ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
05 липня 2021 року м. Київ № 640/12934/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/12934/21 за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 травня 2018 року раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 пенсії ,призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% сум грошового забезпечення з 01 травня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, яка обчислена, виходячи з 90% від суми грошового забезпечення.
Після проведеного перерахунку пенсії, як зазначає позивач, з 01 травня 2018 року відсоткове значення розміру грошового забезпечення, який використовувався відповідачем для її розрахунку склав 70% грошового забезпечення.
Позивач з вказаними діями відповідача не погоджується, що стало підставою для його звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як вже було зазначено судом, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що розмір його пенсії при призначенні було обчислено, виходячи з 90% грошового забезпечення, а після проведення перерахунку у 2018 року, відсоткове значення грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії зменшилось до 70%.
Більш того, позивач вказує, що перерахунок пенсії йому було здійснено з 01 травня 2018 року, в той час, як відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що такий перерахунок здійснений з 01 січня 2018 року.
На підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує своє право на здійснення перерахунку пенсії, виходячи з 90% грошового забезпечення, позивачем надано суду копію перерахунку пенсії за вислугу років по його пенсійній справі станом на 01 липня 2012 року та на 01 травня 2018 року.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, з якого саме відсоткового значення грошового забезпечення була обчислена пенсія позивачу , при її призначенні, як і не надано доказів, коли саме ця пенсія була призначена.
Вказана обставина має суттєве значення для вирішення справ по суті, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити дійсний відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого була обчислена пенсія позивачу.
Більш того, матеріали справи не містять також й доказів того, що позивачу не було здійснено перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року.
Також, відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01 травня 2018 року, натомість, до адміністративного суду з вказаною позовною заявою останній звернувся лише 11 травня 2021 року, тобто, з пропуском встановленого шестимісячного строку для такого звернення.
Згідно з частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, до позовної заяви не додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
За таких підстав, оскільки судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку про необхідність надання позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання
- доказів того, з якого саме відсоткового значення грошового забезпечення була обчислена пенсія позивачу, при її призначенні, та доказів, коли саме ця пенсія була призначена;
- доказів того, що позивачу не було здійснено перерахунку пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, частиною 13 статті 171, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Ю. Гарник