06 липня 2021 року справа №812/1543/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року (повний текст складено 22 січня 2021 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1543/18 (суддя І інстанції - Борзаниця С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 № 0000604712, № 0000614712, № 0000624712, -
04 червня 2018 року Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (далі за текстом - позивач, ПРАТ “ЛИНІК”) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс великих платників), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 № 0000604712, № 0000614712, № 0000624712.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 12.12.2017 надійшов наказ начальника Офісу великих платників від 06.12.2017 № 2771 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності декларування сум від'ємного значення податку на додану вартість , яке становить більше 100 тис. грн. податкового періоду жовтня 2017 року з терміном перевірки 15 робочих днів, починаючи з 20.12.2017.
Разом з Наказом надійшов запит від 11.12.2017 № 64115/10/28-10-47-12-43 про надання платником необхідного для проведення виїзної перевірки пакету документів в повному обсязі, що пов'язані з предметом перевірки.
09.01.2018 ПРАТ “ЛИНІК” отримав “Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” з питань достовірності декларування від'ємного значення ПДВ за жовтень 2017 року” № 134/28-10-47-12/32292929 від 29.12.2017 (далі - Акт). Перевірка була проведена відповідно до п.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України.
Заперечення до акту перевірки від 09.01.2018 скеровані листом № 130000/100000- 0311 були залишені Відповідачем без задоволення.
ПРАТ “ЛИНІК” були отримані податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 № 0000604712 форми В1 зменшеної суми бюджетного відшкодування в розмірі 2 252 107,00 грн та штрафною(фінансовою) санкцією в сумі 1 126 053,50 грн; № 0000614712 форми В4 про завищений розмір від'ємного значення в сумі 10 487 392,00 грн; № 0000624712 форми Р збільшеної суми податкового зобов'язання в сумі 909 481,50грн. разом зі сплатою штрафних (фінансових) санкцій прийняті за результатами документальної позапланової виїзної перевірки у відповідності до зазначеного Акту перевірки, які Позивач листом №130000/100000-0322 від 30.01.2018 оскаржив до Офісу великих платників ДФС та Державної фіскальної служби України. Листом ДФС №6813/6/99-99-11-01-02-25 від 23.01.2018р. було прийнято рішення продовжити строк розгляду скарги (до 05.04.2018р. включно), втім ця скарга була залишена без задоволення.
10.04.2018 позивач отримав лист Державної фіскальної служби України №12120/6/99-99-11-01-02-25 від 05.04.2018 з відмовою у задоволенні вимог Позивача.
Позивач вважає, що наявні всі підстави для звернення за захистом своїх порушених прав до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 № 0000604712, № 0000614712, № 0000624712 з огляду на таке.
В акті перевірки зазначається, що контролюючий орган вважає фактично всі господарські операції, пов'язані з придбанням товарів, послуг та робіт протягом звітного податкового періоду як такі, що вчинені поза межами господарської діяльності, а відтак їх наслідки підлягають відображенню в податковому обліку не лише в частині розміру податкового кредиту за такими операціями (Розділ 2 податкової декларації), але додатково начебто у ПРАТ “ЛИНІК” виникає обов'язок нарахувати до сплати і податкові зобов'язання за такими операціями (Розділ 1 рядок 4.1 податкової декларації).
За логікою контролюючого органу через зупинку у березні 2012 року процесу виготовлення і реалізації на товарному ринку власних нафтопродуктів ПРАТ “ЛИНІК” свій основний вид діяльності визначений статутом не здійснює, залучає кредити, які використовує не на збільшення виробництва, а на збільшення податкового кредиту без отримання реального доходу від своєї діяльності, не зменшуючи при цьому свої витрати, які пов'язані з ремонтними та технологічними роботами, необхідність в яких без наміру виготовлення нафтопродуктів є недоцільними. Про відсутність зв'язку з господарською діяльністю начебто свідчать дані щодо обсягів нафтопродуктів, вироблених в Україні або ввезених в Україну у поданому звіті з акцизного податку, відсутності зареєстрованих податкових накладних на реалізацію палива та лист ПРАТ “ЛИНІК” від 21.11.2016 № 030400/100000-0278 щодо неможливості ведення нафтопереробки.
Наведені ознаки контролюючий орган вважає належними доказами відсутності зв'язку з господарською діяльністю платника податку, що є підставою для висновку про порушення ПРАТ “ЛИНІК” вимог підпункт г) пункту 198.5 ПКУ і тому за наслідками перевірки додатково нараховує податкові зобов'язання. Нарахування зобов'язань зі сплати ПДВ за такими операціями має своїм наслідком зменшення розміру від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування. Позивач вважає такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 812/1543/18 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.01.2018 № 0000604712 форми В1, яким Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 252 107,00 грн за жовтень 2017 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1 126 053,50. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.01.2018 № 0000614712 форми В4, згідно якого Приватним акціонерним товариством “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” завищене від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 10 487 392,00 (десять мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч триста дев'ятсот дві гривні 00 коп.) грн за жовтень 2017 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.01.2018 № 0000624712 форми Р, яким Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 909481,50 (дев'ятсот дев'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривна 50 коп.) грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 606321,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 303160,50 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Офісом ВПП ДФС на підставі наказу від 12.12.2017 №2771 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ “ЛИНІК” з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, відображеного у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2017р.
Результатами перевірки оформлені актом перевірки №134/28-10-47-12/32292929 від 29.12.2017 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ “ЛИНІК” з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2017 року”.
В результаті перевірки контролюючим органом було встановлено порушення ПрАТ “ЛИНІК” вимог пп. 189.1 ст. 189, п. 198.5, п. 199.1 ст. 199, п. 44.1 ст. 44, п. 201.7. п.201.10 сг. 201 ПК України, п.п.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.02.2017 № 276 в частині заниження розміру податкового зобов'язання, внаслідок чого порушено вимоги пункту 200.1, 200.2, 200.4 абз. “б” та абз. “в” статті 200 розділу V ПК України.
На підставі висновків акта перевірки Офісом ВПП ДФС прийнято ППР від 26.01.2018
- №0000604712 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2 252 107,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 126 053,50 грн.;
- №0000614712 про завищення розміру від'ємного значення з ПДВ на 10 487 392,00 грн.;
- №0000624712 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 909 481,50 грн. разом із сплатою штрафних (фінансових) санкцій.
Перевіркою встановлено недотримання ПрАТ “ЛИНІК” вимог п. 189.1, ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПКУ, ст.199.1 ст. 199 ПК України в частині не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за умов відсутності господарської діяльності.
Вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 №0000604712, №0000614717, №0000624712 правомірними.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судовому засіданні проведено заміну відповідача у справі з Офісу великих платників податків ДПС на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (ПрАТ “ЛИНІК”), код ЄДРПОУ 32292929, зареєстроване як юридична особа 16.12.2002, 22.07.2004, № запису 1 381 120 0000 000009, місцезнаходження - 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-а, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 190805 (т.1 арк. спр. 25, 26).
Позивач є платником податку на додану вартість, що визнається та не оспорюється сторонами.
ПрАТ “ЛИНІК” 16.11.2017 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року за № 92422329582, в якій визначено: усього податкових зобов'язань у сумі 1089776 грн (р. 9); придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою 3 706422 грн (р. 10.1), від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 10 098383 грн (р. 16), значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду 10 098383 грн (р. 16.1); усього податкового кредиту 13829275 грн (р. 17); позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - (р. 18); від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) 12739499 грн (р. 19); сума від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 2252107 грн (р. 20.2.1); сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 10 487392 (р.21) (т. 1 арк. спр. 27).
Разом із податковою декларацією подано додатки, у тому числі:
витяг суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ (т. 1 арк. спр. 29);
розрахунок коригування сум податку на додану вартість (т. 1 арк. спр. 30);
довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відповідно до якої сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складається з таких звітних (податкових) періодів, у якому виникло значення: жовтень 2017 року - 1143689,00 грн, вересень 2017 року - 189886,00 грн, березень 2017 року - 144198,00 грн, лютий 2017 року - 306454,00 грн, січень 2015 року - 802081,00 грн, грудень 2014 року - 7881052,00 грн, березень 2013 року - 20 032,00 грн (т.1 арк. спр. 32);
розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 2252107,00 грн фактично сплачена у звітних (податкових) періодах вересень-жовтень 2017 року (т. 1 арк. спр. 34),
заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або нарахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (т. 1 арк. спр. 36);
довідку (Д6), що подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів (т.1 арк.спр. 38);
розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (т.1 арк.спр. 39-40).
Згідно з наказом Офісу великих платників від 06.12.2017 №2771 призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ “ЛИНІК” з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2017 року, яке становить більше 100 тис. грн (т. 1 арк. спр. 43).
11.12.2017 за № 64115/10/28-10-47-12-43 відповідачем направлено до ПрАТ “ЛИНІК” запит про надання документів, який отримано позивачем 12.12.2017 (т.1 арк. спр. 44).
Відповідно до наказу від 06.12.2017 №2771 посадовими особами Офісу великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ “ЛИНІК” з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2017 року, результати якої оформлено актом від 28.12.2017 № 134/28-10-47-12/32292929 (т. 1 арк. спр. 45-84).
Згідно з висновками акта від 28.12.2017 № 134/28-10-47-12/32292929 перевіркою встановлено порушення підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.02.2017 № 276), в частині заниження розміру податкового зобов'язання, внаслідок чого порушено вимоги пунктів 200.1, 200.2, 200.4, абзаців “б” та “в” статті 200 Податкового кодексу України, а саме ПрАТ “ЛИНІК” по декларації з ПДВ за жовтень 2017 рік:
1) занижене позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з ПДВ за жовтень 2017 року на суму 606321 грн;
2) завищене від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з ПДВ за жовтень 2017 року на суму 12739499 грн;
3) завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) декларації з ПДВ за жовтень 2017 року на 2252107 грн;
4) завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) декларації за жовтень 2017 року на 10 487392 грн (т. 1 арк. спр. 84 зворот. бік).
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем 09.01.2018 за № 130000/100000-0311 подано заперечення до акта перевірки від 28.12.2017 № 134/28-10-47-12/32292929 (т. 1 арк. спр. 85-87), які згідно із відповіддю Офісу великих платників від 23.01.2018 № 2946/10/28-10-47-08 визнані безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають (т. 1 арк. спр. 88-89).
На підставі Акта перевірки ОВПП ДФС прийнято податкові повідомлення - рішення:
- від 26.01.2018 № 0000604712, яким за порушення п.п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198, п.199.1 ст. 199, п.201.7, п.201.10 ст. 201 в частині заниження розміру податкового зобов'язання та завищення розміру податкового кредиту, наслідком чого стало порушення вимог п.200.1, 200.2, 200.4 абз. “б” та абз. “в” ст. 200 розділу V Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями та п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289, ПрАТ “ЛИНІК” зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 2252107 грн, і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 1 126053 грн (т.1 арк.спр. 90);
- від 26.01.2018 № 0000614712, яким за порушення п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.199.1 ст. 199, п. 198.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині заниження розміру податкового зобов'язання, наслідком чого стало порушення вимог п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 абз. “б” та “в” статті 200 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289, ПрАТ “ЛИНІК” завищене від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 10 487 392,00 грн за жовтень 2017 року (т.1 арк. спр. 91);
- від 26.01.2018 № 0000624712, яким за порушення п.п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.199.1 ст. 199, п.201.7, п.201.10 ст. 201 в частині заниження розміру податкового зобов'язання, наслідком чого стало порушення вимог п. 200.1, 200.2 ст. 200 розділу V ПКУ, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289, ПрАТ “ЛИНІК” збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 606321 грн, і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 303160,50 грн (т.1 арк. спр. 91 зворот. бік).
Позивачем подано скаргу на податкові повідомлення - рішення від 26.01.2018 № 0000604712, 0000614712, 0000624712 (т.1 арк.спр. 93-95).
ДФС рішенням від 23.02.2018 № 6813/6/99-99-11-01-02-25 продовжено строк розгляду скарги (т.1 арк.спр. 96).
Рішенням ДФС України від 05.04.2018 № 12120/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 арк.спр. 97-98).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі положення Кодексу наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
11.12.2017 за № 64115/10/28-10-47-12-43 відповідачем направлено до ПрАТ “ЛИНІК” запит про надання документів (т.1 арк.спр. 32), які позивачем надано контролюючому органу, що відображено в Акті перевірки. Акти про ненадання документів відповідачем не складалися.
Представником позивача на підтвердження правомірності формування розміру від'ємного значення різниці суми між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом жовтня 2017 року, здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності ПрАТ “ЛИНІК” надано первинну бухгалтерську документацію, надання яких під час перевірки не заперечується відповідачем та до змісту яких відсутні зауваження в акті перевірки.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу України вказано, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Підпунктами “б” та “в” пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
З вищеописаних положень Податкового кодексу України судом встановлено, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.
Відповідач заперечує таке право позивача, обґрунтовуючи тим, що ПрАТ “ЛИНІК” сформовано податковий кредит за господарськими операціями, які не пов'язані з основною господарською діяльністю підприємства, у кожній господарській операції відсутня економічна мета - отримання прибутку.
Однак, такі твердження є безпідставними, оскільки для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само по собі не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.
За змістом абзацу 6 частини третьої статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з частинами першою та другою статті 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.
ПрАТ “ЛИНІК” віднесений до юридичних осіб підвищеної небезпеки, та у відповідності до статті 8 Закону України від 18.01.2001 № 2245-III “Про об'єкти підвищеної небезпеки” зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки.
Позивач має господарський обов'язок вести свою господарську діяльність в межах приписів нормативних актів, які регулюють його діяльність.
Виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії.
Такі вимоги регламентуються “Правилами безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів” (ПТБ НП-73), затвердженими 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР, та “Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв”, затвердженими 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР, (обидва нормативні акти не втратили чинності і є чинними в СНГ та в Україні відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 (в редакції від 12.07.2013 № 561) “Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР”) та цілої низки інших нормативних актів.
Вимоги, які викладені в зазначених нормативних актах, зобов'язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.
Крім зазначеного, проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Для підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані на підприємство такий обов'язок покладений приписами “Положення про планово-попереджувальний ремонт технологічного обладнання підприємств нафтоперереробної та нафтохімічної промисловості”, Волгоград, 1977. Зазначений документ діє в Україні у відповідності до наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 року (в редакції від 12.07.2013 № 561) “Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР”. Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року - першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн грн, більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість.
До цього часу відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.
Судом встановлено, що 12 лютого 2015 наказом Генерального директора № 0214/1 на ПРАТ “ЛИНІК” затверджено та введено в дію новий Регламент “Забезпечення промислової та екологічної безпеки в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції “Р 22929.002:2015” (т. 1 арк. спр. 131-193).
Висновком експертизи Державного підприємства “Луганський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” від 10.02.2015 № 44-01-с-1-15 підтверджено відповідність Регламенту нормам законодавства (т. 1 арк. спр. 194-211).
Цей Регламент підтверджує ділову мету господарських операцій, пов'язаних з ремонтними, регламентними ті іншими операціями, для виконання яких ПрАТ “ЛИНІК” використовує операції з придбання матеріалів, робіт та послуг в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції. Регламент визначає комплекс технічних та організаційних заходів, затвердження мінімального переліку об'єктів інфраструктури необхідних для забезпечення промислової та екологічної безпеки об'єктів підприємства в період тривалого простою головних технологічних установок, що здійснюють переробку нафти та нафтопродуктів, в тому числі для забезпечення схоронності таких об'єктів від дії корозії та небезпечних природних факторів з метою якомога швидкого відновлення виробничого стану та наступного відновлення технологічного процесу.
Приписами Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 № 271/121, передбачено обов'язковий щомісячний контроль якості, а приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, встановлено обов'язок щомісячного проведення інвентаризацій нафти та нафтопродуктів. Зазначеними нормативними актами встановлена обов'язковість наявності на підприємстві, які здійснюють операції з нафтопродуктами та їх компонентами, власної акредитованої лабораторії, або залученої на договірній основі.
Оскільки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов'язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов'язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПрАТ “ЛИНІК”, та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов'язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи “LIMS”. Зокрема цей обов'язок ґрунтується на приписах пункту 4 Глави 2 Правил безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73), затверджених 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР, та пунктів 1.7, 2.3, 2.4.1 “Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв”, затверджених 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР.
Відтак, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання вимог зазначених нормативних актів тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.
Решта господарських операцій, які не пов'язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов'язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, які також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов'язковими.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII “Про охорону праці” (далі - Закон № 2694-XII) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно із частиною першою статті 13 цього Закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Статтею 8 Закону № 2694-XII передбачено, що забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
З приписів вказаної статті слідує, що роботодавець, тобто позивач, повинен закуповувати не лише спецодяг, але і послуги з прання одягу.
Відповідно до статті 19 Закону № 2694-XII, фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.
Суми витрат з охорони праці, що належать до витрат/валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 “Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включається до витрат” затверджено перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких обов'язково включаються до складу витрат, а саме:
1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо: механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин; захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок; безпечного виконання робіт на висоті; діючого технологічного та іншого виробничого обладнання; систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях; систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо; систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів; виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів; впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.
2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.
4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.
5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).
6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.
7. Проведення обов'язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. Приписи зазначеної Постанови кореспондують із загальними нормами Закону “Про охорону праці”.
Відповідно, невизнання відповідачем таких витрат та права на формування податкового кредиту за господарськими операціями, наведеними у переліку, як такими, що не мають зв'язку з господарською діяльністю, є безпідставним.
Неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект настане після запуску підприємства, а всі дії та укладені господарські операції на теперішній час спрямовані на відновлення роботи підприємства та недопущення техногенної катастрофи у зв'язку з його призупиненням.
Обов'язкові за своїм призначенням регламентні операції, поточний або капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, витрати на підтримання безпеки виробництва, доставка на підприємство та забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці та господарські операції - є складовою виробничого процесу із підтримки безпеки виробництва, підготовки до випуску та власне випуску нафтопродуктів.
Придбання товарів та послуг для цих цілей відбувається в межах такої господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому на думку суду, дає ПрАТ “ЛИНІК” право на формування податкового кредиту, оскільки такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать ПрАТ “ЛИНІК”, в межах зупиночного капітального ремонту, або пов'язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом.
Суть та ділова мета господарських операцій ПрАТ “ЛИНІК” за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу для майбутнього подальшої нафтопереробки.
Висновок про відсутність пов'язаності з господарською діяльністю і діловою метою витрат на відновлення виробництва є нічим не підтвердженими припущеннями, оскільки визначення питання про відновлення виробництва перебуває у виключній компетенції власника юридичної особи, а не ревізорів податкового органу.
Оскільки суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб'єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, тому з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, мотивація та докази позивача, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію відповідача, а останнім не доведено суду обставин та доказів, на яких ґрунтуються заперечення проти адміністративного позову.
Сформований розмір від'ємного значення податкового періоду жовтня 2017 містить в своєму складі періоди, які були предметом інших перевірок, достовірність яких раніше вже була підтверджена судовими рішеннями. Зокрема:
- стосовно 20 032,00 грн. податкового періоду березня 2013 року судовими рішеннями у адміністративних справах № 812/9439/13-а (постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2014, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), № 812/903/15 (постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року залишеною в силі Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати висновок щодо відшкодування суми бюджетної заборгованості з ПДВ за січень-квітень 2013 року),
- стосовно 306 454,00 грн. періоду лютого 2017 року судовим рішенням у адміністративній справі № 812/1215/17: постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною в силі постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018, скасований Наказ про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, що тягне за собою визнання наслідків перевірки і ППР, винесених за результатами такої перевірки, такими, що не мають правового значення.
- стосовно 144 198,00 грн. податкового періоду березня 2017 року судовим рішенням у адміністративній справі № 812/1544/17 (постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною в силі постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018) визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення про зменшений розмір суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення №0004764708 та №0004754708 від 02.08.2017 року. (т.1 арк.спр. 99-129)
- стосовно 189 886,00 грн. податкового періоду вересня 2017 року судовим рішенням у адміністративній справі № 812/1195/18 - рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року № 0008274712, яким Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 405 421,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями 270 281,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 135 140,50 грн.; від 26 грудня 2017 року № 0008264712, яким Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 098 383,00 грн.; від 26 грудня 2017 року № 0008254712, яким Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 168 802,00 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1 584 401,00 (т.2 арк.спр. 51-62).
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Дана процесуальна норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (частина перша статті 370 КАСУ).
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина друга статті 370 КАСУ).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників від 26.01.2018 № 0000604712, № 0000614712, № 0000624712 є протиправними та підлягають скасуванню.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 812/1543/18 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 812/1543/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 липня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко