06 липня 2021 року справа №200/8616/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (повний текст складено 19 лютого 2021 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/8616/20-а (суддя І інстанції - Молочна І.С.
) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-
17.09.2020 ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік у розмірі 3876,20 грн.; стягнення суми заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік у розмірі 3283,72 грн.; визнання протиправними дії щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період служби з 06.04.2016 по 24.10.2016 із застосуванням квітня 2016 як базового місяця для розрахунку; стягнення заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 06.04.2016 по 24.10.2016 у розмірі 17456,59 грн.; стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 6982,14 грн.; стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку у розмірі 2520,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому при звільненні не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року, та компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік проходження військової служби, і провести компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Проте, відповідач не виплатив індексацію позивачу, у зв'язку із застосуванням базового місяця її нарахування - місяця зарахування на службу (квітня 2016 року), відповідно і компенсація втрати таких доходів виплачена не була.
Також відповідачем при виплаті позивачу суми грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у розмірі 3876,20 гривень, не виплачена сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати даної компенсації.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та необґрунтованими.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 200/8616/20-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 06.04.2016 по 24.10.2016 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.04.2016 по 24.10.2016 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та виплатити суму нарахованої індексації. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, з відрахуванням раніше сплачених сум. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2016 по 24.10.2016 та компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік компенсацію відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки в сумі 3935,23 гривень, з них утримано військовий збір - 59,03 гривень. Індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з квітня 2016 року по жовтень 2016 року нарахована у розмірі - 0 гривень. Компенсацію позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати здійснити неможливо.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , з 06.04.2016 по 24.10.2016 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та є учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з квітня 2016 року по жовтень 2016 року та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік проходження військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з квітня 2016 року по жовтень 2016 року, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік проходження військової служби, і провести компенсацію втрати частини вказаних доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
28.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а.
27.08.2020 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №62882169, в якій зазначено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а виконано.
Позивачем зазначено у позові та не оспорюється відповідачем, що позивачу за рішенням суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а нараховано та виплачено суму індексації грошового забезпечення у розмірі 0 грн. Нарахована та виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки в сумі 3935,23 гривень, з них утримано військовий збір - 59,03 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача та відомістю розподілу витрат військової частині НОМЕР_1 від 13.01.2021.
Позивач не погодився з діями відповідача щодо проведення розрахунку індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 встановлено, що з 06.04.2016 по 06.10.2016 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій.
Відповідно до довідки-розрахунку індексації від 10.04.2020 №644, за період з 06.04.2016 по 24.10.2016 індексація грошового забезпечення позивача не проводилась.
Як вбачається з довідки від 07.04.2020 №1569, за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (раніше військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) з 06.04.2016 по 06.10.2016 додаткова відпустка (як учаснику бойових дій) позивачу не надавалась, грошова компенсація не виплачувалась.
В межах справи №200/3044/20-а суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним протягом спірного періоду додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
З огляду на наведене зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік.
Крім того, в справі №200/3044/20-а суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно до чинного законодавства, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, так як належить до основних державних гарантій щодо оплати праці.
Судом встановлено наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року.
З огляду на викладене зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року.
Разом з тим, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести компенсацію втрати частини доходів (а саме доходів у вигляді індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відтак, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а підтверджено наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року, і проведення компенсації втрати частини вказаних доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що також розглядається у даній справі.
З огляду на те, що позивачу за рішенням суду від 04.05.2020 у справі №200/3044/20-а нараховано та виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік у розмірі 3876,20 грн., не нараховано та не виплачено суму індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2016 року, тому спірним питанням у даній справі є правильність обрахунку компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, сум індексації грошового забезпечення позивача, та проведення компенсації втрати частини вказаних доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за розглядає мий період, суд зазначає наступне.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Преамбулою Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Поняття індексації грошових доходів наведене у статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, положеннями якої визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).
У відповідності до статті 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Між тим, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
З 01.12.2015 редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє зробити висновок, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.
Відтак, до 01.12.2015 базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання тарифних окладів працівника.
Проте, редакція пункту 5 Порядку № 1078, яка діє з 01.12.2015, покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).
Таким чином, з 01.12.2015 зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Приписами пункту 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до 01.12.2015, визначалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Порядок № 1078 доповнено пунктом 10-2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012, яка діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Відтак, з 01.12.2015 положення пункту 10-2 Порядку № 1078 застосовуються до новоприйнятих працівників.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” (далі - постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками № 1-7 до Постанови №1294.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що з 06.04.2016 по 24.10.2016 відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача - січень 2008 року, доказів протилежного відповідачем не надано.
З огляду на те, що відповідачем не заперечується проведення ним обчислення індексації грошового забезпечення позивача не з урахуванням місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця (базового місяця 01.01.2008), а обчислення індексації з розрахунку збільшення розміру його грошового забезпечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
З дати прийняття на військову службу позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця - січня 2008 року.
01.03.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, положеннями якої встановлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.
Враховуючи вказане, суд приходить висновку, що у період з 06.04.2016 по 24.10.2016 відповідач має встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача - січень 2008 року.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2016 по 24.10.2016 у сумі 17456,59 грн., слід зазначити наступне.
Позовні вимоги щодо стягнення 17456,59 грн. індексації грошового забезпечення за період служби з 06.04.2016 по 24.10.2016 не підлягають задоволенню, адже є передчасними.
Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що (як встановлено судом вище) відповідачем обчислено суму індексації позивача за некоректним алгоритмом: без застосування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, тобто не нараховувалась у належному розмірі, відтак суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача зазначену ним суму.
Щодо вимог визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік у розмірі 3876,20 грн. та стягнути суму заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік у розмірі 3283,72 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Відповідно до довідки від 21.02.2020 №ФЕС/179 розмір місячного грошового забезпечення позивача за вересень 2016 року складає 12632,64 гривень.
Судом встановлено, що статус учасника бойових дій позивач отримав 13.05.2016.
Звільнено позивача з військової служби 26.10.2016.
Таким чином, додаткова відпустка за 2016 рік становить 14 календарних днів.
Відносно права позивача на компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік спір відсутній, позивач не погоджується з сумою нарахованої та виплаченої йому компенсації у розмірі 3876,20 грн.
Відповідно до роздавальної відомості №230/7, сума грошова компенсації за невикористані дні додаткової відпустки позивачу, як учаснику бойових дій за 2016 рік нарахована в сумі 3935,23 грн., з них утримано військовий збір - 59,03 грн.
Позивач не погоджується з розрахунком відповідача, та зазначає, щомісячне грошове забезпечення позивача на день звільнення крім зазначених відповідачем в розрахунку складових повинно включати ще розраховану позивачем індексацію 2710,05 грн.
На вимогу суду, відповідачем належним чином засвідчена довідка про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення за 2016 рік суду не надана.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, безпідставно не були включені виплати, що мають постійний характер.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки до повноважень суду відноситься перевірка правомірності вчиненої дії чи бездіяльності, а нарахування та виплата індексації грошового утримання та компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки відноситься до компетенції відповідача, судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач не вірно розрахував зазначені виплати про що зазначено вище. Враховуючи, що за результатом розгляду справи судом встановлено, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивача розрахована без застосування належних показників для її обчислення (адже індексація грошового забезпечення позивача визначена без застосування базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року), позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві у повному обсязі компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, з відрахуванням раніше сплачених сум. Адже у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових грошового забезпечення, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі зазначених вище складових.
Щодо вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 6982,14 грн. та компенсації за невикористану додаткову відпустку у розмірі 2520,29 грн., слід зазначити наступне.
Зі змісту статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Статті 2,3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття “доходи” для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відтак, конструкція формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16., від 18 грудня 2018 року № 816/301/16.
Отже, враховуючи неправомірність проведення відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення та розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, суд дійшов висновку , що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2016 по 24.10.2016 та компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік компенсацію відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи висновок суду про допущення відповідачем протиправних дій через не нарахування та не виплату індексації грошового забезпечення у період з 06.04.2016 по 24.10.2016 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.04.2016 по 24.10.2016 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та виплатити суму нарахованої індексації, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, з відрахуванням раніше сплачених сум, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 06.04.2016 по 24.10.2016 та компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік компенсацію відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 200/8616/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 200/8616/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 липня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В.Сіваченко