ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 липня 2021 року №640/12509/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі позивача, представника позивача, представників відповідача Лінніченко І.В.,, третьої особи 2 Місюля А.К., без участі представника третьої особи 1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства юстиції України (також далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - третя особа-1, ГУ ПФУ в м. Києві), Військова частина НОМЕР_1 (також далі - третя особа-2), в якому позивач просив суд:
- визнати незаконною бездіяльність Міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/10041/19 від 18.09.2020 р. в частині винесення постанови від 16.04.2020 р. "Про завершення виконавчого провадження" по ВП №64814276;
- зобов'язати Міністерство юстиції в особі старшого державного виконавця Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження №64814276 від 15.03.2021 р.
Ухвалою суду від 13.05.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/12509/21 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64814276, оскільки виконавчий документ у вказаному виконавчому провадженні не виконано.
Відповідач позовні вимоги не визнав та разом із третіми особами 1, 2 просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
15.03.2021 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64814276 по примусовому виконанню виконавчого листа №640/10041/19, виданого 26.01.2021 р. Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 скласти, оформити і подати до ГУ ПФУ в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за знання 1 західноєвроп. мови (ПО+ВЗ) у розмірі 10% 10%; надбавки за умови режимних обмежень; допуск ф. 2 у розмірі 15%; надбавки за інформаційно - аналітичне забезпечення у розмірі 19,4%; надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 80,2%; надбавки за спеціальні завдання чи державну охорону у розмірі 6%, премії у розмірі 10% та з урахуванням відсоткового значення розміру пенсії 76% грошового забезпечення.
При цьому, 16.04.2021 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. прийнято оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64814276, у зв'язку із виконанням боржником у повному обсязі рішення суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18, п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
З мотивувальної частини постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №64814276 від 16.04.2021 р. вбачається, що листом від 25.03.2021 р. вих. №222/4/634 Військовою частиною № НОМЕР_1 повідомлено про повне та фактичне виконання рішення суду, а саме: на виконання рішення суду 30.12.2020 р. складено довідку про розмір грошового забезпечення №222/4/164/239/988 відносно стягувача - ОСОБА_1 та супровідним листом від 05.01.2021 р. вих. №222/4/15 направлено до ГУ ПФУ в м. Києві.
Разом з тим, вказане вище повідомлення та додана до нього копія довідки про розмір грошового забезпечення №222/4/164/239/988 від 30.12.2020 р. не є належними та достатніми доказами фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом №640/10041/19, виданим 26.01.2021 р. Окружним адміністративним судом міста Києва, оскільки у вказаній довідці лише формально зазначено додаткові види грошового забезпечення, а саме, надбавка за знання і використання іноземної мови (знання 1 західноєвроп. мови) (ПО+ВЗ) у розмірі 10%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (таємність) у розмірі 15%, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 19,4%, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 80,2%, надбавка за спеціальні завдання чи державну охорону у розмірі 6%, при цьому, суми таких надбавок розраховані виходячи з того, що посадовий оклад ОСОБА_1 складає 1600,00 грн., а оклад за військове звання - 135,00 грн., що суперечить вказаній довідці, згідно якої посадовий оклад ОСОБА_1 складає 8320,00 грн., а оклад за військове звання - 1480,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що довідка про розмір грошового забезпечення №222/4/164/239/988 від 30.12.2020 р. складена з порушенням вимог законодавства, а тому, не може вважатися фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом №640/10041/19, виданим 26.01.2021 р. Окружним адміністративним судом міста Києва.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 р. в адміністративній справі №640/10041/19 третьою особою-2 виконано не в повному обсязі, відповідач, в порушення вимог ст. 63 Закону №1404-VIII не перевірив належним чином виконання вказаного рішення суду боржником, а тому прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №64814276 від 16.04.2021 р. є протиправною та підлягає скасуванню, а виконавче провадження ВП №64814276 підлягає відновленню.
При цьому, за переконанням суду, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №64814276 від 16.04.2021 р. та зобов'язання відновити вказане виконавче провадження є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання в межах спірних правовідносин незаконної бездіяльності відповідача не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає задоволенню частково.
Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 681,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368), Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 33; код ЄДРПОУ 22990919), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64814276, прийняту 16.04.2021 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г.
3. Зобов'язати Міністерство юстиції України відновити виконавче провадження ВП №64814276 по примусовому виконанню виконавчого листа №640/10041/19, виданого 26.01.2021 р. Окружним адміністративним судом міста Києва.
4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого ним судового збору у розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Мамедова