковано Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики, що підтверджено сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA.МГІ-2195-2007 серії А №004666 від 22.11.2007, та визнаний придатним до застосування, що підтверджено свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/1216, виданим 17.06.2020 ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захист прав споживачів», яке є чинним до 17.06.2021.
Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відсутність у товариства дозволу, який би давав право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
Стосовно заперечень Позивача на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, якою судом витребовувались додаткові докази, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень при постановленні даного судового рішення, оскільки діючи в даний спосіб суд першої інстанції забезпечив реалізацію принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у даній справі прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 13 квітня 2021 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі №340/391/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов