ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2021 року м. Київ № 640/15507/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., ознайомившись зі заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС в м. Києві, Головного управління ДПС в м. Києві
про визнання протиправним та скасування вимоги,-
На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява, в якій позивач по справі №640/15507/20 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони відповідачам додатково нараховувати зобов'язання на сплату єдиного соціального внеску;
- зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу «недоїмки» від 12.11.2018 року N9 Ф-221845-17У;
- зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу «недоїмки» від 11.05.2019 року N9 Ф-221845-17У; зупинення дії Постанови про арешт майна боржника від 11.03.2019 року;
- зупинення дії Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.04.2019 року;
- зупинення дію Постанови про арешт коштів боржника від 15.06.2019 року.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- зупинити вчинення виконавчих дій відносно мене, у виконавчому провадженні №61533785, що здійснюється державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Валевським О.О. на підставі вимоги № Ф-221845-17 від 11.05.2019 року;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-221845-17.
Позивач вважає, що не вжиття вказаних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки арешт майна, звернення стягнення на заробітну плату, арешт коштів на даний час завдають значних матеріальних збитків та можуть завдати ще більших матеріальних збитків у разі задоволення позовних вимог. На переконання позивача, не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити виконання рішення суду чи привезти до потреби докладати значні зусилля й витрати для відновлення прав та інтересів позивача.
Окрім зазначеного, позивач вказує на очевидність ознак протиправності оскаржуваної вимоги суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такою вимогою.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2021 р., заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Добрянській Я.І.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, у кожному конкретному випадку суд, виходячи з наданих доказів, зобов'язаний встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У даному випадку судом не встановлено обставин, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують можливість забезпечення позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, до заяви не додано будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших заінтересованих осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, та не допустити негативних наслідків.
Стосовно покликання позивача на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги, суд зазначає, що ознаки протиправності рішення можуть бути виявлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
В даному випадку суд повинен дослідити всі обставини прийняття рішень у розрізі як позовної заяви, так і відзиву на неї, що не можуть бути встановлення під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги, що свідчили б про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, в ході аналізу долучених до заяви про забезпечення позову документів судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.
Суд вказує, що наслідки, у разі відмови у забезпеченні позову, жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки позивач не позбавлений можливості порушувати питання перед виконавцем про закриття виконавчого провадження на підставі вимоги у зв'язку з фактичною відсутністю боргу.
Відповідно до ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушень його прав, свобод та інтересів до ухвалення рішення у справі, або ж унеможливить чи утруднить виконання рішення у майбутньому, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову - відсутні.
Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №640/15507/20 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська