07 липня 2021 р. Справа № 520/14522/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Балаклійської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 17.12.21 по справі № 520/14522/2020
за позовом ОСОБА_1
до Балаклійської міської ради Харківської області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Балаклійської міської ради Харківської області (далі - відповідач, Балаклійська міська рада), в якому просить суд:
- визнати незаконною відмову Балаклійської міської ради Харківської області, викладену у листі від 21.09.2020 року за № 02-18/1827 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої в межах населеного пункту м.Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області для подальшого отримання її у власність згідно заяви від 23.07.2020 року та зобов'язати задовольнити дану заяву, надавши відповідний дозвіл.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відмова Балаклійської міської ради у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована в межах населеного пункту м.Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області є протиправною, оскільки мотивована надуманими обставинами, які не узгоджуються з вимогами ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 520/14522/2020 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Балаклійської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058628, 64200, Харківська обл., м.Балаклія, вул.Центральна, 16) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Балаклійської міської ради Харківської області щодо належного розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту м. Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність.
Зобов'язано Балаклійську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04058628, 64200, Харківська обл., м.Балаклія, вул.Центральна, 16) повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 року та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту м. Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Балаклійської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058628, 64200, Харківська обл., м.Балаклія, вул.Центральна, 16) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Балаклійська міська рада, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 520/14522/2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що органом уповноваженим у встановленому порядку розпоряджатись зазначеною у заяві ОСОБА_1 земельною ділянкою та надавати або згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, а не орган місцевого самоврядування - Балаклійська міська рада Харківської області, оскільки на земельній ділянці, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої бажає отримати позивач розташовані пам'ятки археології - 4 кургани, які в силу положень статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є державною власністю. У зв'язку з чим, стверджує, що Балаклійська міська рада була вимушена відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1
26.05.2021 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відображено не згоду з висновками відповідача, покладеними в обґрунтування апеляційної скарги, з посиланням на їх безпідставність та надуманість. Вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказами сторін по справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Наполягає, що відповідач в порушення закону неналежно розглянув її заяву та не прийняв жодного рішення, передбаченого Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому надана відповідачем відповідь на заяву у формі листа є незаконною.
Балаклійська міська рада подала до суду апеляційної інстанції пояснення щодо зазначеного вище відзиву на апеляційну скаргу, в яких вказала, що позивачем не надано жодного доказу щодо перебування земельної ділянки, яку він бажав отримати у власність, у комунальній власності Балаклійської територіальної громади, а судом першої інстанції не взято до уваги інформацію, викладену у листі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 31-20-0.23,09-11/352-20 від 20.07.2020, а також інформацію спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини - Департаменту культури і туризму Харківської області державної адміністрації, викладену в листі від 14.09.2020 №05-25/1900, згідно якої на земельній ділянці, яку бажає позивач отримати у власність, знаходяться об'єкти археологічної спадщини, що свідчить про неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та ненадання належної оцінки доказам по справі. Також вказав, що у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 520/14522/2020 та неотриманням рішення суду першої інстанції, відповідач був вимушений розглянути заяву позивача від 23.07.2020 та прийняти рішення від 30.03.2021 за № 214-VIII, оскільки неприйняття вказаного рішення мало б наслідками застосування до відповідача передбачених законом санкцій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2020 року представник позивача звернувся до Балаклійської міської ради Харківської області з заявою про надання позивачу у відповідності до ч. 6 статті 118 Земельного Кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту м. Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність позивача, з доданим до даної заяви викопіюванням схеми розташування земельної ділянки, яку позивач бажав отримати у власність.
Листом Балаклійської міської ради Харківської області від 21.08.2020 року за №02-18/1561 повідомлено позивача, що за наявною інформацією на вказаній ділянці можлива наявність археологічної пам'ятки. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі наявності на вказаній земельній ділянці пам'ятки археології то ділянка належить до земель державної власності і розпорядження нею не належить до компетенції Балаклійської міської ради. Повідомлено про відправлення запиту до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації про наявність або відсутність археологічної пам'ятки на вказаній ділянці та направлення відповіді позивачу в подальшому після отримання відповідної інформації.
Додатково, листом Балаклійської міської ради Харківської області від 21.09.2020 року за №02-18/1827 доведено до відома позивача, що у відповідності до листа Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації на території зазначеної земельної ділянки розташовуються 4 кургани - об'єкти археологічної спадщини, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» унеможливлює розпорядження такою земельною ділянкою Балаклійською міською радою.
Позивач, вважаючи таку відповідь відповідача протиправною, звернулася до суду з цим позовом за захистом порушеного права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині неприйняття належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання.
При цьому суд зазначив, що ефективним засобом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Балаклійської міської ради Харківської області щодо неналежного розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту м.Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність та зобов'язання повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 року та вирішити питання про надання або про відмову їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконною відмови та зобов'язання задовольнити заяву, надавши відповідний дозвіл, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для цього, оскільки наданий відповідаечм у відповідь на клопотання ОСОБА_1 лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).
При цьому, пунктом а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно із положеннями п."б" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Суд зазначає, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання органами місцевого самоврядування.
При цьому, згідно з положеннями п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням міської ради, прийнятим на пленарному засіданні. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, належним чином оформленого на пленарному засіданні міської ради, відповідачем не приймалося. Вказане не заперечується сторонами у справі.
Колегія суддів зазначає, що відсутність такого рішення після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листів, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у межах спірних правовідносин протиправної бездіяльності відповідача.
Доводи відповідача про те, що Балаклійська міська рада Харківської області не уповноважена приймати рішення про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надавати мотивовану відмову у його наданні, не звільняє відповідача від обов'язку розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Доводи відповідача про наявність інформації стосовно можливого розташування на зазначеній земельній ділянці пам'яток археологічної спадщини, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не має юридичного значення на стадії вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки та не відповідає вичерпному переліку підстав, визначених статтею 118 ЗК України, для відмови у наданні такого дозволу.
Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Департаменту культури і туризму Харківської області державної адміністрації, від 14.09.2020 №05-25/1900, інформація щодо точної локалізації та розмірів вказаних об'єктів на місцевості та географічних матеріалів відсутня.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
З огляду на викладене, враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 6 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Балаклійської міської ради Харківської області щодо неналежного розгляду представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту м. Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність, а також зобов'язання повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 23.07.2020 року та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована в межах населеного пункту м. Балаклія на території Балаклійської міської ради Харківської області, для подальшого отримання даної земельної ділянки у власність.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Балаклійської міської ради Харківської області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 520/14522/2020 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін