02 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1286/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року
у справі №280/1286/21
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
про скасування постанови про накладення штрафу,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.02.2021 ВП №59220184.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи. Позивач на виконання виконавчого листа №280/4987/19, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 27.05.2019, проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , про що листом від 15.01.2021 № 0800-0902-6/2191 повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та надано відповідний розрахунок. Виплата донарахованої суми за рішенням суду, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Верховний Суд неодноразово дійшов висновку, що накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Відповідно до Бюджету Головного управління на 2020 рік на погашення заборгованості за рішенням суду виділено 4269,9 тис. грн. Станом на 01.09.2020 і до кінця року відповідно до помісячного розпису на погашення заборгованості за рішеннями суду виділені кошти було погашено та додатково не виділялися.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, посилаючись на встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 порядок погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, виходив з того, що позивач мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень.
Доводи органу Пенсійного фонду України щодо часткового виконання рішення суду та поважності причин невиконання судового рішення у повному обсязі через відсутність відповідного фінансування з державного бюджету, судом визнано необґрунтованими за відсутності на це відповідних доказів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі. Скаржник зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення суду у подвійному розмірі 10200 грн. здійснено безпідставно, оскільки донарахована на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 280/4987/18 сума заборгованості внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою за № 47414 та на цей час фінансування з державного бюджету для виплати цієї заборгованості не проведено.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 280/4987/18 зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 73% від суми 10540,13 грн. грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по теперішній час та здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії починаючи з 01.01.2016.
27.05.2019 судом виданий виконавчий лист, на підставі якого головним державним виконавцем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2019 року ВП № 59220184.
Листами від 03.06.2019 № 988/07 та від 13.04.2020 № 080-0802-6/15056 позивач повідомив державного виконавця про здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 73 % грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016. За період з 01.01.2016 по 15.01.2019 донараховано 11536,20 грн. Донарахування здійснено 13.05.2019. У подальшому пенсія виплачується виходячи з розміру 73 % грошового забезпечення. Щодо виплати 11536,20 грн. позивач повідомив, що оскільки боржник здійснює виплату заборгованості по пенсії на виконання рішення суду лише після виділення коштів Пенсійним фондом України, 13.04.2020 зроблено відповідний запит щодо здійснення додаткового фінансування.
02.07.2020 головним державним виконавцем відділу Косіновим І.В. прийнято постанову ВП № 59220184 про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області штраф у розмірі 5100 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №280/4650/20, яке набрало законної сили 28.12.2020, у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про скасування постанови про накладення штрафу відмовлено.
12.01.2021 державним виконавцем у порядку ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» складено вимогу, якою зобов'язано позивача виконати вимоги вищезазначеного виконавчого документа у повному обсязі шляхом виплати на користь стягувача пенсії за період з 01.01.2016 по 15.01.2019 у розмірі 11536,20 грн.
Листом від 15.01.2021 позивач повідомив відповідача про часткове виконання рішення суду, а саме: за період з 01.01.2016 по 15.01.2019 стягувачу донараховано 11536,20 грн., а також повідомив про те, що виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Оскільки станом на 05.02.2020 рішення суду боржником в частині виплати коштів стягувачу за період з 01.01.2016 по 15.01.2019 у розмірі 11536,20 грн. не виконано, головним державним виконавцем Відділу прийнято постанову про накладення штрафу на боржника ВП №59220184 за невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону №1404-VIII).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, тобто обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 р. у справі № 812/1813/18, дійшов висновку, що саме поважність причин як умови, з якою Закон України «Про виконавче провадження» пов'язує накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення, є тією обставиною, якій державний виконавець і суди мають надати належну правову оцінку. Обставини, які повідомлені ГУ ПФУ свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії за судовим рішенням зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а власне змінами у правовому регулюванні порядку виплати пенсій та фінансуванням витрат на виплату цих пенсій. Позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету на виплату перерахованих сум пенсії не виділялись.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.
Вирішуючи аналогічні спірні правовідносини у постанові від 15 травня 2020 року в адміністративній справі № 812/1813/18, Верховний Суд дійшов висновку, що саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень.
Судом встановлено, що в спірному випадку причиною невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів стала відсутність відповідного фінансового забезпечення з огляду на прийняття Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, яким було визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Із матеріалів справи вбачається, що донарахована на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 280/4987/18 сума заборгованості внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою за № 47414, тоді як станом на момент прийняття оскарженої постанови виплата заборгованості здійснена за судовими рішеннями, що внесені до Реєстру за № 46078.
На підтвердження відсутності коштів для виконання рішення суду в частині виплати пенсії за судовим рішенням позивачем надано суду також Бюджет Головного управління на 2020 рік та Помісячний розпис, відповідно до яких на погашення заборгованості за рішенням суду виділено 4269,9 тис. грн. Станом на 01.09.2020 і до кінця року відповідно до помісячного розпису на погашення заборгованості за рішеннями суду виділені кошти було погашено та додатково не виділялися.
На момент винесення постанови про накладення штрафу головним державним виконавцем Кабінетом Міністрів України не було затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2021 рік.
За встановлених у цій справі обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету не виділялись.
Слід зазначити, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про не визнання причин невиконання рішення суду неповажними.
Таким чином, судом першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року у справі №280/1286/21 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.02.2021 ВП №59220184, прийняту Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко