ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2021 року м. Київ № 640/3619/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Основи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ СТИЛ" про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в адміністративній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ СТИЛ"
до Головного управління ДПС в м. Києві,
Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача - Веліканова К.С.
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ СТИЛ» (далі по тексту - позивач), адреса: 01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 33б, email: KSVelikanov@gmail.com до Головного управління ДПС в м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17 грудня 2020 року №2244562/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №5 від 03 листопада 2020 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №5 від 03 листопада 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31 грудня 2020 року №2285984/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №13 від 02 грудня 2020 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №13 від 02 грудня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ СТИЛ» задоволені в повному обсязі.
28 квітня 2021 року на через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник позивача просить суд
- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ СТИЛ» понесені ним судові витрати, пов'язанні з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 22 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Відповідачі будь-яких заперечень щодо вказаної заяви не надали, з невідомих суду причин.
Між тим, у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27 квітня 2021 року, представник відповідача 1 послався на те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, скільки насправді часу було витрачено представником позивача на надання правничої допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи, а також на те, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, що свідчить про не співмірність розміру витрат зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року призначено судове засідання в адміністративній справі №640/3619/19 для вирішення питання про судові витрати.
В судовому засіданні 30 червня 2021 року представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, пославшись на те, що умовами договору, укладеного між ним та позивачем, було передбачено сплату останнім гонорару у розмірі 22 000,00 грн. Також представник позивача послався на те, що ним було витрачено досить багато часу для вивчення наданих позивачем документів та складання позовної заяви, а година його роботи становить 1400,00 грн. Представники відповідачів не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
В судовому засіданні 30 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на положення частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо розподілу судових витрат у відкритому судовому засіданні.
Розглянувши заяву представника позивача, подані ним документи на підтвердження понесених судових витрат, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення питання щодо їх розподілу, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з наданої суду копії договору про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року (Т.1, арк. 206-208), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛ СТИЛ» (далі по тексту - клієнт) та адвокатом Велікановим Костянтином Сергійовичем (далі по тексту - адвокат), останній зобов'язався
- здійснити аналіз наданих клієнтом документів та надати усну консультацію щодо правомірності рішень комісії ДПС від 17 грудня 2020 року №2244562/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №5 від 03 листопада 2020 року та від 31 грудня 2020 року №2285984/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №13 від 02 грудня 2020 року;
- підготувати та подати позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень комісії ДПС від 17 грудня 2020 року №2244562/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №5 від 03 листопада 2020 року та від 31 грудня 2020 року №2285984/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №13 від 02 грудня 2020 року і зобов'язати ДПС України зареєструвати розрахунок коригування №5 від 03 листопада 2020 року та розрахунок коригування №13 від 02 грудня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- готувати та подавати інші заяви по суті справи та з процесуальних питань у випадках, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законодавчими актами України;
- здійснити представництво і захист інтересів клієнта в Окружному адміністративному суді міста Києва (підпункт 2.1.1. пункту 2 розділу 2 договору).
У відповідності до пункту 4.1. розділу 4 договору згідно умов цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок протягом п'яти календарних днів з дати підписання цього договору.
Як вбачається з наданої суду копії рахунку №1 від 29 січня 2021 року адвокат виставив позивачу рахунок на суму 22 000,00 грн з зазначенням найменування послуги: «надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року», який сплачено позивачем 29 січня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №258 від 29 січня 2021 року та випискою з банківського рахунку адвоката (Т.1, арк. 211, 212, 214).
Згідно з наявною в матеріалах справи копією акта №1 приймання - передачі наданої правової допомоги від 27 квітня 2021 року (Т.1, арк. 215-216) адвокат надав клієнту наступну правову допомогу: здійснив аналіз документів за переліком, надав усну консультацію щодо правомірності рішень комісії ДПС, підготовив та подав до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву.
Також, у акті зазначено, що зауважень до якості наданої правової допомоги клієнт не має.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ СТИЛ» надійшла на адресу суду 15 лютого 2021 року та ухвалою суду від 16 лютого 2021 року була залишена без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Лише на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2021 року представником позивача було надано суду належним чином оформлену позовну заяву у відповідності до вимог законодавства.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз первинних документів та надання усної консультації клієнтові є виконанням умов договору щодо надання правової допомоги та не може бути віднесено до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у розумінні вимог чинного законодавства.
Також, вирішуючи питання щодо співмірності витраченого часу та об'єму наданих послуг, суд зазначає, що представником позивача не надано суду детального розрахунку часу, який був витрачений останнім. При цьому, слід наголосити, що й під час судового засідання представник позивача не зміг пояснити, скільки саме часу він витратив на підготовку позовної заяви.
Більш того, суд вважає за необхідне наголосити, що на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18.
Суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на той факт, що представник позивача не довів суду співмірності витраченого часу та наданих послуг, з урахуванням того, що окрім заяви про усунення недоліків разом з позовною заявою в новій редакції, представником позивача не вчинялись жодні дії до ухвалення остаточного рішення суду у справі, тобто, фактично була відсутня потреба у наданні професійної правничої допомоги, а також враховуючи, що вказана справа є справою незначною складності та з приводу аналогічних правовідносин неодноразово висловлювались суди вищих інстанцій, що, в свою чергу, підтверджує її незначну складність, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та відсутність правових підстав для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ СТИЛ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту додаткового рішення.
Суддя К. Ю. Гарник
Повний текст додаткового рішення суду виготовлений 05 липня 2021 року.