30 червня 2021 р.Справа № 520/1477/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1477/21
за позовом ОСОБА_1
до Кегичівської селищної ради
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову Кегичівської селищної ради у прийнятті за переведенням з Кегичівської районної державної адміністрації до Кегичівської селищної ради ОСОБА_1 на посаду начальника відділу культури Кегичівської селищної ради;
- зобов'язати Кегичівську селищну раду укласти трудовий договір з ОСОБА_1 за переведенням з Кегичівської районної державної адміністрації до Кегичівської селищної ради на посаду начальника відділу культури Кегичівської селищної ради.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, жодних належних та допустимих доказів, а саме будь-яких належним чином оформлених документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання та необхідності перенесення розгляду справи до вказаного клопотання заявником не додано. Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 та згідно з розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації № 58-К від 05.12.1995 ОСОБА_1 призначено завідуючою відділом культури Кегичівської районної державної адміністрації та присвоєно 11 ранг державного службовця. 14.01.2000 посаду завідуючого відділом перейменовано в начальника відділу культури районної державної адміністрації.
Згідно з розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації № 190к від 26.04.2019 з 01.05.2019 позивачці присвоєно 4 ранг державного службовця категорії "Б".
На дату звернення з позовною заявою, ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу культури Кегичівської районної державної адміністрації.
05.01.2021 позивачка звернулась до Кегичівського селищного голови із заявою щодо, прийняття на роботу з 6 січня 2021 року за переведенням на посаду начальника відділу культури Кегичівської селищної ради, відповідно до п.4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій" № 1009-ІХ від 17.11.2020.
Листом № 02-20/150 від 19.01.2021 Кегичівська селищна рада повідомила ОСОБА_1 про те, що заміщення вакантної посади начальника відділу культури Кегичівської селищної ради, відповідно до ст. 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" буде відбуватись в порядку конкурсного відбору. З цією метою розпорядженням Кегичівського селищного голови від 13.01.2021 оголошено конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу культури Кегичівської селищної ради, про що розміщено оголошення в районній газеті "Наш край" № 3 (10168) від 16.01.2021 та на сайті Кегичівської селищної ради.
Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено право позивача на працю в частині переведення з Кегичівської районної державної адміністрації до Кегичівської селищної ради.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні.
Так, згідно статті першої вищевказаного Закону, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Положеннями пункту 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" № 1009-IX від 17.11.2020 визначено, що під час реорганізації районних державних адміністрацій у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України переведення державного службовця на посаду служби в органах місцевого самоврядування здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу, за умови відповідності його професійної компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади.
Статтею 41 Закону України "Про державну службу" передбачено умови переведення державних службовців. Зокрема, відповідно до положень вказаної статті державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин. У разі переведення державного службовця на іншу посаду йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено. Суб'єкт призначення з урахуванням професійної підготовки та професійних компетентностей може прийняти рішення про одночасне переведення не менше двох державних службовців між посадами, які вони займають. Переведення здійснюється лише на рівнозначні посади та за згодою державних службовців. Переведення не зупиняє перебіг п'ятирічного строку призначення на посаду державної служби категорії "А", визначеного пунктом 1 частини другої статті 34 цього Закону. Переведення не повинно бути прихованим покаранням.
Для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника, власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП.
Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення з посиланням на пункт 5 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк.
Отже, для переведення працівника на інше підприємство потрібні згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов, переведення на інше підприємство відбутися не може.
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідних рішень керівників Кегичівської районної державної адміністрації та Кегичівської селищної ради.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не порушено право позивача на працю в частині переведення з Кегичівської районної державної адміністрації до Кегичівської селищної ради.
А отже, посилання позивача щодо необґрунтованості відмови в прийнятті на роботу за переведенням на п.5 ст.36 КЗпП України є не доречними з огляду на невірне тлумачення даної статті Закону.
Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 Кегичівська районна державна адміністрація реорганізується шляхом приєднання до Красноградської районної державної адміністрації.
Тобто, правонаступником Кегичівської районної державної адміністрації є саме Красноградська районна державна адміністрація і саме до останньої мають застосовуватись положеннями пункту 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" № 1009-IX від 17.11.2020.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року по справі № 520/1477/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 07.07.2021 року