07 липня 2021 року справа №360/565/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 р. (повний текст складено 5 квітня 2021 у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/565/21 (головуючий І інстанції суддя В.С. Шембелян) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 02.02.2021 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 179 від 11 листопада 2020 року про відмову в переході з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання судді у відставці;
- зобов'язати відповідача зарахувати їй до стажу роботи на посаді судді Кремінського районного суду Луганської області стаж у галузі права, а саме період роботи адвокатом Кремінської юридичної консультації з 10.06.1976 по 10.06.1979;
- зобов'язати відповідача перевести позивача з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці (а.с. 1-5).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 135-138).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що жодна норма Закону № 1402 не містить заборони для застосування положень ч. 2 ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 для обчислення стажу роботи на посаді судді, який надає право для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так само і для перерахунку розміру цих виплат у зв'язку з зазначеними законами в законодавстві суддям, які вже перебувають у відставці, станом на день набрання чинності зазначеними змінами в законодавстві.
Апелянт вважає, що відсутність у неї статусу судді у відставці не може братись до уваги, оскільки її звільнила Верховна Рада України на підставі ст. 113 Закону України «Про статус суддів і судоустрій», а з 05.01.2017 звільнення суддів проводиться Вищою Радою Правосуддя України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
На підставі Указу Президента України від 04.09.1995 № 816/95 та наказу № 94 Управління юстиції у Луганській області від 02.10.1995 позивач приступила до виконання обов'язків судді Кремінського районного суду Луганської області з 02.10.1995 року (а.с. 22-24).
Відповідно до постанови Верховної Ради України №1895-ІІІ від 13.07.2000 позивача обрано безстроково суддею Кремінського районного суду Луганської області, що підтверджено наказом № 83 від 03.08.2000 (а.с. 26-28).
Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 632-VII «Про звільнення суддів» позивач звільнена з посади судді Кремінського районного суду Луганської області у зв'язку з досягненням 65 років відповідно до пункту 2 частини 5 статті 126 Конституції України (а.с. 29-30).
Наказом № 24-ос від 06.08.2015 на підставі Постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 632-VII позивача звільнено з посади судді Кремінського районного суду Луганської області 06.08.2015 (а.с.114 зв. бік).
Трудова книжка позивача містить наступні записи:
- Запис № 3 - 05.10.1966 - прийнята діловодом народного суду Кремінського району Луганської області;
- Запис № 4 - 15.03.1967 - переведена секретарем судового засідання народного суду Кремінського району Луганської області;
- Запис № 5 - 03.11.1973 - звільнена з Кремінського районного суду Луганської області у зв'язку з переходом на іншу роботу;
- Запис № 6 - 06.11.1973 - прийнята тимчасово на посаду ст. юриста юридичної групи по обслуговуванню колгоспів при Кремінському районному управлінні с/г;
- Запис № 7 - 11.06.1976 - звільнена з посади ст. юриста юридичної групи по обслуговуванню колгоспів при Кремінському районному управлінні с/г за власним бажанням;
- Запис № 8 - 10.06.1976 - зарахована адвокатом ЮК Кремінського району;
- Запис № 9 - 18.10.1993 - відрахована із членів Луганської обласної колегії адвокатів у зв'язку з її ліквідацією;
- Запис № 10 - 02.10.1995 - призначена суддею Кремінського районного суду;
- Запис № 17 - 06.08.2015 - відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 632-VIII «Про звільнення суддів» звільнена з займаної посади у зв'язку з досягненням 65 років (а.с. 9-11).
Отже, відповідно до трудової книжки позивача вона має стаж роботи на посаді судді з 02.10.1995 по 06.08.2015, тобто менше 20 років.
З 28.01.2005 Кремінським районним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджено протоколом призначення пенсії позивачу № 142105 від 14.05.2005 (а.с. 109).
У листі - відповіді від 23.10.2020 № 142-138/П-22/8-1241/20 на звернення позивача від 08.10.2020 щодо зарахування до спеціального стажу періоду роботи адвокатом юридичної консультації Кремінського районну та здійснення перерахунку відповідач зазначив, що позивачу слід звернутися до Кремінського відділу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, надати оригінали документів про стаж. Відповідь надана в порядку Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 14-16).
06.11.2020 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 17-19, а.с.115).
Матеріали містять 2 заяви позивача від 06.11.2020 за встановленою формою та в довільній формі (а.с. 17-19, а.с.115).
В обґрунтування заяви в довільній формі зазначено, що Кремінським районним судом було проведено розрахунок стажу її роботи на посаді судді Кремінського райсуду і зараховано до її стажу на посаді судді три роки стажу роботи в галузі права, які надавали позивачу право на призначення її на посаду судді відповідно до чинного на той час законодавства, що відповідає вимогам ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII. Тому позивач в заяві просила відповідача: зарахувати їй до стажу роботи на посаді судді три роки стажу в галузі права: 1976-1979 роки стажу роботи адвокатом Кремінської юридичної консультації; здійснити перехід з пенсії за віком на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. До заяви було додано розрахунок стажу та копії ухвал та рішень судів, в яких позивача зазначено як учасника процесу адвоката на підтвердження дійсності стажу роботи адвокатом в зазначений період (а.с. 17-19).
Разом з заявою встановленого зразка позивачем відповідачу були надані наступні документи: паспорт, довідка про заробітну плату, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, свідоцтво про шлюб, трудова книжка (а.с. 115 зв.).
Відповідно до розрахунку стажу роботи на посаді судді позивача, що завірений печаткою Кремінського районного суду Луганської області та підписом посадової особи цього суду, якою здійснено цей розрахунок, стаж її роботи на посаді судді станом на 04.06.2014 - дату досягнення 65 років склав 20 років 8 місяців 3 дні (в тому числі стаж роботи на суддівській посаді з 02.10.1995 по 04.06.2014 - 18 років 8 місяців 3 дні; стаж роботи на посаді судді відповідно до вимог ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів»» з 10.06.1976 по 09.06.1978 - 2 роки роботи адвокатом ЮК Кремінського району (а.с. 13).
За зверненням позивача від 06.11.2020 відповідачем прийнято рішення № 179 від 11.11.2020, в якому занотовано, що основними умовами для призначення пенсії судді відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є відставка судді та стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, а позивач відповідно до наданого розрахунку має такий стаж лише 18 років 8 місяців та 3 дні. Стаж роботи позивача адвокатом з 10.06.1976 по 09.06.1978 р. - 2 роки - зараховано до загального стажу. Тому відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивача з посиланням на вимоги Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки вона має стаж роботи на посаді судді менше 20 років (а.с. 120 зв. бік).
Спірними питаннями цієї справи є саме наявність в позивача права на перехід з пенсії за віком на виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці, в тому числі питання наявності підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді трьох років стажу роботи позивача в Кремінській юридичній консультації адвокатом - як стажу професійної роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді ч.2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
На час призначення позивача на посаду судді вперше (02.10.1995) була чинною така редакція положень Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі Закон № 2862):
«Право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років (ч. 1 ст. 7 Закону № 2862).
Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків (ч. 1 ст. 43 Закону № 2862).
Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12).
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу (абз. 1 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862).
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862)».
Отже, відповідно до вимог Закону № 2862 станом на день призначення позивача суддею - право на зайняття посади судді районного суду надавав стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років (стаж професійної роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді).
Відомості трудової книжки позивача підтверджують, що до призначення на посаду судді позивач має стаж роботи за юридичною спеціальністю понад два роки, а саме: в період часу з 10.06.1976 по 18.10.1993 працювала адвокатом.
Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить перш за все від самого факту звільнення у відставку, а не від наявності стажу роботи на посаді судді (оскільки право на звільнення у відставку мали: як судді, що мали стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, так і судді, які не мали такого стажу, однак звільнялися у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків і т.і.).
З трудової книжки позивача вбачається, що вона не має іншого трудового стажу, крім стажу роботи на посаді судді Кремінського районного суду Луганської області, який може бути зараховано до стажу її роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862.
Суд звертає увагу на ту обставину, що норми Закону № 2862 ототожнюють поняття стажу, який дає право на відставку судді, та який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, не розділяючи поняття такого стажу, що дає підстави для висновку, що отримання щомісячного довічного грошового утримання суддями, які не перебувають у відставці, неможливо.
На час досягнення позивачем 65-річного віку та на час звільнення позивача з посади судді (16.07.2015) мали чинність аналогічні за змістом положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (надалі Закон № 2453), які відрізнялися лише номером статей цього закону.
Суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, а саме: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням), за поданням Вищої ради юстиції (ст. 111 Закону № 2453).
Суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років (ч. 1 ст. 113 Закону № 2453).
У разі якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження щодо здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років (ч. 4 ст. 113 Закону № 2453).
Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку (ч. 1 ст.120 Закону № 2453).
До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу; До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби (ст.135 Закону № 2453).
Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання (ч.1 ст.141 Закону № 2453).
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (ч. 2 ст. 141 Закону № 2453).
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді"(ч. 2 ст. 141 Закону № 2453).
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства на час досягнення нею 65-річного віку як граничного віку перебування на посаді судді (04.06.2014) та на час звільнення позивача з посади судді (16.07.2015), не мала достатнього стажу роботи на посаді судді для звільнення у відставку, тому була звільнена з цієї посади з іншої підстави - була звільнена за віком.
Станом на час звернення позивача з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший (06.11.2020) мали чинність такі положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII):
«Суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України, а саме: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (ст. 112 Закону № 1402-VIII).
Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку (ч. 1 ст. 116 Закону № 1402-VIII).
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення (ч.ч. 3-4 ст.116 Закону № 1402-VIII).
До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (ч. 1 ст.137 Закону № 1402-VIII);
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч. 2 ст.137 Закону № 1402-VIII).
Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання (ч. 1 ст.142 Закону № 1402-VIII).
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(ч. 2 ст.142 Закону № 1402-VIII).
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст.142 Закону № 1402-VIII).
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч. 4 ст.142 Закону № 1402-VIII).
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5 ст.142 Закону № 1402-VIII)».
Жодна норма Закону № 1402 не містить заборони чи обмеження застосування положень ч. 2 ст. 137 для визначення стажу роботи на посаді судді, особам які вже звільнені з цієї посади.
Отже, положення ч. 2 ст.137 Закону № 1402-VIII в редакції, чинній станом на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком (06.11.2020), надають право для зарахування до її стажу роботи на посаді судді також стажу роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Законом № 2862 (в чинній на час призначення позивача на посаду судді редакції) та надає право для призначення на посаду судді, а саме: двох років за юридичною спеціальністю періоду роботи позивача адвокатом.
Однак, суд зазначає, що відсутність у позивача статусу судді у відставці через звільнення її з посади судді з інших підстав - за віком, унеможливлює призначення їй щомісячного довічне грошове утримання, оскільки право на отримання щомісячного довічного грошового утримання мають лише судді у відставці відповідно до вимог ч.ч. 2 -4 ст.142 Закону № 1402-VIII.
Так, відповідно до пункту 2 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1 та від 07.06.2019 № 6-1) (надалі Порядок № 3-1) щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
Це унормування Порядку № 3-1 також свідчать про те, що право на отримання щомісячного довічного утримання мають лише судді звільнені у відставку.
Стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає: «1. Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
2. Вища рада правосуддя є юридичною особою, видатки на її утримання визначаються окремим рядком у Державному бюджеті України».
До повноважень Вищої ради правосуддя на підставі п. 6) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», серед іншого, належить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
Це єдиний орган в України, якому надано право встановлювати наявність або відсутність стажу на посаді судді для звільнення судді у відставку, тому у відповідача взагалі не було законодавче визначеного права вирішувати питання щодо визначення стажу позивачу на посаді судді.
За таких обставин посилання апелянта на зміни у законодавстві щодо обліку стажу на роботи на посаді судді, що мали місце після звільнення позивача з посади не надають їй право на перехід з пенсії за віком на виплату щомісячного довічного грошового утримання, оскільки вона не набула статусу судді у відставці через звільнення з посади судді з інших підстав - за віком.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскарженим рішенням відповідача № 179 від 11 листопада 2020 року про відмову в переході з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання судді у відставці права позивача не порушені, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні, отже і відсутні підстави для вжиття заходів щодо поновлення прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити певні дії.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем доведено, що приймаючи рішення № 179 від 11 листопада 2020 року про відмову в переході з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання судді у відставці, він діяв правомірно.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і, відповідно, для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 р. у справі № 360/565/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 7 липня 2021 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв